3. Об’єкти охорони природи, їх значення в житті біосфери та суспільства

Такі території називають охоронними. Вони забезпе­чують умови, необхідні для зменшення шкідливого впливу на біоту, сприяють збереженню цілісності екосистем. Для цього ділянки землі, на яких постійно зростають певні види рослин або постійно перебувають, годуються чи розмно­жуються певні види тварин, що потребують охорони, вилучають із процесів експлуатації (відчуження земель*. На відчужених землях, відповідно до рівня охорони, заборо­няється організація промислового і сільськогосподарського виробництва, інших видів діяльності, інколи навіть відвідування з метою відпочинку.

Кожна держава може мати свої категорії охорони, але загалом серед усіх об’єктів вищий ступінь охорони мають такі:

природні заповідники – природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створю­ються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них. Окремі ділянки в заповідниках абсолютно заповідні, на інших проводять регламентований сінокіс, вирубку дерев і деякі інші господарські заходи. Літопис природи, який ведеться в заповідниках, використовується під час складання довго­тривалих прогнозів погоди, визначення термінів проведення певних сільськогосподарських робіт тощо;

біосферні заповідники – природоохоронні науково-дослідні установи міжнародного значення, в яких діє режим абсолютного заповідання й охороняються унікальні природні об'єкти світового значення. Статус біосферного заповідника присвоюється лише після ретельної інспекції з боку компетентних міжнародних організацій;

національні природні парки – природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи державного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Це великі території, на яких, крім заповідників, можуть знаходитися заказники і пам'ятки природи, населені пункти, сільськогосподарські угіддя, транспортні мережі, інші комунікації, місця відпочинку й оздоровлення;

заказники природи – ділянки площею від кількох десятків до кількох тисяч гектарів, які створюються з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх природних компонентів. На цих територіях забороняється проведення певних видів господарської діяльності (наприклад, оранка землі, вирубування лісу, збір рослинної сировини, відлов риби тощо*. Територія чи акваторія заказ­ників, як правило, демаркується й оснащується необхідною інформацією для відвідувачів; тут також відповідними державними органами регулярно проводиться інспекція;

пам'ятки природи – окремі невідновні природні об’єк­ти, які мають наукове, історичне чи культурно-естетичне значення, наприклад, окремі дерева, озера, фрагменти лісу чи степу; навколо пам'яток природи повинні встановлюва­тися попереджувальні таблички з відповідною інформацією;

Згідно з рішенням ЮНЕСКО, найвищий рівень заповідання мають міжнародні біосферні заповідники. У всьому світі їх налічується близько трьохсот. Чотири з них («Асканія-Нова», Карпатський, Дунайський, Чорноморський біосферний* розташовані в Україні (Див. нижче*.

Безсумнівно, створення заповідних територій та об’єктів необхідне для збереження цінних видів рослинного і тваринного світу, унікальних ландшафтів, геологічних, палеонтологічних об’єктів тощо. Водночас ці еталонні території дають змогу виявити зміни, що вносить людина в довкілля, і в кінцевому результаті виробити стратегію екологічно збалансованого природокористування. Отже, природно-заповідним територіям і об’єктам належить велике значення в житті біосфери та суспільства, а саме:

• природно-заповідні території та об’єкти виконують роль банку генофонду рослинного і тваринного світу;

• природно-заповідні території використовуються з метою проведення наукового моніторингу – вивчається вплив антропогенних і природних факторів на екосистеми з метою прогнозу зміни стану довкілля;

• забезпечують збереження рідкісних, типових, мальов­ничих ландшафтів на території конкретних регіонів і організацію їх відвідування;

• зберігають геологічні та карстово-спелеологічні заповідні об’єкти. Ці унікальні природні утворення (відшарування земної поверхні, форми земної поверхні, печери* ілю­струють геологічну будову земної кори і природні процеси, що протікали в ній протягом усієї історії розвитку;

• відіграють роль у розвитку рекреаційної діяльності та створенні сприятливих умов для здоров’я людини;

• природно-заповідні території та об’єкти вико рис­товуються як база для проведення еколого-просвітницької діяльності;

• природно-заповідні території та об’єкти – основа екологічної мережі.