Модуль №3. Основи електробезпеки та пожежної безпеки

Структура модуля

1.Теми лекцій

2.Питання для індивідуальних занять

3.Питання для самостійної роботи

4.Назва, теоретична база та хід виконання лабораторної роботи

5.Конспект лекцій

6.Перелік питань до модульної контрольної роботи №3.

Лекції – 4 год.

Індивідуальні заняття – 3 год.

Лабораторна робота – 2 год.

Самостійна робота – 9 год.

Теми лекцій:

№1. Небезпека електричного струму для людини. Основні параметри електричного струму. Дія електричного струму на організм людини. Види пошкоджень від дії електричного струму. Надання першої допомоги при пошкодженні електричним струмом.

№2. Горіння. Умови, які необхідні для горіння. Основні завдання органів пожежної безпеки. Порядок евакуації людей та обладнання при пожежі. Надання першої допомоги потерпілим при пожежах.

Питання для індивідуальних занять.

№1. Фактори, які впливають на наслідки враження електричним струмом. Індивідуальні засоби захисту людини від дії електричного струму.

№2. Принципова схема захисного заземлення. Загальні засоби захисту людини від дії електричного струму. Шагова напруга.

№3. Основні причини виникнення пожеж. Сучасні методи гасіння пожеж. Первинні засоби пожежегасіння.

Питання для самостійної роботи.

1. Захист від блискавки.

2. Електробезпека в побутових умовах людини.

3.Яким законодавчим актом регламентована протипожежна безпека на Україні?

4. Самозаймання, поняття та види.

5. Електрообладнання, як потенційне джерело запалювання.

6. Шкідливі і небезпечні фактори при пожежі.

7. Методи виявлення пожеж. Види пожежних сповіщувачів.

8. Основні елементи забезпечення пожежної безпеки об’єкта.

9. Особливості пожежної безпеки багатоповерхових споруд.

10. Заходи і засоби що до обмеження розповсюдження пожеж.

11. Вогнегасники. Їх види, переваги та недоліки.

12. Які вогнегасні речовини застосовуються при гасінні пожеж ?

13. Основні причини виникнення пожеж в побутових умовах.

14. Основні труднощі при гасінні пожеж.

15. Протипожежна безпека при масових заходах в школі (вечори відпочинку, новорічні ялинки, дискотеки та ін.)

16. Організація роботи добровільних пожежних дружин в школі.

17. Особливості роботи з дітьми та підлітками з питань пожежної безпеки.

18. Як позначаються місця знаходження пожежних гідрантів.

19. Пропаганда протипожежної безпеки серед населення.

20. Актуальність питань пожежної безпеки в Україні.

21. Державний пожежний нагляд, його структура, функції і права.

22. Особливості евакуації дітей та підлітків в умовах пожеж.

23. Обов’язки керівників підприємств щодо організації пожежної безпеки.

Лабораторна робота № 3

Первинні засоби пожежегасіння

Мета роботи: ознайомитись з первинними засобами пожежегасіння та отримання практичних навичок при їх використанні.

В результаті виконання лабораторної роботи студент повинен:

Знати: складову первинних засобів пожежегасіння та їх призначення;

Вміти: користуватися первинними засобами пожежегасіння.

3.1. Загальні відомості

Забезпечення пожежної безпеки об’єктів народного господарства – предмет постійного піклування держави. Існує система державних мір боротьби із вогнем. Система запобігання пожежі та вибуху є складовою частиною мір забезпечення безпечних умов праці. Пожежа представляє з себе не контролюючий процес горіння горючої речовини зовні від спеціального вогнища.

Горінням називається швидкоплинне хімічне перетворення речовини, яке супроводжується виділенням великої кількості тепла та звичайно яскравим світлом (полум’ям). Для появи та протікання процесу горіння необхідно наявність: речовини, окислювача (звичайно це кисень, повітря, але можуть бути також фтор, хлор, озон та ін.), джерело займання...Причому перші два елементи повинні бути у відповідному кількісному співвідношенні, а джерело займання повинно бути з температурою та запасом енергії, достатнім для нагрівання речовини до необхідної температури. Температуру, при якій займається та починає горіти речовина, яку називають температурою займання. Ця температура різна для різних речовин та залежить не тільки від природи речовини, але і від концентрації кисню, атмосферного тиску та інших факторів. Наприклад, температура займання дерева коливається у межах від 250 до 350°С, нафти – від 420 до 480°С та і т.п. Чим нижче температура займання матеріалу, тим більш цей матеріал вогненебезпечний. До імпульсів чи джерел займання відносяться: полум’я, іскра, розжарені тіла чи частинки, тепло, яке виділяється у результаті хімічної реакції та механічної роботи.

Причинами загоряння може слугувати утворення горючого та вибухонебезпечного середовища, утворення у горючому середовищі джерел займання, створення умов для теплового, хімічного та мікробіологічного самозаймання.

Щоб загасити пожежу, у зоні горіння необхідно створити умови, які гальмують протікання процесів горіння та усувають їх.

Відповідно умовам, які необхідні для виникнення та розповсюдження горіння, припинення горіння може бути досягнуто наступними методами: припинення доступу у зону горіння окислювача (кисню повітря) чи горючої речовини, а також зниженням їх надходженням до величин, при якому горіння неможливе; охолодження зони горіння нижче температури самозаймання чи зниженням температури речовини, яка горить, нижче температури займання; розбавленням горючих речовин зривом (відривом) полум’я сильним потоком газу або води.

На цих принципових методах основані відомі способи та прийоми припинення вогню.

Для ліквідації невеликих загорянь використовуються первинні засоби пожежегасіння: пожежні стволи (водяні та повітряно-пінні), які діють від внутрішнього протипожежного водопроводу (внутрішніх пожежних кранів), вогнегасники, сухий пісок, азбестове полотно та накидки із міцного матеріалу, які змочені антипіренами.

Суттєвий момент у застосуванні первинних засобів пожежегасіння – облік стадії розвитку вогню. Загоряння можна ліквідувати найпростішим засобами: накидками, сухим піском та невеликою кількістю води, якщо зона горіння та температура у ній невеликі. Якщо джерело горіння розширяється, виник факел полум’я, нагріваються оточуючі предмети, необхідно застосовувати більш ефективні засоби – вогнегасники та воду, яку подають до місця пожежі за допомогою гнучкого рукаву зі стволом з пожежного водопроводу.