ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ«ВСТУП ДО ФАХУ»

1. Метою навчальної дисципліни "Вступ до фаху" є формування уявлень про майбутню професійну діяльність фахівця в галузі екології та формування початкових знань, умінь і навичок з головного предмету своєї спеціальності:

ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ«ВСТУП ДО ФАХУ» 1

2. Метою навчальної дисципліни "Вступ до фаху" є:

а) формуванні уявлень про майбутню професійну діяльність фахівця в галузі екології;

б) формування початкових знань, умінь та навичок з головного предмету своєї спеціальності на базі понятійно-термінологічного апарату екології;

в) набуття навичок наукових досліджень;

г) формування знань щодо вимог стосовно підготовки фахівця із вищою освітою відповідно до європейського стандарту вищої освіти;

д) усе перелічене.

3. Багатопрофільний ВНЗ ІV рівнів акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність – це:

а) коледж;

б) консерваторія;

в) інститут;

г) академія;

д) університет.

4. Студент (слухач) – це:

а) особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною(очною), вечірньою, заочною або дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

б) особа, яка навчається у навчальному закладі Ш-ІV рівня акредитації;

в) особа, яка в установленому порядку зарахована до навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації і навчається за денною (очною), дистанційною формами навчання з метою здобуття певних практично-кваліфікаційний навичок;

г) особа, яка навчається у навчальному закладі І-П рівня акредитації;

д) особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу, має відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень і навчається за екстернатною формою навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

5. Права та обов'язки студентів встановлені згідно із Законами України:

а) "Про освіту";

б) "Про вищу освіту";

в) "Про освіту" та "Про вищу освіту";

г) "Про наукову і науково-технічну діяльність",

д) "Про охорону праці".

6. Система освіти – це:

а) сукупність взаємодіючих освітніх програм;

б) сукупність державних освітніх стандартів різного рівня і спрямованості;

в) мережа освітніх установ, що реалізують їх незалежно від організаційно-правових форм, типів і видів;

г) система органів управління освітою і підвідомчих їм установ і організацій;

д) сукупність зазначених складових.

7. Дошкільна освіта, загальна середня освіта, позашкільна освіта, професійно-технічна освіта, вища освіта, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура та самоосвіта – це складові:

а) структури освіти;

б) системи освіти;

в) державного стандарту освіти;

г) освітніх програм;

д) самоосвіти.

8. Ступеневість вищої освіти - це:

а) поетапне навчання у закладах освіти різного рівня акредитації;

б) здобуття різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах освіти;

в) здобуття освіти на базі відповідних освітніх рівнів;

г) здобуття освіти на базі освітньо-кваліфікаційних рівнів;

д) здобуття певного рівня освіти або кваліфікації на відповідних етапах освіти.

9. Вищий навчальний заклад ІV рівня акредитації здійснює підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

а) молодший спеціаліст;

б) бакалавр;

в) спеціаліст,

г) магістр;

д) усі зазначені рівні.

10. Освітньо-кваліфікаційний рівень передбачає:

а) задоволення потреб особистості у здобутті середньої освіти;

б) задоволення потреб особистості у здобутті вищої освіти;

в) здобуття певного рівня освіти і кваліфікації;

г) здобуття різних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

11. До освітньо-кваліфікаційних рівнів відносять:

а) інженер-еколог;

б) інспектор з охорони навколишнього середовища;

в) бакалавр, спеціаліст, магістр;

г) інспектор митної служби;

д) лаборант-технолог.

12. Освітньо-кваліфікаційні рівні, що входять до структури вищої освіти:

а) молодший спеціаліст;

б) бакалавр;

в) спеціаліст,

г) магістр;

д) усі перелічені.

13. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувають на основі повної загальної середньої освіти і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетенцій для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності – це рівень :

а) молодшого спеціаліста;

б) бакалавра;

в) спеціаліста;

г) магістра.

14. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувають на основі освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетенцій для виконання завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності – це рівень:

а) молодшого спеціаліста;

б) бакалавра;

в) спеціаліста;

г) магістра.

15. Нормативний термін навчання за програмою ОКР “бакалавр” складає:

а) 5 років;

б) 4,4 роки;

в) 4 роки;

г) 3,5 роки;

д) 3 роки.

16. Нормативний термін навчання за програмою ОКР “магістр” складає:

а) 1-2 роки;

б) 5 років;

в) 4 роки;

г) 3 роки;

д) 2,5 роки.

17. До складових державного стандарту вищої освіти не відносять:

а) перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

б) вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;

в) вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти;

г) перелік законодавчих та нормативно-правових документів;

д) перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями.

18. До стандартів вищої освіти відносять:

а) державний стандарт освіти;

б) державний стандарт вищої освіти;

в) галузевий стандарт вищої освіти;

г) стандарт вищої освіти вищих навчальних закладів;

д) усі зазначені.

19. До стандарту вищої освіти входять :

а) освітньо-кваліфікаційна характеристика;

б) освітньо-професійна програма;

в) засоби діагностики якості освіти;

г) вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти;

д) усе перелічене.

20. Перелік нормативних навчальних дисциплін, обсяг часу, відведеного для їх вивчення, форми підсумкового контролю; програми нормативних навчальних дисциплін; графік навчального процесу включає:

а) освітньо-кваліфікаційна характеристика;

б) освітньо-професійна програма;

в) засоби діагностики якості освіти;

г) навчальний план;

д) стандарт вищої освіти вищих навчальних закладів.

21. Зміст освіти визначають у нормативному документі:

а) Концепції екологічної освіти України;

б) Державному стандарті освіти;

в) Законі України «Про освіту»;

г) Галузевому стандарті вищої освіти;

д) Конституції України.

22. Нормативну компоненту освітньо-професійної програми навчання за відповідним напрямом визначають:

а) відповідним державним стандартом освіти;

б) вищим навчальним закладом освіти;

в) галузевим стандартом вищої освіти;

г) міністерством охорони навколишнього природного середовища;

д) міністерством освіти, молоді та спорту.

23. Варіативна компонента стандарту вищої освіти визначається:

а) відповідним державним стандартом освіти;

б) вищим навчальним закладом;

в) Законом України «Про вищу освіту»;

г) галузевим стандартом вищої освіти;

д) Міністерством освіти і науки, молоді та спорту.

24. Процедура, яку проводиться державною екзаменаційною комісією на основі результатів державних іспитів або захисту кваліфікаційної роботи, називають:

а) акредитацією випускника;

б) державною атестацією випускника;

в) сертифікацією випускника;

г) комунікацією випускника;

д) кваліфікацією випускника.

25. В основу підготовки еколога покладено такі основні цикли дисциплін:

а) гуманітарні та соціально-економічні; фундаментальні; професійно орієнтовані;

б) економічні дисципліни за вибором ВНЗ;

в) екологічні дисципліни за вибором ВНЗ;

г) екологічні дисципліни;

д) природничі дисципліни.

26. Підготовку фахівців-екологів ведуть для різних галузей економіки, в тому числі:

а) для державних органів управління в галузі охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування;

б) для громадських екологічних організацій;

в) для всіх галузей економіки країни;

г) для освітньої галузі.

д) усіх перелічених.

27. Навчання у ВНЗ здійснюють за такими форми:

а) денна;

б) заочна;

в) дистанційна;

г) екстернат;

д) усі форми.

28. Навчальний процес у ВНЗ здійснюють за такими формами:

а) навчальні заняття;

б) самостійна робота;

в) практична підготовка;

г) контрольні заходи;

д) усі форми.

29. До основних видів навчальних занять у ВНЗ відносять :

а) лекція;

б) лабораторне заняття

в) практичне заняття;

г) консультація;

д) усі відносять.

30. До індивідуальних завдань відносять такі види робіт:

а) реферати;

б) курсові роботи;

в) дипломні роботи;

г) розрахункові роботи;

д) усі зазначені.

31. До підсумкового контролю відносять такі види контрольних заходів у ВНЗ:

а) семестровий залік;

б) семестровий диференційований залік;

в) семестровий екзамен;

г) державна атестація;

д) відносять усі.

32. Семестровий контроль проводять у формі:

а) екзамену;

б) семестрового заліку;

в) диференційованого заліку;

г) в усіх зазначених формах.

33. Система навчальних елементів, які об'єднані за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові – це:

а) кредит;

б) змістовий модуль;

в) розділ навчальної дисципліни;

г) заліковий кредит;

д) навчальний об'єкт.

34. Задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу – це:

а) заліковий кредит;

б) змістовий модуль;

в) кредит;

г) розділ навчальної дисципліни;

д) система навчальних елементів.

35. Головною причиною розвитку глобальної екологічної кризи – є:

а) негативні кліматичні зміни на планеті під впливом космічних сил;

б) технічний прогрес;

в) вирубування лісів;

г) виснаження природних ресурсів;

д) низьку екологічну культуру людини та її намагання панувати над природою.

36. Основні принципи, які покладено в основу екологічної освіти:

а) гуманізму;

б) науковості;

в) неперервності;

г) систематичності;

д) усі перелічені.

37. Неперервність екологічної освіти забезпечується:

а) формуванням у населення екологічної свідомості і екологічного складу мислення;

б) її системністю і полягає у формуванні у людини екологічної культури, починаючи з дошкільного віку й протягом усього життя;

в) безперервним формуванням екологічної культури окремих осіб і суспільства загалом;

г) постійним формуванням екологічної свідомості, культури, моралі та етики;

д) набуттям знань, переконань і навичок у сфері взаємодії людини з природою, які вона повинна засвоювати на усіх етапах навчання і виховання.

38. Основи екологічного мислення у людини формуються:

а) з моменту народження, у сім'ї;

б) в дошкільному віці;

в) під час навчання в середній ланці загальноосвітньої школи

г) під час навчання у професійно-технічному навчальному закладі;

д) під час навчання у вищому навчальному закладі.

39. Рівень освіти що є надзвичайно важливим етапом в системі екологічної освіти – це:

а) дошкільна освіта та виховання;

б) загальна середня освіта;

в) професійно-технічна освіта;

г) вища освіта;

д) усі зазначені рівні.

40. Екологічна освіта складається з таких компонентів:

а) екологічні знання;

б) екологічне мислення;

в) екологічний світогляд;

г) екологічна культура;

д) з усіх перелічених.

41. Найголовнішими завданнями екологічної освіти є:

а) підготовка фахівців-екологів для різних галузей народного господарства;

б) підготовка фахівців-екологів для екологічних організацій;

в) формування екологічної культури всіх верств населення;

г) вдосконалення, узгодження і стандартизація термінології у галузі екологічних знань;

д) усі зазначені завдання.

42. Ланка системи екологічної освіти та виховання, яка має просвітницький характер, формує екологічну свідомість і культуру населення через засоби масової інформації, церкви, партії тощо – це ланка:

а) формальної екологічної освіти;

б) неформальної екологічної освіти.

43. Підсистему формальної екологічної освіти утворюють :

а) заклади культури, театри, кіно та краєзнавчі музеї;

б) установи та заклади освіти, засновані як на державній, так і на приватній формах власності;

в) громадські екологічні та просвітницькі об'єднання, партії;

г) засоби масової інформації;

д) релігійні установи.

44. Державний документ, в якому зазначені основні напрями здійснення державної політики в сфері екологічної освіти і виховання в Україні:

а) Закон України «По освіту»;

б) Закон України «Про вищу освіту»;

в) концепція екологічної освіти України;

г) Конституція України;

д) Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

45. Екологічно спрямованими якостями населення є:

а) екологічна освіта;

б) екологічна свідомість;

в) екологічна культура;

г) екологічний світогляд;

д) усе перелічене.

46. Екологічна пропаганда забезпечує формування:

а) екологічного виховання;

б) екологічного світогляду;

в) екологічної культури;

г) екологічного мислення;

д) екологічної освіти.

47. Екологічні проблеми сучасності можна розв'язати завдяки:

а) розвитку і комп'ютеризації усіх сфер діяльності людини;

б) кардинальній зміні свідомості і ставлення людей до природи;

в) зменшенню забруднення води і харчових продуктів;

г) зменшенню забруднення атмосфери;

д) зменшенню впливу антропогенної діяльності на біосферу.

48. “Парниковий ефект" – це:

а) ефект пари в екосистемі;

б) температурний показник у штучних закритих екосистемах;

в) зростання температури атмосфери внаслідок збільшення вмісту в ній парникових газів;

г) зростання температури гідросфери та ґрунтового покриву;

д) усе перелічене.

49. “Парникові гази”, що відіграють основну роль у збільшенні середньої температури атмосфери – це:

а) вуглекислий газ і метан;

б) чадний газ;

в) оксиди азоту;

г) оксиди сірки,

д) усі перелічені.

50. До глобальних екологічних проблем можна віднести:

а) радіаційне забруднення поблизу атомних станцій;

б) несанкціоновані сміттєзвалища;

в) порушення цілісності озонового шару;

г) забруднення гідросфери;

д) зменшення видового біорізноманіття.

51. Суттєве зменшення біорізноманіття на Землі призведе до:

а) деградації біосфери;

б) розквіту окремих видів і популяцій організмів;

в) стабілізації екосистем;

г) розквіту і стабілізації біосфери;

д) захисту й збереження ендемічних видів.

52. Термін “екологія” походить від грецьких слів “ойкос” та “логос”, що означає:

а) наука про природу;

б) наука про місце проживання;

в) наука про Землю;

г) наука, що вивчає вплив зовнішніх умов на живі організми і взаємовідносини між ними;

д) наука про Землю і життя на Землі.

53. Назву науки "Екологія" в 1866р. запропонував вчений:

а) Ю. Одум;

б) Е. Геккель;

в) В. І. Вернадський;

г) Ж. Б. Ламарк;

д) А. Теслі.

54. На початку свого формування екологія як наука відокремилась від:

а) географії;

б) філософії;

в) біології;

г) хімії;

д) анатомії.

55. Правильне визначення сучасної екології із наведених варіантів – це:

а) комплекс наук про Землю і життя на Землі;

б) розділ біології, що вивчає живі системи планети у їх взаємодії;

в) комплексна наука, яка вивчає будову, функціонування і взаємозв'язки екосистем усіх рівнів, а також методи і шляхи збереження біосфери та цивілізації;

г) наука про сучасні методи охорони і відтворення довкілля;

д) наука, що вивчає вплив зовнішніх умов на живі організми і взаємовідносини між ними.

56. Центральною ідеєю сучасної екології є:

а) раціональне природокористування;

б) попередження прямого чи опосередкованого впливу діяльності людини на природу;

в) єдність суспільства і природного середовища як фундаментальної властивості біосфери;

г) охорона навколишнього природного середовища;

д) зменшення забруднення навколишнього природного середовища.

57. До методів екологічних досліджень не відносять:

а) методи збору інформації;

б) методи обробки отриманої інформації;

в) методи інтерпретації отриманих результатів;

г) методи прогнозування та математичного моделювання;

д) усі відносять.

58. Поняття „екологічна піраміда" означає:

а) графічне зображення екологічних законів;

б) графічне зображення співвідношень між продуцентами і консументами різного рівня;

в) піраміду екологічних показників;

г) нагромадження решток консументів;

д) комбінація екологічних факторів та їх режимів.

59. Особини, які створюють первинну біологічну продукцію екосистем:

а) продуценти;

б)редуценти;

в) консументи;

г) фітофаги;

д) сімбіотрофи.

60. За походженням екосистеми розрізняють:

а) лише природні;

б) лише антропогенні;

в) природні і антропогенні

г) штучні;

д) усі перелічені.

61. Для характеристики екосистем використовують такий набір ознак:

а) видовий склад живих організмів, типовий для даної екосистеми;

б) співвідношення в екосистемі організмів із різними типами живлення;

в) розмір створюваної в екосистемі первинної та вторинної біопродукції;

г) інтенсивність потоку енергії через екосистему та швидкість кругообігу речовин;

д) режим абіотичних умов та ресурсів;

є) усе перелічене.

62. Системи, у яких немає зовнішніх зв 'язків, тобто такі, що не залежать від зовнішнього середовища, називають:

а) ізольованими;

б) обмеженими;

в) закритими;

г) відкритими;

д) напіввідкритими.

63. Системи, частина елементів яких мають зв'язки з елементами, що не належать до її структури, називають:

а) напівзакриті;

б) напіввідкриті;

в) відкриті;

г) обмежені;

д) закриті.

64. Зв'язки у системі реалізуються завдяки:

а) властивостям;

б) інформації;

в) компонентам;

г) структурності;

д) цілісності.

65. Здатність екосистеми протистояти зовнішнім впливам і зберігати під час взаємодії із зовнішнім середовищем свою цілісність, називають:

а) стійкість;

б) твердість;

в) витривалість;

г) детермінованість;

д) цілісність.

66. Активну боротьбу між двома або кількома організмами (видами) за засоби існування чи спільні фактори середовища називають:

а) конкуренція;

б) еволюція;

в) адаптація;

г) симбіоз;

д) коменсалізм.

67. Будь-яку умову середовища, що прямо чи опосередковано впливає на організм протягом хоча б однієї з фаз його життя, називають:

а) екологічний фактор;

б) екологічна ніша;

в) екотоп;

г) екотон;

д) біотоп.

68. Екологічними чинниками слід вважати:

а) біохімічні умови довкілля;

б) техногенні умови навколишнього середовища;

в) комплекс умов навколишнього середовища, які впливають на функціонування екосистем;

г) екологічні компоненти;

д) температурний режим довкілля.

69. Певна умова навколишнього середовища, що впливає на живий організм – це:

а) екологічний компонент;

б) екологічний фактор;

в) екологічна ніша;

г) екотоп;

д) еконтон.

70. Основна особливість життя – це:

а) стійкість до змін кліматичних у мов;

б) здатність еволюціонувати і безперервно адаптуватися до зовнішніх умов, що змінюються;

в) здатність активно мігрувати;

г) конкурентоспроможність;

д) здатність організмів витримувати певну амплітуду коливань екологічних факторів.

71. Стійкість живих організмів до порушень навколишнього середовища – це:

а) життя;

б) життєвість;

в) життєздатність;

г) життєдіяльність;

д) усе перелічене.

72. Термін “біосфера” був запропонований вченим:

а) В.І. Вернадським;

б) Ж.Б. Ламарком

в) З. Зюссом.

г) А. Тенслі;

д) К. Ліннеєм.

73. Який вчений є основоположником вчення про ноосферу?

а) А. Тенслі;

б) К. Лінней;

в) В.І. Вернадський;

г) В.М. Сукачев.

д) Ю. Ліббіх.

74. Надходження в середовище забруднювальних речовин, що утворюються безпосередньо під час природних або антропогенних процесів у біосфері – це:

а) первинне забруднення;

б) вторинне забруднення;

в) глобальне забруднення;

г) локальне забруднення;

д) регіональне забруднення.

75. Забруднення, що призводить до зміни якісних параметрів навколишнього середовище – це:

а) механічне забруднення;

б) фізичне забруднення;

в) параметричне забруднення;

г) біоценотичне забруднення;

д) хімічне забруднення.

76. Відходи, що поділяють на промислові, агропромислові та побутові, поділяють за:

а) місцем утворення;

б) можливістю переробки;

в) агрегатним станом

г) токсичністю;

д) фізичними властивостями.

77. Клас небезпеки забруднювальної речовини встановлюють за:

а) ступенем впливу на рослини;

б) ступенем впливу на організм людини;

в) ступенем впливу на тварин;

г) ступенем впливу на будівлі;

д) усе перелічене вище.

78. Енергетичні джерела, що найменш негативно впливають на довкілля – це:

а) ГЕС;

б) ТЕС;

в) АЕС;

г) вітрові та геліостанції.

79. Постійне погіршення стану біосфери відбувається під впливом:

а) природних чинників;

б) природних і антропогенних чинників;

в) антропогенних чинників;

г) техногенних чинників;

д) фізико-хімічних чинників.

80. Екологічна ситуація – це:

а) глибоке порушення природної екологічної рівноваги та напружений стан взаємин між людиною і природою;

б) природні стихійні явища;

в) сукупність стану екологічних об'єктів у межах певної території у певний проміжок часу;

г) забруднення складових довкілля та їх компонентів;

д) порушення кругообігу речовин у довкіллі.

81. Екологічна ситуація, за якої з'являються ознаки несприятливих змін, що ставлять під загрозу здоров'я людини, стан природних об'єктів та господарську діяльність – це:

а) екологічна криза;

б) екологічна небезпека;

в) спрямоване руйнування середовища існування і побічні (супутні) зміни в довкіллі;

г) техногенна катастрофа;

д) екологічна катастрофа.

82. Несприятлива екологічна ситуація, за якої відбуваються незворотні зміни в екосистемах, вичерпуються природні ресурси і різко погіршуються умови проживання населення – це:

а) екологічна криза;

б) техногенна катастрофа;

в) екологічна катастрофа;

г) екологічна небезпека;

д) усе перелічене.

83. Узагальнювальна система оцінювання екологічного стану об'єктів довкілля та виявлення змін, які можуть викликати погіршення цього стану, з метою їх попередження та усунення – це:

а) охорона природи і охорона довкілля;

б) система спостережень і контролю у просторі і часі за природними, природно-антропогенними комплексами, процесами, що відбуваються у них та довкіллям загалом;

в) екологічна безпека;

г) проведення інтенсивних спостережень за природними об'єктами і джерелами техногенного впливу, розташованими у районах екологічної напруженості, у зонах аварій та небезпечних природних явищ із шкідливими екологічними наслідками;

д) спостереження за природними екосистемами, агробіотою, індустріальними екосистемами.

84. Екологічна безпека є категорія:

а) соціальна;

б) економічна;

в) політична;

г) психологічна;

д) усе перелічене вище.

85. До соціальних аспектів забезпечення екологічної безпеки належать:

а) екологічна освіта;

б) концепція сталого розвитку;

в) контроль стану довкілля;.

г) охорона навколишнього середовища;

д) усе перелічене вище.

86. У структурі науки всі наукові дисципліни, які утворюють систему наук, поділяють на такі групи:

а) природничі;

б) гуманітарні;

в) технічні;

г) усі зазначені вище.

87. Елементи дослідницької діяльності сприяють вихованню у студентів таких якостей:

а) активність;

б) ініціатива;

в) розвиток мислення;

г) самостійний пошук;

д) усе перелічене вище.

88. Пошукові завдання і проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань студентів, які застосовують у процесі вивчення будь-яких дисциплін – це:

а) спостереження;

б) науково-дослідна робота;

в) експеримент;

г) моделювання

д) усе перелічене.

89. Наукове дослідження – це:

а) сукупність основних способів отримання нових знань та методів розв'язання задач у рамках будь-якої науки;

б) способи дослідження феноменів, систематизація та коригування отриманих раніше знань;

в) процес вивчення, експерименту, концептуалізації і перевірки теорії, що пов'язаний з отриманням наукових знань;

г) сукупність дій і спостережень, що виконуються для перевірки гіпотези або наукового дослідження причинних зв'язків між феноменами;

д) усе перелічене вище.

90. Система операцій, впливу або спостережень, спрямованих на одержання інформації про об'єкт під час дослідницьких випробувань, які можуть проводитись у природних і штучних умовах у разі зміни характеру проходження процессу – це:

а) експеримент;

б) моделювання;

в) системний аналіз;

г) синтез;

д) формалізація.