2. Поняття про грунт і його родючість

З давніх часів людин при використанні землі оцінював її насамперед з погляду здатності продукувати врожай рослин. Тому поняття «родючість ґрунту» було відоме ще до сформування ґрунтознавства як науки і виражало найбільш істотну властивість землі як засобу виробництва.

Родючість є істотною якісною властивістю ґрунту, що відрізняє її від гірської породи. Поняття “ґрунт і її родючість” невід’ємні. Родючість ґрунту — результат розвитку природного грунтоутворювального процесу, а при їхньому сільськогосподарському використанні також і процесу окультурення. Кожному ґрунту притаманна природна родючість. Ґрунти, що знаходяться в землеробському використанні, характеризуються економічною, чи ефективною, родючістю. Найважливішими параметрами, за якими можна визначити якісні особливості ґрунтової родючості і його біологічний рівень (продуктивність рослини), є конкретні показники ґрунтових режимів: температурного, водно-повітряного, поживного, фізико-хімічного, біохімічного, сольового й окислювально-відновного.

Ці параметри, у свою чергу, визначаються кліматичними умовами, агрофізичними властивостями ґрунтів, їх механічним, мінералогічним і хімічним складом, потенційним запасом елементів харчування, а також вмістом рухомих їхніх форм, вмістом, складом і запасами гумусу, інтенсивністю мікробіологічних процесів і т.д. Геохімічні і геологічні процеси можуть також впливати на формування ґрунтової родючості.

Землеробське освоєння ґрунту вносить істотні зміни в природний розвиток ґрунтових процесів і режимів. Ці зміни зумовлені обробітком, внесенням добрив, різними меліораціями. Такий цілеспрямований вплив на ґрунт формує в ньому штучну родючість, тобто зміни в режимах і властивостях, що виникли в результаті прийомів сільськогосподарського використання ґрунтів. При вирощуванні сільськогосподарських культур штучна родючість у сукупності з природною виявляється як ефективна (економічна) родючість, що виміряюється величиною врожаю. Вона залежить не тільки від рівня природної родючості, але й від умов використання ґрунтів у виробництві, рівня розвитку науки і техніки.

У складі економічної родючості розрізняють його ефективну і потенційну частини. Ефективна частина — це ті можливості природної і штучної родючості, що реалізуються у врожаї сільськогосподарських культур даного року. Потенційна частина — те, що залишається для наступних врожаїв.

Прийоми окультурення ґрунтів спрямовані, з одного боку, на підвищення врожаїв, а з іншого боку — на поліпшення агрономічних властивостей самих ґрунтів (їхнього гумусового стану, структури, режимів і т.д.).

Тому в умовах інтенсивного землеробства найважливіша задача раціонального використання ґрунту — забезпечити розширене відтворення ґрунтової родючості, тобто одночасний ріст як ефективного, так і потенційної родючості.

Усі фактори життя рівнозначні для рослини. Жоден з них не може бути замінений іншим. Тому ефективна родючість ґрунту залежить від здатності ґрунту забезпечувати рослину всіма необхідними умовами в максимально необхідних кількостях.

З цих положень випливає надзвичайно важливий висновок, сформульований В.Р. Вільямсом: з метою підвищення родючості ґрунту й одержання високих і стійких врожаїв необхідно одночасно впливати на усі фактори життя і росту рослин. При цьому важливо виявити основний фактор (чи групу факторів), вплив на який стимулює і максимальну ефективність інших. Наприклад, у посушливих зонах ведучий фактор — забезпечення рослин водою.

Тому важливого значення набувають матеріали грунтово-агрономічних досліджень: ґрунтові карти, картограми вмісту доступних рослинам елементів живлення — фосфору, калію, азоту; картограми кислотності і засоленості, еродованості, заболочення ґрунтів.

Основні прийоми підвищення ефективної родючості ґрунтів і максимального використання її природної родючості зв'язані з раціональним застосуванням органічних і мінеральних добрив, вапнуванням і гіпсуванням ґрунтів, системою їхнього обробітку, зрошенням і осушенням, травосіянням, створенням полезахисних лісосмуг, введенням правильних сівозмін, із заходами щодо боротьби з ерозією й вирощуванням найбільш врожайних сортів рослин.