2. Пластична функція.

Вуглеводи відіграють до деякої міри і пластичну роль, тому що входять до складу тканин і клітин, виконують опорну функцію (кістки, хрящі, сполучна тканина). Щодо цього велике значення мають аміноцукори (глюкозамін, галактозамін і ін.), що входять до складу складних речовин крові - мукополіцукорів.

3. Функція запасних поживних речовин.

Вуглеводи мають здатність відкладатися в організмі у вигляді глікогену. Роль глікогену в життєдіяльності людини досить значна. Надлишок вуглеводів, що надходять із їжею, перетворюється в глікоген, який відкладається в тканинах і утворює депо вуглеводів. З депо при необхідності організм черпає глюкозу, використовуючи для реалізації різних фізіологічних функцій, насамперед для покриття енерговитрат.

В зв'язку із цим глікоген відіграє важливу роль в регулюванні рівня цукру в крові.

4. Захисна функція.

В'язкі секрети (слиз), які виділяються різними залозами, багаті мукополіцукорами. Вони охороняють стінки внутрішніх органів від механічних ушкоджень, від проникнення патогенних бактерій і вірусів.

Зокрема, мукополіцукор гепарин перешкоджає згортанню крові. З вуглеводів утворюється глюкуронова кислота, здатна знешкоджувати багато шкідливих речовин, які попадають в організм.

Пектинові речовини здатні адсорбувати різні з'єднання, у т.ч. токсини, важкі метали. Ця властивість пектинів широко використовується в лікувально-профілактичному харчуванні.

Крім того, клітковина перешкоджає всмоктуванню в кишечнику отруйних речовин.

5. Регуляторна функція.

У їжі завжди міститься значна кількість складних вуглеводів - клітковини і протопектина. Всі ці поліцукори не переварюються в шлунково-кишковому тракті людини, звідси загальна назва цих з'єднань - «баластові речовини». Вони не можуть служити джерелом енергії і пластичного матеріалу, але їхня роль у харчуванні людини істотна.

Баластові речовини відіграють першорядну роль у формуванні калових мас. Ця обставина, а також виражена дратівна дія клітинних оболонок на механорецептори м'язової тканини кишечнику визначають їхню провідну роль у стимуляції перистальтики кишечнику і регуляції його моторної функції. Дефіцит баластових речовин в харчуванні людини веде до вповільнення кишкової перистальтики.

Поряд з участю в регуляції перистальтики кишечнику баластові речовини впливають на моторну функцію жовчопровідних шляхів, стимулюючи процеси виведення жовчі і перешкоджаючи її застою.

Нарешті, баластові речовини сприяють виведенню з організму холестерину.

Вміст у їжі клітковини позитивно впливає на роботу органів травлення, збільшує секрецію травних соків і підсилює перистальтику кишечнику (просування їжі по кишечнику). Клітковина регулює і нормалізує корисну мікрофлору кишечнику, а пектинові речовини беруть участь в обміні речовин.

6. Специфічна функція.

Окремі представники вуглеводів виконують особливі функції в організмі, наприклад, беруть участь в проведенні нервових імпульсів, утворенні антитіл, забезпеченні специфічності групи крові, нормальної діяльності вищої нервової системи і т.д.

Вуглеводи беруть участь в такому процесі, як фотосинтез.

Таким чином, вуглеводи мають велике значення для організму людини, у першу чергу як енергетичний матеріал. Забезпечення організму необхідною кількістю вуглеводів проводиться, в основному, за рахунок продуктів харчування рослинного походження.

3-є навчальне питання ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО ХАРЧУВАННЯ, НОРМУВАННЯ ХАРЧУВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Харчування є необхідною і першою умовою життя. Тому, не дивно, що всі універсальні природнонаукові концепції містили в собі як найважливішу і необхідну частину теорію харчування. Історія науки знає дві теорії (парадигми) харчування. Перша виникла в часи античності, друга – класична теорія збалансованого харчування – остаточно сформувалася наприкінці Х1Х – першій половині ХХ століття.

Антична теорія харчування зв'язана з іменами Аристотеля і Галена і є частиною їхніх представлень про живлення.

Відповідно до цієї теорії, харчування всіх структур організму відбувається за рахунок крові, що безупинно утворюється в травній системі з харчових речовин в результаті складного процесу невідомої природи, по типі (шумування).

У печінці відбувається очищення цієї крові, після чого вона використовується для харчування всіх органів і тканин.

З класичною теорією збалансованого харчування тісно зв'язані представлення про ідеальну їжу і про оптимальне збалансоване харчування.

Ця теорія спирається на балансовий підхід до оцінки і режиму харчування, що зберігає своє значення і в даний час.

Класична теорія збалансованого харчування базується на наступних фундаментальних положеннях:

1. постачання речовин повинно точно відповідати їх витраті;

2. постачання речовин забезпечує за рахунок руйнування харчових структур і усмоктування корисних речовин – нутрієнтів, необхідних для метаболізму (обміну речовин) і побудови тіла;

3. утилізація їжі самим організмом;

4. їжа складається з декількох компонентів, різних за фізіологічним значенням: харчових, баластових і токсичних речовин;

5. обмін речовин (метаболізм) визначається рівнем амінокислот, моносахарідів, жирних кислот, вітамінів і деяких солей, отже, можна створити так називані елементні (мономерні) дієти.

Класична теорія дозволила науково обґрунтувати потребу в енергетичних і пластичних компонентах, перебороти багато дефектів і хвороб.

На основі теорії збалансованого харчування створені харчові раціони для багатьох вікових і професійних груп, у т.ч. і для військовослужбовців. Ця теорія сприяла розвитку технологій харчової промисловості.

Класична теорія збалансованого харчування стимулювала розвиток важливих теоретичних і практичних положень.

Однак балансовий підхід, ідея рафінованої, безбаластової їжі принесли й істотну шкоду, сприяючи розвитку багатьох захворювань (ожиріння, порушення обміну речовин).

У розвиток теорії збалансованого харчування великий внесок внесли академік Покровський і його учні.

Вважається, що та чи інша формула збалансованого харчування крім віку, статі, енерговитрат повинна враховувати й індивідуальні особливості людини.

Відповідно до нової теорії адекватного харчування, крім основного потоку основних речовин, із травного каналу у внутрішнє середовище організму надходить ще 5 потоків, важливість яких раніше недооцінювалася (за рахунок мікрофлори кишечнику, баластових речовин, гормонів та інші).

Концепція диференційованого харчування заснована на найбільш повних і сучасних даних про склад харчових продуктів і генотипу людини. Прихильники концепції розглядають склад продуктів і індивідуальні особливості обміну в якості основних складових частин практичного харчування, у той час як традиційне харчування враховує тільки склад продуктів.

Норми харчування, якими в даний час користаються різні фахівці, розраховані на середню людину. Однак у природі такої людини не існує (климатогеографичні фактори, робота в космосі, підвищена радіація, умови хімічних виробництв). Концепція спрямованого (цільового) харчування розрахована на вплив за допомогою харчування на людину, з огляду на його метаболічну індивідуальність, схильність до захворювань, умовам праці і багато інших факторів.

Прихильники збалансованого харчування вважають, що потреба в харчових речовинах склалася в процесі еволюції. Ігнорування цього приводить до появи сумнівних концепцій і дієт.

Згідно з законом адекватності харчування сформульовані і основні принципи організації раціонального харчування.

Перший принцип - енергетична цінність харчування повинна відповідати енергетичним витратам організму, тобто, повинен дотримуватись баланс енергіі.

Другий принцип – відповідання хімічних речовин фізіологічним потребам організму, тобто задовільненя потреби в основних харчових речовинах в визначених кількостях і співвідношеннях.

Третій принцип – різноманітне харчування.

Таким чином, вимоги другого і третього принципів раціонального харчування зобов’язують виконувати адекватно потреби у білках, жирах, вуглеводах, вітамінах і мінеральних речовинах у вірних співвідношеннях.

Для дорослої людини співвідношення білків, жирів та вуглеводів повинні бути такі:

білки : жири : вуглеводи = 1 : 1 : 4

Повний набір незамінних амінокислот забезпечується, якщо у харчовий раціон ввести 55% білків тваринного походження.

Оцінку збалансованості основних незамінних амінокислот проваджують по трьох найбільш дефіцитних амінокислотах:

триптофану,

лізину,

метіоніну,

співвідношення яких повинно бути: 1 : 3 : 3

Оптимальним вважається, що вміст жирів повинен бути в середньому в розмірі 33% енергоцінності добового раціону, при цьому норма вживання лінолевої кислоти – 4 – 6 %.

Оптимальне співвідношення вуглеводів в харчуванні вважається таке:

крохмаль – 75%

прості цукри – 20%

пектинові речовини – 5%

Серед мінеральних речовин пропонується співвідношення між кальцієм, фосфором і магнієм : 1 : 1,3 : 0,5

В сучасних умовах збалансованість харчових речовин необхідно розраховувати у взаємозв’язку з калорійністю. При цьому стає проблема забезпечення людини низькокалорійними раціонами с достатньою кількістю білка.

Важливою умовою раціонального харчування є режим харчування.

У Збройних Силах для особового складу, в залежності від характеру навчально-бойової діяльності і, отже, норм пайків встановлюється трьох- чи чотириразовий режим харчування.

Триразове харчування здійснюється за загальновійськовою нормою. Їжа повинна прийматися у твердо встановлені розпорядком дня часи, із проміжками між прийомами не більш 7 годин.

Сніданок планується до початку занять, обід – після закінчення основних занять, вечеря – за 2-3 години до відбою. Після обіду протягом не менш півгодини не дозволяється проводити заняття чи роботи. Добові норми пайка по енерговмісту в умовах помірного клімату розподіляються:

на сніданок – 30-35 %

на обід – 40-45 %

на вечерю – 20-30 %.

У випадку зміни розпорядку дня і віднесення періоду максимального фізичного навантаження на вечірній чи нічний час (нічні заняття) енергетична і харчова цінність вечері збільшується перерозподілом продуктів пайка і можуть видаватися додаткові продукти за рахунок продукції підсобного господарства.

Харчування всіх категорій військовослужбовців Збройних Сил України організовано згідно норм харчування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 426 Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

ВИСНОВОК

Таким чином, знання вимог стандартів дає можливість приймати на зберігання тільки придатні для цього харчові продукти.

Знання процесів, які відбуваються в харчових продуктах при зберіганні дозволяє створювати відповідні умови для зменшення втрат і збереження їх корисних властивостей.

Харчування - складний процес надходження, переварювання, всмоктування і засвоювання в організмі їжі, необхідної для побудови і поновлення клітин та тканин тіла, покриття енергетичних витрат, регуляції функцій організму.

При визначенні пропорції окремих речовин в харчових раціонах, відповідно до концепції збалансованого харчування, основна увага приділяється незамінним компонентам їжі, які не синтезуються ферментними системами організму і в зв'язку із цим повинні вводитися в необхідних кількостях з харчовим раціоном.

Для рішення реальних проблем організації раціонального харчування військовослужбовців і його постійного удосконалювання, фахівцям продовольчої служби необхідно мати відповідні знання про харчові речовини в їжі, про закономірності їхнього використання і засвоєння організмом людини, про наслідки порушень цих закономірностей.

Виходячи з вищерозглянутого матеріалу, можна виділити наступні критерії оцінки раціонального харчування військовослужбовців:

1. Відповідність енергетичної цінності їжі витратам енергії на усі види життєдіяльності (для військовослужбовців енерговміст норм харчування повинен відповідати енерговитратам з деяким перевищенням приблизно на 10 %).

2. Наявність у їжі всіх незамінних харчових речовин (незамінних амінокислот, лінолевої, ліноленової кислот, вітамінів і мінеральних речовин)

3. Оптимальне співвідношення окремих компонентів їжі (пластичних, енергетичних, каталітичних і т.д.), відповідно до потреб індивідуума чи групи населення.

4. Наявність захисних компонентів їжі, що гарантують її нешкідливість, збереження і збільшення здоров'я.

5. Різноманітність харчування.

6. Забезпечення органолептичних достоїнств їжі, що сприяють її переварюванню і всмоктуванню.

7. Застосування методів технологічної обробки, що забезпечують видалення шкідливих речовин і не зменшують біологічної цінності їжі, а також не утворюють токсичних з'єднань.

8. Режим харчування

Вимоги збалансованості і адекватності раціонального харчування враховуються повною мірою і при розробці норм харчування військовослужбовців.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Роль продовольчої служби в загальній системі матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України в сучасних умовах значно зросла. Офіцер продовольчої служби повинен уміти планувати та організовувати забезпечення військ продовольством, технічними засобами та майном не тільки в мирний час, але й у складних умовах ведення сучасних бойових дій, а чіткі знання вимог керівних документів дають можливість начальнику продовольчої служби військової частини правильно застосовувати їх вимоги в практичній діяльності, тим самим не допускати помилок при організації харчування всіх категорій військовослужбовців, тому що це основне завдання продовольчої служби.

Тому Ви зобов’язані досконало опанувати теоретичними знаннями, практичними навичками, щоб після прибуття у війська успішно застосовувати їх на практиці.