9.2. Сутність і види цінних паперів

Цінний папір — це грошовий документ, що засвідчує право володіння чи відносини позички, визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила, та його власником і передбачає, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери поділяються за формою виплати доходів на боргові та пайові.

Боргові, як правило, є паперами з фіксованим доходом та зобов’язанням повернення боргу у визначений час.

Пайові цінні папери являють собою частку держателя у реальній власності і дають право на одержання частини прибутку та на участь в управлінні товариством.

В Україні на сьогоднішній день випускаються та перебувають в обігу такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішньої державної і місцевої позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі.

До традиційних фінансових активів належать акції і облігації. Саме вони є основним інструментом формування капіталу одними організаціями і напрямом його розміщення для інших. За формою випуску цінні папери можна поділити на іменні, на пред’явника та у вигляді запису на рахунках.

Акція — цінний папір, що свідчить про внесення паю до статутного капіталу акціонерного товариства і надає право на отримання частки прибутку у вигляді дивідендів, участь в управлінні справами і отримання частки майна при ліквідації.

Акції можуть бути звичайними і привілейованими. Власникам звичайних акцій акціонерне товариство виплачує дивіденди, які є частиною чистого прибутку і, відповідно, залежать від результатів діяльності підприємства за рік. Їх різновиди пов'язані з правом впливу на управління: без права голосу, обмежена (частка одного голосу), багатоголосна. Привілейована акція не має права голосу, завжди забезпечена дивідендами і забезпечується, в першу чергу, після зобов'язань, що виникають при ліквідації підприємства.

Привілейовані акції є таких видів:

• кумулятивні, тобто з накопиченням дивідендів;

• з участю, тобто з правом на додаткову частку прибутку;

• з ордером, тобто з правом на купівлю акції тієї ж організації за фіксованою ціною;

• зворотні – можуть відзиватися емітентом з виплатою премії;

• ретроактивні – повертаються емітенту в обумовлений термін;

• конвертовані – можна обміняти на звичайні;

• з плаваючим дивідендом, тобто він враховує інфляцію.

Ціна акції може бути:

• номінальна, яка вказується на самій акції і практично немає ніякого значення при обороті акцій на ринку цінних паперів. Ця ціна має чисто інформаційний характер, що вказує на частку пайового капіталу;

• емісійна, за якою акція продається на первинному ринку. Різниця між номінальною та емісійною вартістю акції становить емісійний дохід;

• курсова (ринкова), за якою акції котируються на вторинному ринку цінних паперів. Ця ціна визначає реальну вартість акцій на фондовій біржі;

• балансова, яка визначається на основі фінансової звітності;

• ліквідаційна ціна акцій визначає вартість частини реального майна у фактичних продажних цінах, що припадають на одну акцію;

• модифікована курсова ціна акції — це співвідношення чистого річного прибутку підприємства в розрахунку на одну акцію і ставки банку за вкладами за 12 місяців;

• теоретична, або внутрішня, вартість, яка розраховується кожним інвестором окремо.

Облігація – це вид боргових зобов'язань, згідно з яким позичальник (емітент) повинен сплатити певну суму кредитору (власнику) по завершенні визначеного терміну і, якщо передбачено, суму щорічного доходу у вигляді фіксованого або плаваючого відсотка.

Емітентами облігацій можуть бути держава, банки та підприємства як вітчизняні, так і іноземні.

За періодом обігу існують короткострокові (кілька тижнів), середньострокові (1 – 7 років), довгострокові (до 30 років) і безстрокові облігації.

За способами виплат доходу облігації поділяються на:

• облігації з фіксованою купонною ставкою;

• облігації з плаваючою купонною ставкою, коли розмір відсотку за облігацією залежить від рівня позичкового відсотку. Періодичність зміни купонної ставки коливається від випуску до випуску;

• облігації зі зростаючою процентною ставкою, коли зміна ставки диференціюється за періодами. Такий вид облігацій привабливий за наявності інфляції;

• облігації з нульовим купоном (безкупонні), коли емісійний курс встановлюється нижче від номінального на величину знижки;

• облігації з виплатою за вибором, коли власник облігації замість купонного доходу може отримати за бажанням новий випуск облігацій.

У залежності від забезпечення облігації поділяються на два класи: незабезпечені заставою і забезпечені заставою. Останні можуть бути забезпечені: матеріальними активами; фондовими цінними паперами; пулом іпотек. Незабезпечені заставою облігації бувають таких видів: забезпечені репутацією емітента; під конкретний вид доходів емітента; випущені під конкретний інвестиційний проект; гарантовані третіми особами; з солідарною відповідальністю; застраховані; спекулятивні.

За характером обігу облігації поділяють на:

а) звичайні облігації;

б) конвертовані облігації, що дають їх власнику право обмінювати їх на акції емітента.

Серед таких облігацій слід виділити переказні облігації і облігації з опціоном;

• переказні облігації, які можуть бути переказані у визначену кількість простих акцій емітента;

• облігації з опціоном надають можливість власнику облігації в разі збільшення відсоткових ставок здати свої облігації (через визначений термін, наприклад, 3 чи 5 років) емітенту і отримати їх вартість за номіналом.

За способом погашення облігації поділяються на серійні, відзивні (можуть бути відізвані всупереч наміру утримувати їх до завершення терміну, при цьому виплачується премія) та з правом повернення.

У світовій практиці сплата відсотків за облігацією здійснюється з суми прибутку до оподаткування (в Україні відноситься на валові витрати).

Облігації мають номінальну та ринкову ціни. Ринкова (курсова) ціна облігації залежить від ринкової ситуації, яка склалася на момент її продажу, та від умов випуску облігації. Номінальна ціна вказується на облігації та є основою при подальших перерахунках і нарахуванні відсотків. При закінченні встановленого терміну емітент погашає облігації за викупними цінами, які можуть збігатися або ні з номінальною ціною, що залежить від виду облігацій. Облігації мають також теоретичну, або внутрішню, вартість, яка розраховується кожним інвестором самостійно.

Такі види цінних паперів як ощадні сертифікати та векселі розглядалися у попередніх темах.