1. Теоретичний розділ. Педагогічні основи фізичного виховання учнів птнз шляхом використання методів переконання та прикладу

1.1 Особливості фізичного виховання учнів птнз

Однією з найважливіших передумов гармонійності, по­вноцінного життя, самореалізації особистості є її здоро­в'я. Недаремно досі не втратило своєї значущості давнє латинське прислів'я «Здоровий дух у здоровому тілі». Са­ме на формування здорової, фізично повноцінної особис­тості спрямоване фізичне виховання.

Фізичне виховання — система соціально-педагогічних заходів, спрямована на зміцнення здоров'я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Реалізується фізичне виховання в єдності з розумо­вим, моральним, трудовим, естетичним вихованням.

Фізичне ви­ховання має своєю метою зміцнення здоров'я і загартування організму молоді, сприяння фізичному розвитку та підвищенню працездатності. Конкретно фізичне вихован­ня спрямоване на формування, вдосконалення рухових якостей (швидкості, сили, витривалості, гнучкості, сприт­ності), стійкого інтересу до систематичних занять фізич­ними вправами, прищеплення гігієнічних навичок. У фізичному вихованні використовують фізичні, при­родні та гігієнічні чинники.

До фізичних відносять спеціально організовані й сві­домо виконувані рухові дії (гімнастику, ігри, туризм). Останнім часом набули популярності різні системи єдиноборств — як українські, коріння яких сягає козацької доби, так і східні.

Природні чинники — це сонце, повітря, вода, що поси­люють оздоровчий вплив фізичних вправ на учнів.

До гігієнічних чинників належать гігієнічне забезпе­чення фізкультурних занять, раціональний режим навча­льної праці, відпочинку, харчування, сну та ін.

За дани­ми епідеміологічних досліджень 2001 p., здоровими мо­жна вважати лише 27 відсотків дітей дошкільного віку. Усього 65 відсотків дітей і 60 відсотків підлітків фізич­но гармонійно розвинені. У м. Києві, наприклад, полови­на учнів старших класів за станом здоров'я має усклад­нення щодо вибору професії, а серед випускників шкіл не менше половини є непридатними або частково прида­тними до військової служби. Тому нині слід докорінно змінити усталені погляди на фізкультуру, на фізичний стан людини, красу людського тіла як на щось другоря­дне, меншовартісне. Учитель власним прикладом пови­нен всюди демонструвати важливість фізкультури, здо­рового способу життя, доводити свою прихильність до спорту, жити ним. Конче необхідно розвантажити навча­льні програми. Йдеться про значне скорочення інформа­тивного навчання з таким розрахунком, щоб загальна кількість навчальних предметів становила 4—7 у початкових класах і 10—12 у старших, як це характерно для європейських шкіл. Робочий тиждень у цьому разі не перевищуватиме 24—30 годин, включаючи виконання домашніх завдань. За цих умов може бути збільшено час на заняття фізичною культурою. Необхідно відмовитися від традиційних форм і режиму»діяльності на уроці. Адже постійне сидіння за партою дуже шкідливе для здоров'я дитини.

Пильної уваги вимагає фізичне виховання учнів у професійно – технічних навчальних закладах ( далі – ПТНЗ). До­слідження свідчать, що їх рухова активність триває прибли­зно 15 хвилин на день, хоча гігієнічна норма — 2 години.

Фізкультурно-спортивна робота у ПТНЗ має відповідати індивідуальним і колективним запитам студентів, і, крім традиційних, повинна передбачати нові форми (йога, аеро­біка, ушу, шейпінг та ін.), застосування на заняттях техні­чних засобів і тренувального обладнання, використання музичного супроводу, кінофільмів тощо.

Зміст кожного напряму виховання реалізується пере­дусім у процесі розкриття змісту навчальних предметів. Особливу роль при цьому відіграють дисципліни, що за змістом є ідентичними певному напряму виховання: курс «Основи держави і права» — правовому вихованню, «Основи економічних знань» — економічному, трудове на­вчання — трудовому, фізкультура — фізичному, уроки му­зики і співів, літератури — естетичному вихованню.

Великі можливості для різнобічного виховання має позакласна та позааудиторна виховна робота (гуртки, об'єд­нання, вечори тощо). Підбираючи форми і методи вихов­ної роботи, педагоги мають враховувати вікові та індиві­дуальні особливості молодих людей, їх інтереси, здібності. Залучення їх до різних видів діяльності певного напряму виховної роботи дає змогу формувати в них практичні уміння в конкретній галузі.

Під фізичним вихованням розуміють спеціально орга­нізовану і планомірну діяльність, сутність якої полягає в управлінні фізичним розвитком та фізичною освітою людини.

Основними завданнями фізичного виховання є:

1) гармонійний розвиток та життєдіяльність організму, зміцнення здоров'я та повноцінного довголіття людини;

2) здобуття спеціальних знань у галузі фізичної куль­тури та спорту;

3) формування вмінь і навичок прикладного та спор­тивного характеру;

4) виховання позитивних почуттів та переживань, що пов'язані з руховою діяльністю і на цій основі формуван­ня інтересів, бажань та потреб до систематичних занять фізичними вправами;

5) розвиток і виховання фізичних, моральних і вольо­вих якостей, що забезпечують повноцінний характер ру­хової діяльності.

Засобами фізичного виховання є фізичні вправи, гігіє­нічні та природні фактори. Фізичні вправи — це рухові дії, які виконуються свідо­мо, відповідно до закономірностей фізичного виховання. Найбільш розповсюдженою класифікацією фізичних вправ є гімнастика, ігри, спорт і туризм.

Особливістю гімнастики є зовнішня форма рухів, обов'яз­кова точність виконання, а у спортивних видах — ще й виразність.

Ігри вирізняються тим, що рухова діяльність проходить у них в умовах, що несподівано змінюються.

Спорт характеризується прагненням до прояву вищої майстерності в рухах і досягненню максимально високо­го результату.

Для туризму характерною є різноманітна рухова ді­яльність у природничому середовищі, самообслуговуван­ня і пізнавальна спрямованість.

Гігієнічні фактори виступають в якості допоміжних засобів фізичного виховання, це — особиста гігієна, гігіє­на приміщень, в яких відбуваються заняття, режим жит­тя, харчування тощо.

Формами організації фізичного виховання є: урок фі­зичної культури, секції загальної фізичної підготовки, спортивні секції, заняття лікувальною фізкультурою, фіз­культурно-оздоровчі заходи (рухливі ігри, ранкова гімнастика, фізкультхвилинки, позакласні і позашкільні масо­во-фізкультурні заходи (спортивні змагання, спортивні свята, спортивні вечори).

У процесі фізичного виховання насамперед досягаєть­ся повноцінний розвиток організму, зміцнюється здоров'я, формується здібність свідомо керувати своїми рухами. Але це — лише мала частина можливостей, що потенційно несе в собі фізичне виховання. Заняття фізичною культурою і спортом сприяють формуванню таких важливих якостей людини, як наполегливість, сміливість, рішучість, чесність, потреба в праці, упевненість у своїх можливостях тощо. Однак вияв цих якостей залежить від того, наскільки ці­леспрямовано і свідомо здійснюється виховний вплив у педагогічному процесі, що забезпечує всебічний розвиток виховання шляхом взаємозв'язку всіх видів виховання. Процес фізичного виховання створює сприятливі умови щодо формування певних моральних норм, вольових якостей і, на цій основі, стійких звичок поведінки. Наприклад, вольову якість, цілеспрямованість визначають такі вмін­ня, як уміння точно визначити завдання, які сприяють до­сягненню поставленої мети. У спортивній діяльності така якість — запорука успіху та високих досягнень.

Зв'язок розумового виховання з фізичним може бути як опосередкований, так і прямий. Опосередкований зв'язок виявляється в тому, що міцне здоров'я і повноцінний фізичний розвиток забезпечує продуктивну розумову діяльність людини. Підвищення інтенсивності серцево-судинної діяльності та обміну речовин позитивно впливають на стан нервової системи і головного мозку.

Прямий зв'язок фізичного та розумового виховання полягає в озброєнні учнів спеціальними знаннями в галузі фізичної культури, біології, гігієни, анатомії, а також розвитку пізнавальних здібностей, що пов'язані з рухової діяльністю. До таких здібностей можна віднести тактичне мислення, орієнтацію у складних спортивних ситуації як, уміння аналізувати техніку виконання окремих рухів і здібності знаходити та виправляти помилки.

Фізичне виховання створює передумови для повноцінної трудової діяльності людини, це — загальна фізична підготовка, психологічна готовність до праці, звичка д фізичної праці, міцне здоров'я.

Всі фізичні зокрема, рухові, якості, а саме: швидкість сили, витривалість, гнучкість, спритність тощо — необхідні для високої ефективності трудової діяльності. Виконуючи фізичні вправи, учні привчаються володіти темпом ритмом, амплітудою рухів, моментом прикладання зусиль, тобто диференціювати свої рухи в часі та просторі. Психологічна готовність до трудової діяльності вима­гає наявності таких якостей, як хороша фізична підготов­леність учнів, їх висока працездатність.