2. Стан довкілля за дії основних галузей виробництва

Навколишнє середовище зазнає постійного впливу внаслідок діяльності таких галузей виробництва: проми­слова, аграрна, комунальна, транспортна.

Промисловість нині – одне із основних джерел антро­погенного забруднення.

Серед промислових об’єктів найбільший внесок належить підприємствам енергетичної галузі (ТЕС, ГЕС, АЕС, котельні*, промисловим об'єктам металургійної, нафтопереробної, хімічної та целюлозно-паперової проми­словості та заводам будівельної індустрії.

За масштабами впливу на навколишнє середовище, одне з перших місць посідає виробництво електроенергії на ТЕС, що супроводжується виділенням великої кількості теплоти, вуглекислого газу, оксидів нітрогену та сульфуру, а також дрібних твердих часточок, золи, шлаку, не повністю згорілого палива (сажа*. Відбувається й радіоактивне забруднення атмосфери і земної поверхні, оскільки у викопному вугіллі та пустих породах містяться домішки радіоактивних елементів (урану, торію та ін.*, які після спалювання концентруються в частинках золи. Величезні ділянки землі порушуються вугільними кар’єрами та відвалами шлаків (шлаки, крім того, що забирають великі площі, забруднюють підземні та поверхневі води шкідливими речовинами*. Так, шлакові відвали і терикони пустих порід лише в Донбасі займають площу понад 50 тис. га, і вона дедалі збільшується.

У наш час близько 20 % електроенергії у світі виробляють ГЕС. Норвегія, Таджикистан, Киргизстан та інші країни з гірським рельєфом і швидкими ріками свої потреби в електроенергії задовольняють переважно за рахунок ГЕС.

ГЕС, порівняно з ТЕС і АЕС, мають ряд переваг: зовсім не забруднюють атмосферу, поліпшують умови роботи річкового транспорту, їх агрегати вводяться в дію дуже швидко, на відміну від агрегатів ТЕС, яким необхідно кілька годин на розігрівання та виходу на робочий режим.

ГЕС, особливо ті, що побудовані на рівнинних річках, завдають значної шкоди довкіллю: затоплюють родючі землі; у місцевостях, розташованих поблизу водосховищ, піднімається рівень ґрунтових вод, заболочується територія. Вони сприяють обвалам берегів водосховищ, греблі перетворюють ріки у низки застійних озер, що мають погану самоочищуваність і стають уловлювачами промислових забруднень; погіршуються умови життя гідробіонтів. Проаналізувавши це, більшість екологів приходять до думки про доцільність будівництва великих ГЕС лише у гірських районах. Проте на сьогодні це питання залишається дискусійним, враховуючи те, що гірським рікам притаманна здатність до різкого зниження рівня води та до небезпечних шквалів під час повені.

Усе більше занепокоєння світової спільноти викликає вплив на довкілля АЕС. За даними Міжнародного агентства з атомної енергетики (МАГАТЕ*, у 26 країнах світу експлуатується 416 ядерних енергоблоків, які виробляють близько 16 % усієї електроенергії. Великі надії покладено на атомну енергетику, яка для виробництва енергії використовує тепло, добуте внаслідок розщеплення атомних ядер. Вона здавалася чистою, дешевою та такою, що заощаджує природні ресурси. Зокрема, відомо, що з 1 г урану можна отримати енергії як із 550 л нафти. Деякі країни основну ставку зробили саме на АЕС (у Франції на АЕС виробляють більш як 70 % електроенергії*. Однак деякі країни (Швеція, Данія, Австрія, Філіппіни* заявили про свій намір відмовитися від АЕС і демонтувати ядерні блоки, що працювали там. Сьогодні спростовано твердження про дешевизну атомної енергії. Якщо у вартість «атомного» кіловата внести такі затрати, як переробка і поховання радіоактивних відходів, вартість демонтажу АЕС (АЕС через 25-30 років роботи має бути зупинена, розібрана або похована, оскільки радіоактивність її агрегатів і обладнання перевищить норми*, то його вартість перевищить втроє вартість «газового» і вдвоє вартість «вугільного» кіловата. Як пишуть німецькі експерти в цій галузі, «атомна енергія дешева лише там, де безпека стоїть на другому плані, й доти, доки людство мириться з тим, що його сьогоднішнє марнотратство щодо електроенергії загрожує майбутнім поколінням пекельним жахом».

Паливний енергетичний цикл на АЕС передбачає видобування уранової руди, вилучення з неї урану, переробку цієї сировини на ядерне паливо (збагачення урану*, використання палива в ядерних реакторах, хімічну регенерацію відпрацьованого палива, обробку і поховання радіоактивних відходів. Усі ці етапи супроводжуються небезпечним радіоактивним забрудненням і приховують небезпеку аварій. Одна з основних проблем, яка пов’язана з використанням ядерної енергії, – поховання відходів ядерного палива (ВЯП*. У країнах, де функціонує багато АЕС (США, Франція, Китай, Росія, Японія*, нині нагромаджено величезну кількість ВЯП, що становить значну загрозу для довкілля. Атомні енергетичні компанії змушені витрачати дедалі більші кошти на розширення площ ядерних поховань і сховищ та забезпечення їх безпеки. У розвинених країнах (США, Японія* опрацьовуються різні проекти поховання та знешкодження ВЯП, навіть такий, як будівництво могильника на Місяці.

В Україні проблема поховання ВЯП також вимагає розв’язання. Ведуться пошуки безпечного місця поховання ВЯП. А поки що ВЯП наших АЕС відправляються на тимчасове зберігання в Росію, звідки ці відходи Україна повинна забрати у 2010 р.

Аграрне виробництво – одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, що забезпечує людей продуктами харчування, а багато галузей промисловості – сировиною. Сучасне аграрне виробництво багатогалузеве – рільництво, садівництво, тваринництво, кожне з яких класифікується за багатьма напрямками. Зазначені галузі характеризуються широким використанням сільсько­господарської та універсальної техніки, хімічних препаратів, біологічних технологій. Найважливіші наслідки впливу аграрного виробництва на довкілля наведено у (Табл. 7*.

Під впливом аграрної діяльності стан ґрунту постійно погіршується через часткові втрати нагромаджених органічних речовин або порушення структури, тобто спостерігається деградація ґрунту. За даними ООН, деградація ґрунту відбувається внаслідок водної ерозії (56 %*, вітрової ерозії (28 %*, хімічної деградації (12 %*, фізичної деградації (4 %*.

Таблиця 7