1.2. Метод формування свідомості як ефективний метод у процесі формування здорового способу життя учнів птнз

Загальною особливістю методів цієї групи є вербальність (лат. verbalis - усний, словесний), тому що їх джерелом є слово. Слово як виховний засіб може бути особливо точно зверненим до свідомості вихованця, викликати його роздуми і переживання. За допомогою змістовного і емоційно забарвленого роз'яснення педагога, учні усвідомлюють суть суспільної цінності, осмислюють її, проявляють емоційно-ціннісні ставлення до неї, що в кінцевому результаті сприяє формуванню переконань, життєвої позиції особистості.

Другим призначенням цієї групи методів є осмислення и оцінка вихованцями власного життєвого досвіду, мотивації своїх дій і вчинків. Без осмислення особистісно і суспільно необхідні дії, вчинки, звички можуть мати випадковий характер або здійснюватися за вказівкою інших людей; погляди і переконання, набуті шляхом усвідомлення соціальних цінностей, втрачатимуть дієву силу.

Розглянемо найбільшь поширені методи впливу, за допомогою яких можна здіснювати національно-патріотичне виховання:

• розповідь,

• роз'яснення,

• бесіду,

• диспут,

• метод позитивного прикладу.

Метод розповіді. Його застосування для реалізації національно - патріотичного виховання буде ефективним, якщо він слугуватиме засобом поповнення знань з національної моралі, традицій, історії та ін., вироблення в учнях правильно з формованих національних понять. Наприклад, яскрава і емоційна розповідь про вчинки національних героїв, котрі боролися за незалежність держави, становлення країни і т.д., здатна не тільки розкрити зміст національних понять, а й викликати у вихованця почуття патріотизму, гордості за своїх співвітчизників. Розповідь ставить перед учнями завдання зіставлення вчинків і їх причин, спонукає задуматися над мотивами поведінки героїв, проявити самостійність у висновках і узагальненнях. Розповідь можна супроводжувати ілюстраціями, якими можуть бути твори національного живопису, історичні фотографії, кінофільми, записи тощо.

Метод лекція буде ефективним, якщо її зміст буде наповнений розкриттям проблемних питань, що відносяться до національного виховання ( стосуються розвитку держави, суспільства країни, її історії, незалежності, пов'язане з національними і духовними цінностями країни і т.д.). Монолог вихователя повинен сприяти формуванню національної свідомості вихованця.

Метод роз'яснення. Застосування цього методу в реалізації національного виховання базується на поясненні вихованцю національних моральних норм поведінки, допомагає вплинути на його свідомість і почуття. Наприклад, чому гімн рідної країни треба слухати стоячи? У практиці національного виховання можна використовувати умовляння, що поєднує прохання з роз'ясненням і навіюванням. Вплив умовляння майже цілком залежить від прийняття вихователем форми звернення. Він також залежить від авторитету педагога, його особистих моральних якостей, переконаності у правоті власних слів і дій. Ефективність умовляння буде висока, якщо вихователь опирається на позитивне, звертається до почуття власної національної гідності, патріотизму.

Метод бесіда. Цей метод один з найефективніших для формування національної свідомості вихованця. Він використовується в національно-патріотичному вихованні, як обговорення конкретних знань, історичних фактів, важливих подій для країни, вчинків національних героїв та ін., який передбачає участь двох сторін - вихователя і вихованців. Бесіда відрізняється від розповіді саме тим, що педагог вислуховує і враховує думки, точки зору вихованців, будує свої взаємини з ними на принципах співробітництва, партнерства. Позитивними сторонами цього методу є формування активної життєвої позиція вихованців; їх участь в обговоренні важливих національних питань, осмисленні конкретних історичної ситуацій; поглиблення, зміцнення моральних, естетичних, соціальних понять, узагальнення і закріплення знань з життя країни, формування у вихованців відповідних патріотичних ставлень до Батьківщини, усвідомлення себе як частки своєї країни. Основними умовами ефективності використання цього методу є : актуальність обраної теми, яка повинна відповідати змісту національно-патріотичного виховання; цікава постановка питань, переважно проблемного характеру; позитивний емоційний фон бесіди (довір'я, відвертість, невимушеність, розкутість, увага до відповідей учнів, та ін.); увага до кожної точки зору, жодна думка не повинна ігноруватися, це сприяє об'єктивності, справедливості, культурі спілкування; підведення учнів до самостійного висновку;

Метод диспуту в реалізації національного виховання, буде ефективним якщо, відбуватиметься зіткнення різних, інколи прямо протилежних точок зору, на ті чи інші національні проблеми суспільства, наприклад - Чи був геноцид проти українського народу? Диспут не вимагає певних рішень, проте не можна допускати, щоб диспут перетворювався у суперечку заради суперечки. Він покликаний навчити учнів дисциплінувати свою думку, дотримуватися логіки доведення, аргументувати свою позицію, бути толерантним до іншої позиції.

Диспут потребує ретельної, глибоко продуманої підготовки як самого вихователя, так і учнів. Важливо ознайомити їх з характером питань (можна роздати матеріал диспуту раніше, щоб учні встигли підготуватися), які слід поставити проблемно, створити умови для вільного спілкування, спеціально вчити правилам доказового і яскравою виступу.

Метод позитивного прикладу для виховування в учнях патріотизму, буде ефективним, якщо його вплив базується на наслідуванні учнями вчинків, важливих для суспільства або патріотичних ставлень, наприклад педагога, і тим самим активно формувати в них національну свідомість, почуття любові до Батьківщини, активізувати громадську діяльність. Приклад діє на рівні першої сигнальної системи, слово - другої. У процесі виховання використовуються різні приклади: батьків, вихователів, друзів, видатних людей (вчених, письменників, громадських діячів та ін.), героїв книг, фільмів.

Самовиховання - систематична і цілеспрямована діяльність особистості, орієнтована на формування і вдосконалення її позитивних якостей та подолання негативних.

За словами В. Сухомлинського, «у вихованні особистості одна з провідних мелодій належить самовихованню». Воно «потребує дуже важливого, могутнього стимулу - почуття власної гідності, поваги до самого себе, бажання стати сьогодні кращим, ніж був учора. Самовиховання можливе тільки за умови, коли душа людини дуже чутлива до найтонших, суто людських засобів впливу - доброго слова, поради, ласкавого чи докірливого погляду. Не може бути й мови про самовиховання, якщо людина звикла до грубості й реагує тільки на «сильне» слово, окрик, примус. За самою суттю своєю самовиховання передбачає віру людини в людину, звертання до честі й гідності особистості. Педагогічне керівництво самовихованням - це насамперед відносини між педагогом і вихованцем, пройняті глибокою взаємною вірою в добрі наміри».

Самоаналіз — аналіз своєї діяльності, вчинків, поведінки, свого внутрішнього світу. Він полягає у зіставленні того, що планували, з тим, що зроблено або могло бути зробленим. Допомагає розкрити причини успіхів чи невдач, розвиває самосвідомість і сприяє самопізнанню.

Самоконтроль та самоаналіз - зіставлення прийнятого плану та обов'язків із самовиховання з реальністю, результатами діяльності, встановлення їх невідповідності та внесення необхідної корекції для досягнення запланованого, пошук причин відхилень тощо. Самоконтроль у самовихованні виконує функції спостереження, оцінно-констатуючу та корегуючу. Самоконтроль як метод самовиховання розвивається на основі здатності вихованця контролювати будь-яку свою діяльність. Тому визначення особливостей самоконтролю як методу самовиховання потребує, насамперед, вивчення його підґрунтя - самоконтролю як властивості особистості.