Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями (25.01.2012 №23)

Резерви, визначені в новому Положенні, поділяються на:

• резерви за активами (за фінансовими активами та за дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку) є спеціальними (оціночними) резервами, які зменшують балансову вартість активів і необхідність формування яких спричинена зменшенням корисності таких активів;

• резерви за наданими фінансовими зобов’язаннями є забезпеченням їх виконання в майбутньому, що визнається в балансі банку як зобов’язання та свідчить про можливі втрати внаслідок вибуття ресурсів, пов’язаного з виконанням банком таких фінансових зобов’язань.

Банк з метою розрахунку резервів класифікує активи/надані фінансові зобов’язання за такими категоріями якості: І (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним; ІІ - помірний ризик; ІІІ - значний ризик; IV - високий ризик; V (найнижча) - реалізований ризик. Заборгованість за активами/наданими фінансовими зобов’язаннями, віднесеними до V категорії, є безнадійною.

Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за кредитом на індивідуальній основі як суму перевищення балансової вартості кредиту (без урахування суми раніше сформованого резерву) над теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків за цим кредитом за такою формулою:

Рінд = БВк - ТВк,

де Рінд - сума резерву за кредитом;

БВк - балансова вартість кредиту, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів НБУ з бухгалтерського обліку, без урахування суми раніше сформованого резерву;

ТВк - теперішня вартість попередньо оцінених майбутніх грошових потоків за кредитом, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів НБУ з бухгалтерського обліку. Грошові потоки оцінюються з урахуванням показника ризику кредиту, що визначається згідно з вимогами цього Положення, та коефіцієнта ліквідності забезпечення.

Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника - юридичної особи не рідше ніж 1 раз на 3 місяці.

Банк здійснює оцінку фінансового стану юридичної особи (крім банку), якій надано кредит, шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника – юридичної особи.

Банк розраховує інтегральний показник із застосуванням багатофакторної дискримінантної моделі:

де Z - інтегральний показник;

К1, К2 ... Кn - фінансові коефіцієнти, що визначаються на підставі даних фінансової звітності боржника - юридичної особи для великого або середнього підприємства. Для малого підприємства замість зазначених коефіцієнтів застосовуються коефіцієнти МК1, МК2 ... МКn;

а1, а2 ... аn - параметри, що визначаються з урахуванням вагомості та розрядності фінансових коефіцієнтів і щорічно актуалізуються НБУ на підставі даних фінансової звітності боржників - юридичних осіб; а0 - вільний член моделі, значення якого щорічно актуалізуються НБУ.

Визначення стану обслуговування боргу боржником - юридичною особою

Кількість календарних днів прострочення	Стан обслуговування боргу
від 0 до 7	“високий”
від 8 до 30	“добрий”
від 31 до 90	“задовільний”
від 91 до 180	“слабкий”
понад 180	“незадовільний

Класифікація кредиту, наданого боржнику - юридичній особі за категоріями якості

Клас боржника - юридичної особи	Стан обслуговування боргу
	“високий”	“добрий”	“задовільний”	“слабкий”	незадовільний
1	І	І	IІІ	IV	V
2	І	І	IІІ	IV	V
3	І	ІІ	IІІ	IV	V
4	І	ІІ	IІІ	IV	V
5	ІІ	ІІ	IІІ	IV	V
6	ІІ	ІІІ	IV	ІV	V
7	ІІ	IІІ	IV	ІV	V
8	IІ	IІІ	ІV	ІV	V
9	ІІ	ІІІ	ІV	V	V