38 Основні статистичні публікації міжнародних фінансових організацій.

Джерела інформації міжнародної статистики сільського господарства

Провідною міжнародною організацією, яка поряд з іншими проблемами вивчає статистику сільського господарства, є ФАО (FAO—FOOD and Agricultural Organization of The United Nations), штаб-квартира якої розташована в Римі (Італія). ФАО провадить методологічну роботу і здійснює практичні розрахунки показників сільського господарства окремих країн, територій, континентів і світу в цілому, а також публікує ці дані.

Основні публікації такі:

FAO Production Yearbook — щорічник, в якому публікуються дані про склад використовуваних земель; населення, зайняте у сільському господарстві; індекси сільськогосподарського виробництва окремих продуктів рослинництва і тваринництва; запаси продовольства, їхню калорійність, вміст поживних речовин; дані про засоби виробництва (трактори та інші сільськогосподарські продукти у доларах США).

FAO Trade Yeardook — щорічник, в якому містяться дані про індекси обсягу експорту й імпорту сільськогосподарської продук­ції у світі і в межах континентів та регіонів з виділенням продук­тів харчування. Окремим розділом наводяться абсолютні дані про експорт та імпорт сільськогосподарських продуктів в динаміці у розрізі континентів по окремих країнах. Подано відомості про імпорт і експорт так званих сільськогосподарських реквізитів — тракторів, добрив, пестицидів. По кожній країні публікуються дані про динаміку експорту й імпорту найважливіших продуктів у доларах США.

FAO Fertilizer Yearbook — щорічник, в якому публікуються дані про внесення добрив.

Yearbook of Forest Products — містить дані про продукцію лісового господарства.

FAO quarterly bulletin of statistics — квартальні та FAO monthly bulletin of statistics — місячні бюлетені, в яких містяться короткі відомості про виробництво, торгівлю і ціни на сільськогосподарську продукцію.

При формуванні масивів інформації з міжнародної статистики сільського господарства ФАО використовує дані національних статистичних органів. Однак існують певні труднощі як з погляду охоплення окремими показниками більшості країн, так і щодо зіставності показників, які використовуються. Рівень розвитку статистики сільського господарства неоднаковий у різних країнах.

39 Міжнародні рекомендації мвф з фінансової статистики.

Відповідно до рекомендацій МВФ у кожній країні для визначення інституціональних одиниць, які попадатимуть у сферу охоплення огляду депозитних корпорацій, використовується національне визначення широкої грошової маси. Всі інституціональні одиниці, які входять у сектор фінансових корпорацій і беруть зобов’язання, що включаються в національне визначення широкої грошової маси, класифікуються як депозитні корпорації і тому включаються в огляд депозитних корпорацій.

Національні визначення грошей можуть охоплювати також зобов’язання інших секторів, крім сектору фінансових корпорацій. Ці компоненти грошової маси можуть включати наявну валюту, випущену центральним урядом, депозити, відкриті в секторі державних нефінансових корпорацій, а також наявну валюту, випущену нерезидентами. Для одержання грошових агрегатів відповідно до національного визначення ці компоненти поєднуються з компонентами грошової маси, охопленими оглядом депозитних корпорацій.

Огляд депозитних корпорацій надає можливість полегшити макроекономічний аналіз, якій використовує дані грошово-кре­дитної статистики та інших інструментів макроекономічної статистики. Він відображає зв’язок між зобов’язаннями депозитних корпорацій, що входять у широку грошову масу, з одного боку, і їх іноземними активами і пасивами та їх вимогами і зобов’я­заннями стосовно центрального уряду — з іншого. За рахунок цього забезпечуються зв’язки грошово-кредитної статистики відповідно зі статистикою платіжного балансу і статистикою державних фінансів.

Зобов’язання, які входять у широку грошову масу (broad money liabilities — BML), дорівнюють сумі чистих іноземних активів (net foreign assets — NFA), внутрішніх вимог (domestic credit — DC) та інших статей (нетто) (other item net — OIN). Тобто запаси на початок і кінець періоду в огляді депозитних корпорацій можуть бути подані в такий спосіб:

BML = NFA + DC – OIN.

Внутрішні вимоги включають чисті вимоги стосовно централь­ного уряду і вимоги стосовно всіх секторів резидентів, крім центрального уряду. Інші статті є залишковою категорією, що дорівнює іншим пасивам за винятком інших активів, де інші пасиви включають усі зобов’язання, що не ввійшли в широку грошову масу.

Приріст запасів у огляді депозитних корпорацій дорівнює:

BML = NFA + DC – OIN,

Дані по потоках у кожній з категорій огляду депозитних корпорацій подаються в розбивці по окремих потоках — операції, зміни у вартісній оцінці й інші зміни в обсязі активів (other changes in the volume of assets — OCVA).

Зміни зобов’язань, що включаються в широку грошову масу, можуть бути наслідком змін іноземних активів і пасивів депозитних корпорацій.

Приріст внутрішніх вимог:

DC = NCG + CORC,

де NCG і CORC — відповідно чисті вимоги до центрального уряду (net claims on central government) і вимоги до інших секторів-резидентів (claims on other resident sector).

Дані по потоках операцій для базових компонентів чистих вимог до центрального уряду можуть використовуватися для аналізу впливу операції між депозитними корпораціями і центральним урядом на грошову масу. Зростання чистих вимог до централь­ного уряду за рахунок збільшення авуарів державних цінних паперів у депозитних корпорацій, прямого кредитування держави і(чи) зменшення депозитів держави спричинить зростання обсягу зобов’язань депозитних корпорацій, що входять у широку грошову масу.

Вимоги до інших секторів-резидентів є результатом змін у сумі вимог депозитних корпорацій стосовно секторів-резидентів, крім центрального уряду. Збільшення суми цих вимог — додатне значення CORC — веде до зростання обсягу зобов’язань, що включаються в широку грошову масу, а їхнє зменшення викликає скорочення суми таких зобов’язань. Дані про компоненти CORC по секторах можуть використовуватися для аналізу факторів, що викликають збільшення чи зменшення широкої грошової маси і зв’язаних зі зростанням чи скороченням вимог депозитних корпорацій стосовно різних секторів економіки. Для проведення більш детального аналізу CORC може подаватися в розбивці на операції, зміни у вартісній оцінці і OCVA.

Баланси поділяються на категорії активів і пасивів, що збігаються чи узгоджуються з категоріями фінансових активів СНР 1993 року. Основним методом побудови балансів по секторах є метод «базисних блоків». При цьому дані класифікуються по секторах і видах фінансових інструментів з високим рівнем деталізації, що забезпечує гнучкість у використанні отриманих даних для розв’язання широкого спектра аналітичних задач.

Джерелами інформації для балансів по секторах є облікові, адміністративні документи інституціональних одиниць підсекторів фінансових корпорацій чи приблизні оцінки. Дані по кожній одиниці класифікуються за стандартними компонентами відповідно до правил розподілу на сектори, класифікації інструментів і обліку, і потім робиться агрегування даних по всіх одиницях, що входять до певного фінансового підсектору, у формі балансу по секторах.

Баланс по секторах містить окремі стовпці щодо початкових і заключних запасів, а також по фінансових потоках, що мали місце протягом певного періоду внаслідок проведення операцій, змін у вартісній оцінці і OCVA.

Класифікація в балансах по секторах відповідає класифікації фінансового рахунка СНР 1993 року. Винятком є те, що кредити і позики та цінні папери, крім акцій, не розбиваються за термінами погашення, що є вторинною класифікацією в СНР 1993 року. При цьому в умовах окремих країн додаткові дані, згруповані за термінами погашення, можуть бути корисні для грошово-кредитної статистики. У балансах по секторах також проводиться розмежування між зобов’язаннями, що включаються в національне визначення широкої грошової маси, і зобов’язаннями, що в нього не включаються.

Фінансові активи і пасиви класифікуються за інструментами і по секторах кредиторів/боржників.

В розділі пасивів балансу по секторах показуються акції на основі їхньої балансової вартості в розбивці за різними компонентами. Використання даних балансів по секторах при складанні рахунків фінансових потоків вимагає наявності даних про акції та інші форми участі в капіталі на основі ринкових цін у розбивці по секторах-власниках. Такі дані включаються в балан­си по секторах як довідкові статті. У балансах по секторах зобов’язання у вигляді акцій та інших форм участі в капіталі представляються в розбивці на кошти, внесені власниками, нерозподілені прибуток, загальні і спеціальні резерви, СПЗ, отримані в порядку розподілу (застосовно тільки до центрального банку), і виправлення на зміну вартості. Кошти, внесені власниками, — це сума виторгу від продажу акцій фінансової корпорації їхнім власникам. У категорії нерозподіленого прибутку зазначається весь прибуток (після сплати податків) від усіх опе­рацій фінансового підсектору за винятком суми прибутку, перерахованої в загальні і спеціальні резерви, створювані як резерв капіталу для покриття операційного і фінансового ризику корпорації. Виправлення на зміну вартості являють собою виправлення, внесені для обліку змін у ринковій вартості (чи її еквівалентів у формі справедливої вартості) активів і пасивів уна­слідок змін у ринковій вартості активів і пасивів, а також змін в обмінних курсах, використовуваних для перерахунку позицій в іноземній валюті в суми в національній валюті.

Складання оглядів відповідних підсекторів передбачає консолідацію рахунків балансів по секторах. При проведенні консолідації відбувається взаємозалік вимог і зобов’язань кожної інституціональної одиниці стосовно інших інституціональних одиниць даного підсектору, у результаті чого створюється огляд, в якому показано тільки вимоги і зобов’язання цього фінансового підсектору стосовно інших секторів, у тому числі щодо інших фінансових підсекторів і нерезидентів.

Активи і пасиви стосовно окремих підсекторів сектору фінансових корпорацій представляються в окремих категоріях даних балансу по секторах для їхнього подальшого використання при складанні огляду депозитних корпорацій і огляду фінансових корпорацій. У цих двох оглядах взаємні рахунки між підсекторами консолідуються.

Баланси по секторах подаються в одиницях національної валюти. Всі активи і пасиви в іноземній валюті конвертуються в національну валюту з використанням ринкових чи еквівалентних ринковим обмінних курсів.

В усіх чи майже в усіх країнах деякі з цих довідкових статей постійно використовуються для складання грошово-кредитної і фінансової статистики. Інші довідкові статті необхідні тільки в деяких країнах, але при цьому для більшості країн є корисними для проведення більш детального аналізу.

Дані про засоби у розрахунках центрального банку необхідні для складання огляду депозитних корпорацій у кожній із країн, де такі засоби створює центральний банк. Дані про ринкову вартість (чи справедливу вартість) акцій та інших форм участі в капіталі (як довідкова стаття) у розбивці по секторах-власниках є необхідним елементом для складання рахунків фінансових потоків і зв’язаних з ними даних про запаси.

Від кредитних установ в деяких країнах може вимагатися відрахування прострочених відсотків (відсотків із простроченим терміном платежу) з вартості позичок чи вони можуть бути зобо­в’язані представляти дані про очікувану реалізовану вартість своїх позичкових портфелів (тобто про їх вартість з поправкою на очікувані збитки за позичками). Перелічені поправки — на прострочені відсотки чи очікувані збитки за позичками — не рекомендується вносити в дані про позички, що представляються в балансах по секторах. При цьому для одержання альтернативної вартісної оцінки позичкових портфелів рекомендується використовувати довідкові дані про прострочені відсотки за позичками та очікувані збитки за позичками. Рекомендується представляти дані про прострочені відсотки і очікувані збитки за позичками у розбивці по секторах, що полегшує складання деталізованих даних про позички на основі альтернативних методів вартісної оцінки. Подібні дані корисні для цілей нагляду і макроекономічного аналізу незалежно від того, чи потрібно представлення цих даних за законом, нормативними актами чи сформованою в країні практикою.

У деяких країнах може вимагатися розбивка зобов’язань депозитних корпорацій на більш деталізовані категорії, для того щоб забезпечити наявність даних для складання більш вузьких грошових агрегатів, ніж широка грошова маса відповідно до національного визначення. Нижче наведено подальшу розбивку балансів по секторах, що може бути доречним у конкретних країнах.