7.4. Документарні операції в міжнародних розрахунках

Здійснення експортно-імпортних операцій пов´язане з певними труднощами, як для експортера, так і для імпортера. Часто експортеру доводиться пропонувати широкі гарантії своєї здатності виконати договірні зобов´язання перед імпортером, так само як одержати належні гарантії можливості імпортера оплатити поставлену продукцію. Ризики імпортера (покупця) містяться у ймовірних втратах, що можуть виникнути у результаті ризиків політичного чи економічного характеру в країнах, з яких або через котрі йде постачання товару, відповідно, з тих самих причин в експортера (продавця) виникають ризики неплатежу. Здійснюючи міжнародні комерційні операції необхідно ретельно зважувати ступінь ризику, що не завжди можливо зробити цілком. У тому випадку, якщо одна зі сторін зовнішньоекономічного договору не має можливості або бажання поставити товар до оплати, зробити попередню оплату продукції або якщо в одній із країн існують експортно-імпортні чи валютні обмеження, банк може прийняти на себе зобов´язання виступити гарантом за належне проведення розрахунків за поставлену або відвантажену продукцію. Вибір форми розрахунків і виду застосовуваного фінансового інструмента, визначення його основних параметрів залежить від бажання сторін зовнішньоекономічного договору і, відповідно до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів і діючим зовнішньоекономічним законодавством України, що відображається в Договорі (контракті). Документарна форма розрахунків — одна з традиційних форм участі банків в обслуговуванні міжнародних комерційних торгових операцій. Основними формами документарних розрахунків, які використовуються у міжнародній торгівлі, є: • інкасова форма;                                                               • акредитивна форма; • банківські гарантії. Порядок взаємин банків і стандарти оформлення документів досить чітко регламентовані в документах у міжнародній банківській практиці — Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів (УПА) (публікація Міжнародної торговельної палати № 500), Уніфікованими правилами з інкасо (публікація МТП № 522), Уніфікованими правилами для гарантій за вимогою (публікація МТП № 458), Уніфікованими правилами з міжбанківського відшкодування/рамбурсування (публікація МТП № 525). Однак дані документи мають різні ступені поширення й застосування — так майже 100 % акредитивів підкоряються Уніфікованим правилам для документарних акредитивів, а більшість гарантій підпорядковані місцевому законодавству банку-емітента.

7.4.1. Документарне інкасо

Під документарним інкасо розуміється одержання через банк покупця належної продавцю суми через передачу відповідних документів, коли банк діє як посередник між покупцем і продавцем, пропонуючи покупцю оплатити підтверджуючі відвантаження товару документи. Інкасова форма розрахунків здійснюється за посередництвом двох банків: банку експортера, що інкасує, і банку — платника імпортера. При використанні інкасової форми розрахунків ризик продавця не зовсім захищений, тому що в момент відправлення товару в нього немає ніякої впевненості в здійсненні платежу покупцем і його банком, оскільки покупець може не мати достатньої кількості коштів чи просто відмовитися оплатити запропоновані документи. Зобов´язання банку покупця складаються тільки з виконання отриманих від інкасуючого банку інструкцій, наприклад, передати документи проти платежу або акцепту векселя. У разі відмови покупця від запропонованих дій усі наступні кроки, наприклад повернення документів чи зміна форми вимоги платежу, проводяться на основі інструкцій банку, що інкасує, і всі ризики неотримання платежу лежать на ньому. Залежно від пропонованих до оплати документів розрізняють два види інкасо. Просте (чисте) інкасо означає пред´явлення до оплати фінансових документів, таких як тратти, перекладні векселі, безумовні гарантії. Документарне (комерційне) інкасо супроводжується комерційними документами, що підтверджують відправлення товару продавцем.