2. Система економічних норм і нормативів
Нормативна база підприємства включає такі основні групи нормативів і норм:
Норми витрат живої праці (часу по видах виробів і робіт, обслуговування устаткування й робочих місць, співвідношення чисельності різних категорій працюючих, коефіцієнти виконання норм).
Норми витрат предметів праці (витрати сировини й основних матеріалів але окремих видів робіт і виробів; допоміжних матеріалів для технологічних потреб; матеріалів на ремонтно-експлуатаційні потреби; палива, електроенергії, стисненого повітря й інших видів енергії на технологічні цілі; напівфабрикатів і комплектуючих виробів, що надходять зі сторони; інструмента й пристосувань; відходів і втрат).
Норми й нормативи використання коштів праці (коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності; питома вага встановленого устаткування; норми виробітку продукції на одиницю встаткування, годинної продуктивності, а також режими роботи агрегатів, апаратів у плановому періоді; коефіцієнт змінності устаткування; норми трудомісткості ремонту одиниці устаткування)
Календарно-планові нормативи й нормативи руху (організації виробництва), включаючи тривалість виробничого циклу, обсяги незавершеного виробництва, норми виробничих запасів сировини, матеріалів, палива.
Фінансові нормативи.
Крім того, при розробці планів підприємств ураховуються встановлені вищестоящими організаціями й органами влади різні нормативи, наприклад природоохоронні, економічні й ін.
Нормування витрат праці
Для нормування витрат праці застосовують: нормативи часу, норми обслуговування, нормативи чисельності.
Норматив часу – це розрахункова величина часу, необхідного на виконання окремих елементів праці (операцій). Нормативи часу призначені для нормування ручних операцій і ручних елементів машинних й апаратурних операцій.
Відповідно структурі робочого часу в промисловості розробляються нормативи основного (технологічного), допоміжного часу, часу на обслуговування (технічне й організаційне) робочого місця, часу на відпочинок й особисті потреби, підготовчо-заключного часу. Всі ці види нормативів розробляються з урахуванням типу й методів організації виробництва.
Норма обслуговування – це регламентована кількість одиниць устаткування, установок, апаратів, площ і т.д., що протягом робочої зміни або місяця повинні обслуговувати один робітник або група робітників. Такі норми застосовуються, наприклад, у вугільній промисловості (для обслуговування вугільного комбайна), металургії (норма обслуговування металургійних агрегатів), текстильної промисловості (кількість ткацьких верстатів) і в інших галузях. Вони розробляються на основі даних фотохронометражу, фотографії робочого дня, аналізу фактичного розміщення працівників по робочих місцях.
Норматив чисельності – це показник, що регламентує кількість працівників, необхідних для виконання одиниці об’єму роботи або окремої функції.
Нормативи чисельності використовуються для визначення кількості працівників по обслуговуванню устаткування, робочих місць, виробничих площ і т.д. або при визначенні витрат праці по профілях, групам робіт, фахівцям, видам робіт, функціям у цілому по підприємству й по цехах з урахуванням установленого обсягу робіт.
На основі спеціально розроблювальних нормативів визначаються норми часу й норми виробітку.
Норми часу розробляються на операцію або комплекс операцій при виробництві продукції, що підлягає кількісному контролю й обліку.
Норма виробітку – це обсяг роботи (у штуках, метрах, тоннах й ін. натуральних одиницях), що повинен бути виконаний за одиницю часу (годину, зміну, місяць). Між нормою часу й нормою виробітку існує зворотна залежність.