7.2 Матеріали, устаткування і приладдя

Для виконання роботи необхідні: зразки вуглецевої, легованої і швидкорізальної сталі, муфельні електричні печі, нагріті до температур 200, 400, 600 і 700°С, водяна лазня, твердомір ТК, наждачне жорно і шліфувальний папір, щипці.

7.3 Хід роботи

На підставі відомостей, одержаних від викладача, записати в таблицю  7.1 хімічний склад досліджуваних зразків інструментальної сталі.

Таблиця 7.1

№ пп	Марка сталі	Вміст елементів, %								Стан зразків до термообробки
		С	Mn	Si	Cr	W	V	Mo	Інші
1	У8
2	90ХФ
3	Р18

На одному-двох зразках кожної марки сталі заміряти твердість за Роквеллом (шкала С). Знайти середнє арифметичне значення твердості і записати дані (для кожної марки сталі) в таблицю 7.2.

Зразки кожної марки сталі (у кількості, вказаній викладачем) завантажити у водяну баню (температура 100°С) і в печі з температурами 200, 400, 600 і 700°С. Час витримки 1 ч. Після витримки зразки охолодити на повітрі.

Таблиця 7.2

№ пп	Марка сталі	Твердість до нагріву, HRC	Твердість, HRC, після нагріву протягом 1 год. при температурі, оС
			100	200	400	600	700
1	У8
2	90ХФ
3	Р18

Охолоджені зразки зачистити на наждачному крузі і наждачним папером до появи металевого блиску і заміряти твердість за Роквеллом (шкала С). Результати вимірювання, як середнє з двох-трьох вимірів твердості зразків, нагрітих до даної температури, записати в таблицю 7.2.

За наслідками вимірювання твердості побудувати графік: по осі ординат – твердість НRС, по осі абсцис – температура нагріву, °С.

На один графік нанести криві всіх трьох вивчених марок сталі.

7.4 Зміст звіту

Звіт повинен містити: назва роботи і її мета, короткі теоретичні відомості, хід роботи, результати експериментів по таблицях 7.1 і 7.2, графік з нанесеними трьома кривими залежності твердості вуглецевої, легованої і швидкорізальної сталей від температури нагріву, висновки про вплив нагріву на властивості загартованих інструментальних сталей з поясненням спостережуваних явищ.