Внутрішній контроль за реалізацією страхових послуг
Внутрішній контроль за реалізацією страхових послуг, в першу чергу, повинен виявляти факти:
неякісного виконання працівниками компанії своїх зобов’язань;
неоптимального використання компанією фінансових ресурсів;
шахрайства в страховому процесі.
Внутрішній контроль страхових послуг проводиться, в залежності від величини компанії, окремими працівниками або спеціальним підрозділом у напрямках:
організація служби внутрішнього аудиту;
формування інституту власних аварійних комісарів;
розробка внутрішньої системи перевірок підозрілих страхових випадків;
розробка системи моніторингу нових договорів, які укладаються в компанії, її агентами або філіями, з метою виявлення підозрілих страхових договорів.
Організація служби внутрішнього аудиту є найбільш ефективним інструментом внутрішнього контролю страхової компанії. Головним принципом побудови цієї служби є забезпечення її повної незалежності і підпорядкування лише найвищому керівництву компанії. Найкращим варіантом організації такої служби є її розташування в окремому офісі (відокремлено від інших структурних підрозділів компанії) та забезпечення виїзних перевірок інших підрозділів. При цьому керівники департаментів (підрозділів) мають в обов’язковому порядку надавати усю необхідну інформацію і документацію працівникам внутрішнього аудиту.
Важливим для формування якісного підходу в управлінні реалізацією страхових послуг є організація служби аварійного комісаріату.
Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України [23].
Страхова компанія може мати власних аварійних комісарів, а може користуватися фахівцями ззовні. При використанні власних комісарів існують свої переваги і недоліки. До переваг можна віднести:
можливість контролювати кваліфікаційний рівень фахівців, здійснювати їх навчання та перенавчання;
праця штатних працівників, як правило, обходиться дешевше, ніж праця осіб, що наймаються ззовні.
Недоліком можна вважати можливість вступу аварійного комісару в зговір з іншими працівниками компанії при розслідуванні страхових випадків (шахрайства, покриття неякісної роботи інших фахівців тощо).
Праця найманих аварійних комісарів є дорожчою, але майже відсутня можливість упередженого ставлення при проведенні страхових розслідувань.
Шахрайство в страхуванні і методи боротьби з ним
Шахрайство завжди супроводжує процес страхування. За дослідженнями, що проводилися західними страховими компаніями 10% усіх страхових виплат є або завищеними, або незаконними. Наприклад, в Німеччині щороку незаконно виплачується від 4 до 6 млрд. Євро [40]. Отже, об’єктивно виникає потреба в провадженні внутрішнього контролю за реалізацією страхових послуг.
На боротьбу з шахрайством в страхуванні виділяється достатньо багато коштів, що кінець – кінцем здорожує вартість страхової послуги. Тому з’явилася така методика як встановлення рівня суттєвості страхових виплат.
В багатьох страхових компаніях розвинених країн враховують те, що в повній мірі викоренити страхове шахрайство неможливо. У зв’язку з цим встановлюють рівні суттєвих або несуттєвих страхових виплат і відсоток можливого шахрайства у виплатах. По окремим виплатам відшкодування проводиться автоматично без проведення перевірки. Тобто, компанії дійшли висновку, що в окремих випадках адміністрування перевірок є значно дорожчим ніж втрати від страхового шахрайства. Наприклад, в Канаді якщо розмір страхової виплати більше за 25 тис. канадських доларів, то перевірка факту настання страхового випадку здійснюється обов’язково. Якщо виплата є меншою за 25 тис. канадських доларів – перевірка здійснюється за рішенням начальника департаменту. В США такий поріг є більшим. В обов’язковому порядку перевіряються страхові виплати в сумі, що перевищують 100 тис. амер. доларів. В Україні практика встановлення порогів суттєвості поки що поширення не отримала.
Методи внутрішнього контролю за усуненням шахрайств при реалізації страхових послуг можуть бути наступними:
перевірка укладених договорів страхування за певний період;
перевірка здійснених виплат (підстави здійснення, правильність оформлених документів);
створення інформаційної мережі між страховими компаніями і органами влади щодо осіб, які здійснювали або запідозрювалися у здійсненні страхових шахрайств;
удосконалення кадрової політики.
Інститут внутрішнього контролю за реалізацією страхових послуг зараз лише починає формуватися, зважаючи на порівняно невисокі фінансові можливості страховиків. Інколи страхові компанії співпрацюють з питань забезпечення захисту від шахрайств. Так, 10 провідних українських компаній, які займаються страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів і автотранспортним страхуванням, створили базу даних щодо застрахованих осіб. При настанні страхового випадку за її допомогою здійснюється контроль щодо уникнення дублюючих виплат. Фіксуються особи, з якими страховий випадок стався вдруге, втретє, які застрахували автомобіль в декількох компаніях одночасно і т.і. Удосконалення системи внутрішнього контролю відбуватиметься разом зі зростанням обсягу страхового ринку.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Аварійний комісар - особа (юридична або фізична), яка на прохання страховика з’ясовує причини настання страхового випадку та розмір збитків.
Аквізиція – маркетингова діяльність, спрямована на збільшення кількості договорів страхування.
Брокеридж - винагорода, яку страховий брокер отримує від клієнта, зокрема за посередницькі послуги щодо врегулювання претензій стосовно страхового випадку.
Маркетинг у страхуванні - система взаємопов’язаних видів діяльності, спрямована на планування, визначення ціни, а також на рекламування та реалізацію страхових послуг.
Посередник - страховий брокер, або агент, через якого укладається договір страхування і вирішуються окремі питання щодо врегулювання претензій.
Раббат - знижка, яку надає брокер страхувальникові за рахунок отриманих комісійних.
Страховий агент - довірена фізична або юридична особа, яка від імені і в межах наданих страховиком повноважень робить пропозиції страхувальникові щодо страхування ризиків, оформляє договори страхування (переважно з фізичними особами), інкасує страхову премію та виконує деякі інші операції з обслуговування договорів страхування.
Страховий брокер – юридична або фізична особа, яка зареєстрована у встановленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності та здійснює за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.
Страхова реклама – стисла інформація, спрямована на певну категорію споживачів страхових послуг, що здійснюється через засоби масової інформації чи будь-яким іншим способом публічного звертання.
Страхова послуга – продукт цілеспрямованої діяльності страхової компанії та пропонується на страховому ринку на умовах еквівалентного обміну з метою отримання прибутку.
Перестраховий брокер - юридична особа, які здійснює за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.
Фінансовий супермаркет - канал реалізації страхових послуг, який полягає у тісній співпраці банків і страхових компаній в реалізації своїх послуг на фінансовому ринку.
Фронтинг – це операція, в процесі якої компанія оформлює страховий поліс, але переважну частину ризику передає на утримання іншій компанії за відповідну винагороду.
? Запитання для РОЗДУМУ, самоперевірки
Чи можна вважати страховий ринок України високо конкурентним? Обґрунтуйте відповідь.
Які макроекономічні чинники впливають на реалізацію страхових послуг в Україні?
Які напрямки спільної роботи можуть виникати у страхових компаній і комерційних банків?
Чи поширеним є сьогодні на українському страховому ринку розвиток такої форми взаємодії між суб’єктами фінансового ринку, як «фінансовий супермаркет»?
ТЕСТИ