1. Відкриття та ведення валютних рахунків клієнтів у комерційних банках

Практично в усіх країнах світу операції з валютою здійснюються уповноваженими банками, тобто комерційними банками, які отримали генеральні ліцензії від своїх центральних банків на проведення операцій в іноземній валюті, і перш за все на відкриття та ведення валютних рахунків.

Валютний рахунок - це поточний рахунок, який відкривається у комерційному банку для зберігання іноземної валюти і здійснення всіх видів банківських операцій, що передбачені законодавством. Банки відкривають валютні рахунки для таких груп клієнтів:

- юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності -резиденти, зареєстровані в установленому порядку;

- філії, інші відокремлені підрозділи юридичних осіб, зареєстровані в установленому порядку;

- представництва юридичних осіб-нерезидентів, іноземні інвестори;

- фізичні особи (резиденти і нерезиденти).

У порядку відкриття та ведення рахунків цих чотирьох груп клієнтів є як спільні риси, так і певні відмінності, що передбачені Інструкцією НБУ "Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті"

Підприємцям, крім поточного валютного рахунку відкривається ще розподільчий рахунок, призначений для попереднього зарахування всіх коштів у іноземній валюті, які надійшли на адресу резидента, до вирішення питання про необхідність здійснення обов'язкового продажу валюти.

2. Сутність кореспондентських відносин

У широкому розумінні кореспондентські відносини являють собою весь комплекс можливих форм співробітництва між банками, а у вузькому - це договірні відносини про здійснення розрахунків та інших послуг, що їх виконує банк за дорученням і на кошти іншого.

На практиці існують дві можливості оформлення кореспондентських відносин банків:

- із взаємним відкриттям рахунків (А-кореспонденти)

- без відкриття рахунків (Б-кореспонденти).

У першому випадку зв'язок між банками здійснюється через кореспондентський рахунок. Банки відкривають рахунки в іноземних установах, як правило, у національній валюті країни-контрагента.

Банки відкривають один одному рахунки, які поділяються на рахунки "Ностро" і "Лоро". "Ностро" (від італ. позїго - наш) - це кореспондентський рахунок, відкритий на ім'я банку у кореспондента (тобто рахунок резидента у банку - нерезиденті). "Лоро" (від італ. Іого - їхній) - це рахунок банку-кореспондента, відкритий у себе (тобто рахунок банка-нерезидента у резидента).

3. Банківський переказ. Система свіфт

Форми розрахунків - це врегульовані законодавством країн-учасниць способи виконання грошових зобов'язань за зовнішньоторговельним контрактом. Форми міжнародних розрахунків умовно поділяються на документарні (акредитиви, інкасо) і недокументарні (банківський переказ, векселі та чеки). Як наслідок, вони різняться і за розміром участі банків у їх проведенні: мінімальна участь спостерігається при банківському переказі, більш значна - при інкасо і максимальна -при акредитиві.

Банківський переказ - це доручення комерційного банку своєму банку-кореспонденту сплатити певну суму грошей на прохання і за рахунок переказодавача іноземному отримувачу (бенефіціару).

Авансові платежі є найбільш вигідною формою для експортера, оскільки вони здійснюються покупцем до відвантаження товару на його користь. Авансовий платіж у розмірі 100% є попередньою оплатою.

Платіж: на відкритий рахунок - це протилежна по змісту форма розрахунків, коли оплата товару імпортером здійснюється після його одержання. Тобто це форма найбільш вигідна для імпортера і найменш - для експортера.

Головними сферами діяльності системи СВІФТ є:

- платежі - системи для виконання банківських інструкцій, інструкцій клієнта, повідомлень, заяв тощо;

- цінні папери - система для підтримки торговельних підтверджень, розрахунків і процедури зберігання;

- іноземна валюта і грошові ринки - системи для підтримки повідомлень підтвердження, відповідностей, двосторонніх і багатосторонніх відносин.

Головним недоліком СВІФТ з точки зору користувачів є висока вартість вступу до товариства - 160-200 тис. доларів США, що створює проблеми для малих і середніх банків.

Основне досягнення СВІФТ - це створення і використання стандартів банківської документації, яку визнано Міжнародною організацією інформації (180).