МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ

Кафедра українського мовознавства і прикладної лінгвістики

Кучер Тетяна Вікторівна

Фразеологічні одиниці із соматичним компонентом

(на матеріалі фразеологічного словника)

6. 030500 – Спеціальність українська мова і література,

та комп’ютерна лінгвістика

Курсова робота

студентки 3 – Г курсу

денна форма навчання

ННІ української філології

та соц. комунікацій

Науковий керівник

Філоненко Лариса Іванівна,

викладач

Черкаси – 2010

Зміст

Вступ……………..…………………………………………………………..……....3

Розділ 1. Основні теоретичні аспекти фразеології…………...……...…………6

1.1.Фразеологія як лінгвістична дисципліна та предмет її дослідження.………..6

1.2. Соматичний компонент у фразеології …..………………………………….... 9

1.3. Джерела української фразеології …………………………………………….16

Розділ 2. Класифікація фразеологізмів …………………………………….…..18

Висновки …………………………………………………………………………..21

Список використаної літератури……………………………….……………....23

Додатки……………………………………………………………………………..26

Вступ

Фразеологією (гр. phrases - зворот, вислів і logos - поняття, вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти. Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура ,походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями , зокрема словом і реченням. Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови.

Одиниця фразеологічної системи називається фразеологізмом і визначається як лексико-граматична єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично оформлених за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мові за традицією, автоматично.

Кожна розвинена мова, як відомо, має у своєму складі значну кількість стійких словосполук — фразеологізмів, що вживаються носіями мови завжди у звичному, усталеному оформленні. Саме вони найвиразніше передають дух і нев’янучу красу мови, яку витворив народ упродовж віків для потреб спілкування в усній та писемній формах. Оскільки мова, як і кожне суспільне яви­ще, безперервно розвивається, разом із нею в постійному русі перебуває і її фразеологічний фонд. Фразеологія національної мови збагачується та вдосконалюється, убираючи в себе безцінні скарби із приказок і прислів'їв, афоризмів і анекдотів, дотепів і каламбурів, сентенцій і парадоксів, літературних цитат і ремінісценцій, професіоналізмів, мовних штампів і кліше — з усього, що впродовж багатьох сторіч плекає і зберігає у своїй пам'яті носій мови — народ.

У фразеології найяскравіше виявляється національна специ­фіка мови. Українські фразеологізми — іскрометні скарби мов­ної образності — передають найтонші відтінки душевних пору­хів, обарвлюють висловлене в національний колорит.

Фразеологія кожної мови – це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї, ідеали, мрії й сподівання.

Фразеологія як наука виникла лише на початку 20 століття, тому у цей момент фразеологія як лінгвістична дисципліна перебуває ще на стадії становлення.

Огляд наукової літератури. Фразеологія належить до тих галузей сучасної лінг­вістики, що привертають особливу увагу широких кіл дослідників. Чільне місце у розвитку теоретичних основ цієї науки, за загаль­ним визнанням, належить радянській фразеологічній школі, становлення якої завдячує в першу чергу працям акад. В. В. Ви­ноградова. Не залишаються осторонь фразеологічної проблематики й українські дослідники. Загальна характеристика фразеологічного фонду україн­ської мови висвітлена у підручниках та посібниках: П. И. Горецький [ 20 ], М. А. Жовтобрюх [ 24 ]. З'ясування місця фразеологічних одиниць у системі образ­ності та експресивності на матеріалі мови окремих письменни­ків, певних літературних жанрів чи стилів (багатством  зібраних  фактів  і  глибиною  теоретичного  обґрунтування відзначаються праці І. К. Білодіда [ 10], П. П. Плюща [29], М. А. Жовтобрюха  [ 25],  Л. Г. Авксентьєва [ 2] та ін.).

Дослідження лінгвістичної природи фразеологізмів, зокрема їх граматич-ної організації (М. Т. Демський [ 22 ] лексичного складу (Н. А. Москаленко [31]та ін.)

Актуальність обраної теми. Фразеологічні одиниці як найвиразніші засоби будь-якої мови завжди були в центрі уваги лінгвістів. У фразеології велику роль відіграє людський фактор, тому переважна більшість фразеологічних одиниць пов’язана з людиною, з різними сферами її діяльності. Завдяки тому, що частини тіла постійно знаходяться перед очима, вони стають своєрідними еталонами для порівняння. Соматичні фразеологічні одиниці (ФО, один із компонентів котрих – назва частини тіла людини або тварини) становлять значну частину фразеологічного рівня мови.

Мета курсової роботи. Дослідити роль та місце фразеологізмів із соматичним компонентом у сучасній українській мові, їх значення та особливості вживання.

Завдання:

1. Вивчити та проаналізувати наукову літературу з досліджуваної теми.

2. Дібрати для дослідження фразеологічні одиниці із соматичним компонентом, використовуючи фразеологічний словник.

3. Дослідити різновиди фразеологічних одиниць із соматичним компонентом

4. Розмежувати ФО за принципами фразеології:

а) за семантичним принципом (фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення, фразеологічні вирази);

б) за граматичним принципом (морфологічним і синтаксичним);

в) за генетичним принципом;

5. Зробити висновки на основі виконаної роботи.

Методи дослідження: метод аналізу, синтезу.

Об’єкт курсової роботи розділ мовознавчої науки — фразеологія.

Предметом дослідження є фразеологізми із соматичним компонентом.

Практичне використання. Ця робота може бути використана вчителями під час роботи з учнями для вивчення розділу мовознавчої науки— фразеології. Також наукова робота буде корисною для студентів, які вивчають фразеологію, зокрема соматичний компонент у фразеологізмах.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатка. Обсяг роботи 25 сторінок. Список використаної літератури складає 35 найменувань.