2. Мета та завдання фінансового планування

Об'єктом фінансового планування завжди виступає фінансова діяльність підприємства, основу якої складають рух фінансових ресурсів, фінансові відносини, що виникають в процесі їх формування, розподілу і використання, а також вартісні пропорції, отримані в результаті їх розподілу.

Сфера його діяльності охоплює в основному перерозподільні процеси, які здійснюються за допомогою фінансів при утворенні, розподілі та використанні фондів грошових коштів.

Фінансове планування звернене до вартісної сторони відтворення, задачами якої є обґрунтування фінансових можливостей забезпечення майбутніх проектів та їх ефективності, визначення раціональних співвідношень між власним і позиковим капіталом, оборотними і необоротними активами, обсягами фінансування розширеного виробництва та інших витрат тощо. Ці пропорції повинні бути економічно обґрунтованими, оскільки мають безпосередній вплив на ефективність діяльності суб'єкта підприємництва.

Метою фінансового планування на підприємстві є забезпечення оптимального розміру коштів, необхідних для успішної операційної та інвестиційної діяльності, а в кінцевому підсумку - досягнення прибутковості підприємства. Тобто, з одного боку, планування спрямоване на усунення помилкових дій у сфері фінансів, а з другого - на зменшення невикористаних внутрішніх резервів.

Слід відзначити, що фінансове планування не ставить за мету обов'язково звести до мінімуму ризики, які виникають в процесі діяльності підприємства. Навпаки, його зміст передбачає аналіз і вибір ризиків, які можливо прийняти, і тих, яких можливо було б уникнути.

В процесі фінансового планування передбачається вирішення наступних завдань:

- визначення джерел та обсягів фінансових ресурсів відповідно до потреб підприємства;

- виявлення резервів збільшення фінансових ресурсів;

- раціональний розподіл отримуваних прибутків і заощаджень по каналах їх використання;

- здійснення фінансового контролю за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства;

- дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

- забезпечення посилення ролі фінансового планування в управлінні виробництвом і підвищення його ефективності.

Фінансове планування, як і будь-який з інструментів управління фінансовою діяльністю підприємства базується на науково обґрунтованих принципах, практичне застосування яких є необхідною умовою ефективності цього процесу.

3. Ретроспективний аналіз фінансового планування

Фінансове планування розвивалося разом з розвитком бухгалтерського обліку та фінансового менеджменту. В останні десятиріччя фінансове планування і бюджетування розглядається як складова фінансового менеджменту підприємства. Етапи становлення фінансового менеджменту відображені в таблиці.

№	Вікові границі	Зміст
1	XII сторіччя	У сільськогосподарських маєтках феодальної Британії застосовуються перші форми бухгалтерського обліку і контролю (Майновий звіт керуючого маєтком та Звіт про річні витрати)
2	XVII сторіччя	француз Жак Саварі вводить у бухгалтерську справу нові категорії – “синтетичний і аналітичний облік”, що є по суті прототипами управлінського обліку. Італієць Бастіано Вен турі будує і аналізує динамічні ряди господарської діяльності підприємства
3	XІХ сторіччя	Італійський бухгалтер Джузеппе Червоні розробляє вчення про синтетичне складання й аналітичне розкладання бухгалтерських рахунків. Формування оригінального напрямку в обліку – балансознавство
4	XІХ - ХХ сторіччя	Представники німецької школи Шер, Герстнер і Ляйтнер розвивають економічну складову балансознавство (взаємозв’язок фінансового стану і ліквідності, співвідношення активів і зобов’язань фірми, порогові значення запозичених коштів у структурі авансованого капіталу тощо). Бейгель, Ремер і Порциг розробляють методики юридичного аналізу балансу, які стали основою бухгалтерської ревізії, що згодом трансформувалася у аудит
5	ХХ сторіччя (1910 рік)	Російський бухгалтер Рощаховський встановлює взаємозв’язок між мікроекономічним аналізом і обліком. Трохи пізніше його співвітчизники Рудановський, Блатов і Ніколаєв формують методологічні принципи побудови й аналізу балансу, а основоположник російської школи фінансів Н. Лунський ставить балансознавство на математичні рейки. Ця ж російська школа досліджує можливості встановлення на перспективу фінансових орієнтирів в діяльності господарства.
6	ХХ сторіччя (1910 – 1980 роки)	На Заході активно розвивається фінансова наука. Управлінський облік та фінансовий менеджмент остаточно відокремлено як самостійні наукові напрямки. Розповсюджується застосування в практиці планових систем “стандарт”, “директ” костинг”, відокремлюється бюджетування як інструмент внутрішньофірмового фінансового планування. В цей же час в СРСР домінує адміністративно-командний підхід до управління економікою цілому і фінансами зокрема. Складання і виконання фінансових планів мають жорстку управлінську вертикаль. Підходи до фінансового управління є спрощеними і негнучкими. Бюджетний підхід застосовується на рівні державних фінансів (при тому, що дані про склад доходів і видатків державного бюджету є державною таємницею)
7	ХХ сторіччя (90 роки)	Після набуття незалежності в Україні швидко починає відроджуватися фінансова наука. Особлива увага приділяється податковому плануванню.
7	ХХ – ХХІ сторіччя	Перед лідерами провідних фінансово-промислових груп постає необхідність грамотного управління грошовими потоками підконтрольних підприємств. Швидко розбудовується фінансова інфраструктура, з’являється потреба в управлінні інвестиційними проектами. В Україні відроджується і стає популярною професія “фінансовий менеджер”. Поступово здійснюється відокремлення управління фінансами від обліку і аудиту, як це має місце в розвинених країнах світу.

В цілому можна казати про “втрачений час” щодо розвитку фінансової науки на теренах колишнього СРСР. В організаційному та методологічному плані негативні наслідки такого стану речей можна відчути і зараз (не вистачає як кваліфікованих працівників, так і спостерігається неосвіченість власників щодо фінансового планування і нерозуміння ними технології і значення процесу).

На всіх етапах історичного розвитку та рівнях управління фінансове планування відзначалося загальними ознаками, які дозволяють виділити його з єдиної системи планування. До них належать особливі об'єкти, сфера планування, мета і завдання, форма основних показників, методи тощо.

Історично склалося, що на українських підприємствах фінансове планування здійснюється відповідними відділами: планово-економічними та фінансовими. Самостійні фінансові відділи створюються, як правило, на великих і середніх підприємствах. До складу відділу можуть входити підрозділи фінансового планування, аналізу фінансово-господарської діяльності, організації розрахунків, касових операцій та інші.

В області планування фінансовий відділ повинен виконувати наступні функції:

- складання проектів фінансових планів підприємства за всіма необхідними розрахунками з урахуванням максимальної мобілізації внутрішньогосподарських резервів;

- участь у складані плану реалізації продукції;

- участь у визначені потреби власних оборотних засобів;

- забезпечення виконання фінансового, кредитного і касового планів тощо.

Ефект від впровадження будь-якого фінансового інструменту багато в чому залежить від законодавчої бази держави. На сьогоднішній день бракує ефективної правової бази щодо фінансового планування, можна сказати, що вона майже відсутня. Особливо щодо недержавних підприємств. А це означає, що в Україні нема єдиного методичного підходу щодо даного процесу.

Поточне фінансове планування відроджене на державних підприємствах згідно із Законом України від 21.09.2000року «Про внесення змін до статті 20 Закону України «Про підприємства в Україні»». Законом передбачено, що державне підприємство (крім казенного) самостійно складає річний фінансовий план, який затверджується до 1 липня року, що передує плановому, органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном. Підприємства інших форм власності відповідно до цього закону розробляють і затверджують фінансові плани в порядку і строки визначені їх власниками. Фінансове планування регулюється «Положенням про порядок складання фінансового плану державним підприємством, крім казенного».

З 2001 року фінансове планування на державних підприємствах стало обов'язковим. Для недержавних підприємств це положення має рекомендаційний характер, але його дотримання є необхідною умовою для отримання кредитів та розробки бізнес-планів. Чинним законодавством не передбачено адміністративної (а тим більше кримінальної ) відповідальності у разі відсутності фінансового плану, але може бути застосована дисциплінарна відповідальність, якщо це передбачено контрактом з керівником підприємства чи посадовою інструкцією [3].

Крім того, правовий статус окремих напрямків діяльності підприємств додатково визначається спеціальними нормативними актами. Державним комітетом промислової політики України та відділом методології бухгалтерського обліку та аналізу було розроблено Методичні матеріали з формування показників фінансових планів підприємств. Під час складання річного фінансового плану підприємство при визначенні окремих надходжень і витрат звертається до діючих національних стандартів бухгалтерського обліку тощо.