3. Природні умови та ресурси

ПРИРОДНІ УМОВИ. Регіон розташований на півострові Індокитай (третій за розміром півострів на земній кулі) та гірських районах на півночі від нього, аж до Тибетського нагір’я. Велика острівна частина регіону – Малайський архіпелаг – є найбільшою на світі групою островів. Із майже 17 000 островів архіпелагу тільки 5 мають площу понад 100 тис. км² кожний. Береги Південно-Східної Азії омиваються водами двох океанів – Індійського та Тихого. Зі сходу та півдня Малайський архіпелаг оточують глибоководні западини (жолоби): Філіппінська (10 265 м) та Яванська (7729 м).

Узбережжя континентальної частини регіону дещо порізане, тут переважають лагунові й вирівняні наносні типи берегів. Острівна частина має більш розчленоване узбережжя. Загальна довжина берегової смуги регіону — майже 67 000 км.

Велика протяжність території із заходу на схід (понад 4,5 тис. км), гірський рельєф, наявність двох частин — материкової й острівної — багато в чому визначають розмаїтість природних умов цієї частини Азії. Для регіону характерне значне розчленування рельєфу, зумовлене складною мережею скидів і складок у молодих горах. На півночі Індокитаю гори, які простягаються у меридіональному напрямку (Аннамські, Кравань, Ассамо-Бірманські та ін.) досить високі, до півдня вони поступово знижуються, ланцюги розриваються, а ближче до моря розпадаються на окремі гірські масиви й хребти. На півдні Індокитаю у дельтах великих рік і межигірських западинах розташовані низовини з родючими алювіальними ґрунтами. В рельєфі Малайського архіпелагу і півострова Малакка переважають гори і височини, які часто переходять у прибережні неширокі заболочені низовини.

Тут багато вулканів, у тому числі діючих, тільки в Індонезії їх нараховується до 60.

Південно-Східна Азія розташована в екваторіальному (великі частини Малайського архіпелагу) і субекваторіальному (материкова частина) кліматичних поясах.

Високі середньорічні температури (+26° С) мають невеликі сезонні коливання (2—3° С). Найбільш жаркий місяць — квітень (+30° С). Величезний вплив мають мусонні вітри, чергування яких зумовлює зміну сухого й дощового сезонів. Філіппінські острови, як ніякий інший район земної кулі, потерпають від тропічних ураганів — тайфунів. Щороку тут буває 3—4 сильних і до 20 середніх або слабких тайфунів.

Більшість великих рік материкової частини починаються у межах Гімалайсько-тибетської гірської системи. Густа річкова мережа має дощове живлення. Переповнюючись водою в період мусонних злив, ріки надзвичайно міліють, а іноді й зовсім пересихають у сухий період року. Найбільші ріки регіону — Меконг, Хонг, Іраваді, Капуас, Соло та ін.

Озер небагато. Найколоритнішим серед них є озеро Сап, у якому збереглася морська фауна. В ньому багато риби, і в сухий період місцеві жителі збирають її кошиками біля узбережжя.

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ. Надра території досліджені слабко, але розвідані запаси свідчать про багаті поклади мінеральних ресурсів. Кам'яного вугілля в регіоні дуже мало, лише на півночі В'єтнаму залягають незначні його запаси. У шельфовій зоні Індонезії, Малайзії та Брунею видобувають нафту й газ. Через регіон простягається найбільший у світі металогенічний «Олов'яний пояс» Азії. Мезозойські відкладення зумовили багатющі запаси кольорових металів: олова (в Індонезії — 1,5 млн т, Малайзії та Таїланді — по 1,2 млн т, М'янмі — 0,5 млн т), вольфраму (запаси М'янми — 40 тис. т, Таїланду — 25 тис. т, Малайзії — 20 тис. т). Багатий регіон на мідь, цинк, свинець, молібден, нікель, сурму, золото, кобальт, М'янма — на срібло, Філіппіни — на мідь та золото. Нерудні корисні копалини представлені калійною сіллю (Таїланд, Лаос), апатитами (В'єтнам), дорогоцінними каменями (сапфір, топаз, рубін) у Таїланді.

Агрокліматичні та ґрунтові ресурси. Теплий і вологий клімат є основною передумовою відносно високої ефективності землеробства, протягом року тут збирають 2-3 врожаї. На достатньо родючих червоних і жовтих фералітних ґрунтах вирощують багато сільськогосподарських культур жаркого поясу (рис, кокосова пальма, каучукове дерево — гевея, банани, ананаси, чай, прянощі). На островах використовують не тільки прибережні території, а й згладжені вулканічною діяльністю схили гір (терасоване землеробство).

Водні ресурси активно використовують для зрошення земель в усіх країнах. Дефіцит вологи в сухий період року потребує чималих витрат на будівництво іригаційних споруд. Водні гірські артерії п-ва Індокитай (Іраваді, Менам, Меконг) і численні гірські річки островів здатні забезпечити потреби в електроенергії.

Винятково багаті лісові ресурси. Регіон розташований у Південному лісовому поясі, ліси вкривають 42 % його території. Численні лісові масиви мають Бруней (87 %), Камбоджа (69 %), Індонезія (60 %), Лаос (57 %), а в Сінгапурі загальна площа лісів — всього 7 % (найнижчий показник у регіоні). Ліси регіону особливо багаті на деревину, що має дуже цінні властивості (міцність, вогнестійкість, водовідштовхувальну здатність, привабливий колір): тік, сандалове дерево, дерева сімейства бобових, місцеві види сосен, дерево сундрі (мангрове), пальми.

Рибні ресурси прибережної зони морів і внутрішніх вод мають чимале значення в кожній країні: рибу й іншу морську продукцію широко використовують у харчуванні населення. На деяких островах Малайського архіпелагу видобувають перлини і перламутрові раковини. Багатий природно-ресурсний потенціал і сприятливі кліматичні умови регіону дають змогу займатись землеробством протягом усього року, а різноманітні запаси мінеральних ресурсів сприяють розвитку гірничодобувної промисловості та нафтопереробки. Завдяки існуванню цінних порід дерев традиційною галуззю є лісова. Проте через інтенсивне вирубування лісів площа їх щороку зменшується, що порушує екобаланс. Це зумовлює необхідність природоохоронних заходів, які здійснюються в Індонезії, Малайзії, на Філіппінах та в інших країнах, для збереження унікальних флори та фауни регіону.

Хоча Південно-Східна Азія є багатою на природні ресурси, регіон в останні роки (особливо з 2006 р.) стикається із серйозною проблемою винищення лісів, що означає втрату середовища проживання для різних зникаючих видів, таких як орангутанг і тигри Суматри. Зовсім недавно були зроблені спеціальні дослідження, які довели, що більше 40% видів тварин і рослин у Південно-Східній Азії може бути знищена протягом 21 століття. Виною цього є все ще діюча "підсічно-вогнева система" ведення господарства у деяких країнах, зокрема в Індонезії. Так, у 1997 та 2006 рр. декілька країн були покриті густим їдким туманом через пожежі, що досягнули регіонального масштабу. У відповідь на це ряд країн Південно-Східної Азії у 2007 р. підписали Угоду АСЕАН про транскордонне димове забруднення повітря в цілях боротьби з задимленням повітря.