Висновки

Знання кримінального права є підґрунтям професійної діяльності для таких категорій юристів, як слідчий, працівник оперативних служб міліції, прокурор, адвокат, суддя.

Однак і для юристів, які спеціалізуються в трудовому, житловому, банківському, податковому, шлюбному праві тощо, які беруть участь у розгляді цивільних справ (наприклад, за позовами підприємств), знання кримінального права має не другорядне значення. Практика доводить, що інколи учасники цивільних спорів переступають межу дозволеного і вчиняють злочини. Юрисконсультові, судді господарського суду, нотаріусові необхідно чітко відрізняти цивільно-правове правопорушення (делікт) від злочинного діяння. Бачити, наприклад, коли порушення банківських правил переростає у викрадення майна, дії спадкоємців набувають ознак злочинного підроблення документів тощо.

Оперативні працівники і слідчі, які не належному рівні засвоїли положення кримінального права, можуть не приділяти уваги збиранню доказів, що характеризують необхідні ознаки відповідного злочину. А це призводить до неправильного застосування закону - виправдання підсудного, винного у скоєнні злочину, засудження невинного, інкримінування особі більш тяжкого або менш тяжкого злочину у порівнянні з тим, який ним вчинено насправді. Вивчення кримінальних справ свідчить, що помилки при кваліфікації злочинів - найпоширеніший вид помилок у слідчій та судовій практиці. Викриття злочину, розшук злочинців та збирання доказів вчиненого злочину визначається саме ознаками злочину, встановленого кримінальним законом. Кримінальне право має значення базової дисципліни для інших юридичних дисциплін кримінального циклу - кримінального процесу, криміналістики, кримінології, оперативно-розшукової діяльності та деяких інших.

Тема № 4. “Злочин та його види”

Мета лекції (навчальна): ознайомлення курсантів (студентів) з відповідним теоретичним та нормативним матеріалом, а також з основними положеннями щодо поняття злочину, його ознак та їх змісту, поняття криміналізації та декриміналізації діяння та класифікацією злочинів. Визначити поняття малозначності діяння та її значення в кримінальному праві, а також відмінність злочину від інших правопорушень.

Мета лекції (виховна): виховання у курсантів (студентів) поважливого ставлення до Конституції та чинного законодавства України, розуміння ними необхідності чіткого дотримання вимог та правильного застосування норм закону про кримінальну відповідальність.

Місце проведення: учбова аудиторія за розкладом занять.

Час: 2 години.

План лекції

Вступ

1. Поняття та ознаки злочину.

2. Малозначність діяння та її значення.

3. Відмінність злочинів від інших правопорушень.

4. Класифікація злочинів.

Висновки

Література

Основна література:

16. Конституція України // ВВР. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

17. Бажанов М.І. Кримінальне право. – К.: Юрінком Інтер, 2005 . – 380 с.

18. Вереша Р.В. Кримінальне право України. Загальна частина. – К.: ЦУЛ, 2008. – 960с.

19. Дьомін Ю. М. Кримінальне право України . – К. : Юрінком Інтер, 2005 . – 380 c.

20. Кримінальне право України. – К.: Істина, 2007. – 400с.

21. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова , В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.

22. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ–Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. - 416 с.

23. Кримінальне право: Загальна частина / За ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація . – К. : Юрінком Інтер, 2007 . – 496 с.

24. Кримінальне право: Загальна частина. Альбом схем . – Луганськ: ЛДУВС, 2006 . – 124 с.

25. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. 2-е вид., перероб. та допов. / Відп. ред. С. С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 968 с.

26. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.-4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007.- 1184 с.

27. Селецький, С.І. Кримінальне право України. Загальна частина. – К.: ЦУЛ, 2008. – 248с.

28. Уголовное право. Общая часть: Учебное пособие (схемы и таблицы) / Н. В. Карчевский. - Луганск : Изд-во Луганской акад. внутренних дел МВД, 2005. - 278 с.

29. Хавронюк М.І. Судово-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – К.: Юристконсульт, 2006. – 550с.

30. Хохлова І.В. Кримінальне право України (Загальна частина). – К.: ЦУЛ, 2006. – 272с.

Додаткова література:

1. Кадников Н. Г. Классификация преступлений по уголовному праву России: Монография. – М.: МВД РФ, 2000. – 188 с.

2. Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений. – Харьков: Вища школа, 1993. – 120 c.

3. Кривошеин П. К. Преступление: Историческое исследование. – К.: УАВД, 1993. – 72 с.

4. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1961. – 666 с.

5. Уголовное право Украинской ССР на современном этапе: Часть Общая. – К.: Наук. думка, 1985. – С. 29–41.

6. Чубарев В. Л. Тяжесть преступного деяния. – К.: Вища шк., 1992. – 171 с.

ВСТУП

Злочин, як і будь-яке інше правопорушення, є вчинком людини. Саме тому йому притаманні всі ті об’єктивні і суб’єктивні особливості, що характеризують поведінку людини: фізичні властивості - той чи інший рух або утримання від нього, використання фізичних, хімічних, біологічних та інших закономірностей навколишнього світу; психологічні властивості - прояв свідомості і волі, певна мотивація поведінки, її цілеспрямованість.

Але на відміну від інших вчинків людини злочин за своєю соціальною сутністю є посяганням на ті відносини, що склалися в суспільстві, відображають його найбільш важливі інтереси, внаслідок чого охороняються законом про кримінальну відповідальність. Злочин завжди суперечить основним потребам та інтересам суспільного розвитку. А оскільки саме об’єктивні закономірності розвитку суспільства, його потреби та інтереси виступають критерієм, мірилом цінності чи антицінності людської поведінки, відповідності чи невідповідності її цим потребам та інтересам, злочин завжди є антисоціальною поведінкою.

При цьому, оскільки інтереси і потреби суспільства постійно розвиваються, відповідно змінюється на певному етапі суспільного розвитку й оцінка поведінки людини як антисоціальної, злочинної. Тому поняття злочину не може бути незмінним: воно завжди повинно відповідати конкретному етапу розвитку суспільства, потребам та інтересам, притаманним саме цьому етапу. Це дозволяє зробити два висновки:

1) поняття злочину залежить від соціально-економічних відносин, що існують на певному етапі розвитку суспільства, і тому є історично мінливим;

2) визнання певної поведінки людини злочином (криміналізація діяння) чи виключення її з кола злочинних (декриміналізація діяння) є безперервним процесом оцінки відповідності чи невідповідності цієї поведінки суспільному розвитку.

Питанню злочину та його складу присвячено багато літератури, до якої належать численні монографії, наукові статті, підручники та навчальні посібники багатьох сучасних вітчизняних криміналістів. Серед яких відомі: Ю.В. Александров, В.А. Клименко, М.І. Бажанов, О.М. Омельчук, М.І. Мельник, В.О. Кузнєцов, Н.В. Чернишова, П.Л. Фріс, Ж.Ю. Половніков.

В ході лекції необхідно вирішити завдання - розкрити суть та дослідити зміст злочину, його складових елементів.

З метою повного розкриття теми лекції, було визначено ряд питань розгляд яких, повинно в своїй сукупності повноцінно розглянути основні та концептуальні положення з цієї теми, а саме: