VI. Закон України про пожежну безпеку. Мета і організація пожежної охорони.
Закон України "Про пожежну безпеку" прийнятий 17 грудня 1993р. Визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних та фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.
Відповідно до цього закону, забезпечення безпеки підприємств, установ покладено на керівників, або уповноважених ними осіб; їх обов’язки щодо забезпечення пожежної безпеки обумовлені ст.5:
розробляти комплексної заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;
відповідно до державно-нормативних актів розробляти і затверджувати положення, інструкції та інші, що діють у межах підприємства, здійснювати контроль за їх виконанням;
організовувати навчання працівників щодо забезпечення пожежної безпеки;
отримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар;
проводити службове розслідування випадків пожеж.
А відповідно до ст.6 Закону громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України зобов’язані:
виконувати правила пожежної безпеки;
повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.
Основним завданням пожежної охорони є:
здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;
запобігання пожежам та нещасним випадкам на них;
гасіння пожеж, рятування та надання допомоги у ліквідації наслідків аварії;
VII. Горіння. Умови, які необхідні для горіння. Самозаймання.
Горіння – це хімічний процес з`єднання речовини з киснем, який супроводжується виділенням тепла і світла.
Умови, необхідні для горіння:
наявність горючої речовини;
джерело запалювання;
окислювач;
Види горіння:
Повне – при достатній кількості окислювача (продуктами горіння є вода, азот, двоокис вуглецю);
Неповне – при нестачі окислювача (при ньому утворюються горючі і токсичні продукти – оксид вуглецю, смола спирти).
Різновидності горіння:
вибух – надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії;
детонація – це горіння, яке поширюється зі швидкістю кілька тисяч м/с;
спалах – швидке загоряння горючої суміші. Яке не переходить у стійке горіння;
займання – виникнення загорання під впливом джерела запалювання;
самозаймання – початок загорання без впливу джерела запалювання;
самоспалахування – самозаймання, що супроводжується появою полум’я;
тління – горіння без випромінювання світла, що супроводжується димом.
Самозаймання поділяється на:
1. Теплове самозаймання – виникає при зовнішньому нагріванні речовини на певній відстані (через повітря). При цьому речовина розкладається, адсорбує і самонагрівається (дерев`яна тирса, ДВП). Захист – запобігання нагріву від зовнішніх джерел тепла.
2. Мікробіологічне самозаймання – в результаті самонагрівання, що спричинене життєдіяльністю мікроорганізмів в масі речовини. Схильні речовини рослинного походження (сіно, зерно, торф).
3. Хімічне самозаймання – внаслідок дії на речовину повітря, води і при взаємодії речовин (ганчір’я, дерев’яна тирса).