Охорона праці у виробництві азотної кислоти

План

1. Вибухонебезпечні ділянки;

2. Основні правила безпечної роботи;

3. Міри першої допомоги

У виробництві азотної кислоти шкідливими речовинами є амоніак, окисли азоту, сульфатна кислоти, кисень, що володіють токсичними властивостями або є вогненебезпечними. Органічні речовини у середовищі газоподібного кисню можуть самозапалюватись, а рідкий амоніак, азотна, сульфатна кислоти викликають опіки на шкірних та слизових покровах.

Таким чином, у виробництві азотної кислоти можуть виникати потенційно небезпечні умови, знешкодження яких забезпечується лише при суворому дотриманні технологічного режиму, правил техніки безпеки та акуратному відношенні до всіх об’єктів.

1.Вибухонебезпечні ділянки. Вибухонебезпечною ділянкою у виробництві азотної кислоти є відділення конверсії амоніаку, де при збільшенні концентрації амоніаку у суміші з повітрям у зоні каталізатора можливі вибухи, руйнівна дія яких розповсюджується на суміжну апаратуру.

При перегріві котлів-утилізаторів через недолік води або по іншим причинам може також виникнути вибух.

У равликах та на лопатках нітроз них вентиляторів, що встановлені перед кислотними баштами, іноді відкладаються осади нітріту амонію, при зіткненні якого з частинами ротору можливий вибух з руйнуванням агрегату.

Ці солі утворюються та накопичуються при дуже тривалому розпалюванні контактного апарату.

У процесі обробки рідких окислів азоту киснем у автоклаві ц нього може потрапити масло , при цьому створюється умови, що можуть привести до вибуху автоклава.

При випадковому змішенні рідких окислів азоту з маслом або діхлоретаном, утворюється суміш, що можу вибухнути від тертя. Пожежа легки виникає при розливанні азотної кислоти або меланжа на дерев’яну стружку, тирсу, солому, великі шматки деревини та т.д.

Основні правила безпечної роботи. Усякий пропуск газу або рідини з апарату або комунікацій повинен бути негайно усунутий. При цьому не можна проводити ремонт у ході роботи, необхідно вимикнути апарат, вивільнити його від вмісту речовин, промити водою, продути парою або газоподібним азотом, а потім повітрям. Тільки після цього приступити до ремонту апаратури, оформити цю роботу відповідними документами. На час роботи вивішуються об’яви , що забороняють вмикати насоси та інше обладнання, так як пуск може привести до аварії.

На парових котлах, танках з рідким амоніаком, кисневих чи повітряних ресиверах на лініях після насосів, повинні бути встановлені запобіжні клапана.

На перелічених апаратах та лініях від компресорів монтують манометри з нанесеними на шкалу контрольної риски червоного кольору. Підвищення тиску зверх обмеженої цією відміткою не припускається.

Кожен апаратик повинен мати спецодяг, мати при собі протигаз марки В з коробкою жовтого кольору – від окислів азоту ; з коробкою сірого кольору – від амоніаку), а також резинові печатки та захисні окуляри.

У робочих приміщеннях необхідно підтримувати чистоту та порядок. Усі частини механізму, що рухаються повинні мати огородження.

У відповідних місцях повинні бути вогнегасники та ящики з піском, на видних місцях повинні знаходитись інструкції з техніки безпеки. У цехах передбачаються аптечки для надання першої допомоги.

Апаратчики допускаються до роботи тільки після перевірочних іспитів на знання правил техніки безпеки.

2.Протипожежні заходи. Відпрацьоване масло та використані обтирочні матеріали неможливо розкидати, їх необхідно видаляти з цеху у спеціально відведені місця.

Вода з внутрішніх протипожежних кранів використовується для тушіння усіх видів вогнища, за винятком загоряння електричних установок, що знаходяться під напругою, а також сильно нагрітих машин.Ручні пінні вогнегасники використовуються для гасіння твердих горящих предметів та у тих випадках коли неможливо використовувати воду. Піском тушать полум’я невеликої кількості рідини. Полум’я можна збити важкими тканями.

При виникненні пожежі необхідно викликати пожежну команду.

3.Міри першої допомоги. При опіках азотною кислотою необхідно обмити уражене місце великою кількістю води, потім 2%-им розчином гідрокарбонату натрію, після чого змазати вазеліном або спеціальною медичною маззю. У випадку потрапляння під струмінь кислоти необхідно з кинути верхній одяг та стати під водяний душ.

При потраплянні на шкір концентрованої сульфатної кислоти необхідно осторожно зняти її ватним тампоном, після чого омити уражене місце водою, потім 2% розчином соди, та змазав вазеліном накласти пов’язку.

У випадку вдихання газоподібних окислів азоту або парів азотної кислоти потерпілого необхідно вивести на свіже повітря, дати випити велику кількість молока а при необхідності використати кисневе вдихання. У випадку враження дихальних шляхів амоніаком необхідно вийти на свіже повітря та прийняти у середину розбавлений розчин лимонної кислоти з цукром. При термічних опіках обпалений одяг необхідно розрізати та обережно зняти, не торкаючись при цьому обпаленої шкіри. Місця опіків неможна змазувати вазеліном або маслом, необхідно накласти компрес з 1% розчину перманганату калію.

Використана література:

1. Ф.А. Андреев, С.И. Каргин, Л.И. Козлов, В.Ф. Приставко. Технология связаного азота. Изд.: «Химия» М.: 1966 – 498с.