
- •Банківський менеджмент
- •Передмова
- •1.1. Сутність і функції банків
- •1.1.1. Еволюція банківської системи в Україні
- •1.2. Національний банк України
- •1.2.1. Функції Національного банку України
- •1.2.2. Органи управління Національним банком України
- •1.2.3. Основні засади грошово-кредитної політики
- •1.2.4. Операції Національного банку України
- •Глава 2. Система банківського менеджменту
- •2.1. Особливості менеджменту в банківській сфері
- •2.2. Управління банком — центральна ланка банківського менеджменту
- •2.2.1. Принципи організаційної побудови банку
- •2.2.2. Основні типи організаційних структур у банках
- •2.2.3. Особливості реорганізацій у структурі банку
- •2.2.4. Організація управління регіональною мережею банку
- •2.3. Антикризове управління банком
- •3.1. Підходи до оцінювання діяльності банку
- •3.2. Вибір банку клієнтами
- •3.3. Основні методи оцінювання діяльності банку
- •3.3.1. Рейтингові оцінки
- •4.1. Процес стратегічного управління
- •4.2. Особливості стратегічного менеджменту в банку
- •Глава 5. Бізнес-планування в банку
- •5.1. Сутність бізнес-планування
- •5.2. Основні показники бізнес-плану
- •5.3. Методи прогнозування показників бізнес-плану банку
- •Глава 6. Фінансовий менеджмент у банку
- •6.1. Сутність, роль і функції фінансового менеджменту
- •6.2. Основні ланки фінансового менеджменту
- •6.3. Фінансове і бюджетне планування
- •6.4. Контроль за виконанням фінансових планів
- •6.5. Банківський контролінг
- •6.6.1. Фінансовий облік
- •6.6.2. Управлінський облік
- •6.7. Фінансова структура банку
- •6.8. Функціонально-вартісний аналіз
- •Глава 7. Управління системою платежів і розрахунків у банку
- •7.1.1. Діючі моделі обслуговування банків у системі електронних платежів (сеп) Національного банку України
- •7.1.2. Організація розрахунків в Україні
- •7.2.1. Методи і форми розрахунків, що використовуються у міжнародній торгівлі
- •7.2.2. Методи розрахунків у міжнародній торгівлі
- •7.2.3. Порівняльна характеристика основних форм розрахунків
- •7.3. Система swift
- •7.4. Документарні операції в міжнародних розрахунках
- •7.4.1. Документарне інкасо
- •7.4.2. Документарний акредитив
- •7.4.3. Банківська гарантія
- •7.5. Банківський контроль валютних операцій і розрахунків
- •7.6. Перспективи розвитку міжнародних розрахунків
- •7.7. Міжбанківські кореспондентські відносини
- •Глава 8. Банківський маркетинг
- •8.1. Особливості маркетингової діяльності у банківській сфері
- •8.2. Комплекс банківського маркетингу
- •8.3. Маркетингові дослідження банківського ринку
- •8.4. Маркетинговий менеджмент у банку
- •8.5. Формування клієнтської бази банку
- •8.6. Цільова програма залучення коштів населення
- •Глава 9. Управління персоналом банку
- •9.1. Сучасні методи і принципи управління персоналом
- •9.2. Класифікація персоналу
- •9.2.1. Керівний персонал
- •9.3. Планування і добір персоналу
- •9.4. Мотивація персоналу
- •9.5. Підвищення кваліфікації банківських працівників
- •9.5.1. Напрями системи підвищення кваліфікації
- •Глава 10. Управління банківськими ризиками
- •10.1. Сутність ризиків
- •10.1.1. Класифікація ризиків
- •10.2. Механізм управління ризиками
- •10.2.1. Основні методи аналізу ризиків
- •10.2.2. Методи управління ризиками
- •10.3. Формування системи лімітів та нормативів банку
- •Глава 11. Стратегія управління активами і пасивами
- •11.1.1. Поняття активів і пасивів банку
- •11.1.2. Структура пасивів та їх види
- •11.1.3. Структура активів та їх види
- •11.1.4. Принципи організації управління активами і пасивами
- •11.1.5. Вплив регулятивної функції центрального (національного) банку на методи управління активами і пасивами
- •11.2. Особливості й методи управління пасивами банку
- •11.2.1. Управління власним капіталом банку
- •11.2.2. Управління залученими коштами
- •11.2.3. Управління запозиченими коштами
- •11.3. Особливості управління активами банку
- •11.3.1. Кредитні операції в структурі банківських активів
- •11.3.2. Активні операції банків з цінними паперами
- •11.3.3. Методи управління активами
7.2.3. Порівняльна характеристика основних форм розрахунків
Такі методи розрахунків, як чеки і банківські тратти, відносно повільні. Поштовий переказ — це більш швидкий метод платежу, ніж банківська тратта. Оскільки тратта видається експортеру для пересилання бенефіціару, завжди виходить деяка затримка при передачі її для відправлення бенефіціару. Телексний переказ — дуже швидкий метод розрахунку, оскільки платіжне доручення висилається в банк у країні постачальника за допомогою телексного повідомлення. Переказ за системою SWIFT аналогічний телексному переказу, за винятком того, що платіжне доручення буде пересилатися мережею SWIFT у вигляді пріоритетного повідомлення цієї системи. Відправлення міжнародного грошового переказу за системою SWIFT можуть відбутися тільки між банками — членами системи SWIFT. Це єдиний мінус такого роду переказів. Разом із вказаними системами створюються і досить успішно розвиваються автоматизовані системи грошових переказів і банківських розрахунків на базі міжбанківських електронних систем, за яких певний банк виступає як кліринговий центр для групи учасників даної системи (звичайно банки-кореспонденти) при здійсненні переказів у певній валюті.
7.3. Система swift
Зі збільшенням обсягу фінансових угод виникла необхідність у прискоренні обміну фінансовими документами. Щоб виключити випадкові помилки при підготовці документів, необхідно було стандартизувати підходи до їх підготовки. У 1973 р. на 40 кв. метрах офісної площі в центрі Брюсселя з амбіційної ідеї створення міжнародного процесингового центра і загальної мови для фінансових угод, за підтримки 239 банків з 15 країн створюється SWIFT — Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій. Після узгодження основних принципів і правил обміну фінансовими повідомленнями, створення інтерфейсу користувача, у 1977 р. Принц Бельгії Альберт відправив перше повідомлення. Так зародилася найбільша і найпопулярніша мережа з обміну фінансовими документами. Єдиний стандарт повідомлень, твердий синтаксичний контроль, багаторівнева система перевірок і підтверджень, практично виключають помилки при підготовці повідомлень. Система безпеки (імена і паролі операторів, розподіл функцій, обмеження доступу до інформації запобігає несанкціонованому відправленню фінансових документів). Завдяки гарантіям безпеки SWIFT користується великою популярністю у світі. В даний час мережею SWIFT користуються більше 7200 фінансових інститутів з 193 країн світу. Щодня через комунікаційні центри SWIFT проходить близько 6 млн повідомлень. Час доставки повідомлення складає близько 20 секунд. 9 категорій повідомлень покривають практично всі потоки фінансових документів. Засобу SWIFT дають можливість підготувати і відправити платіжні документи, здійснити форексні угоди, міжбанківські кредити, акредитиви, гарантії, депозити, операції з цінними паперами і дорогоцінними металами, дорожніми чеками та ін. Система банківських ідентифікаційних кодів дозволяє однозначно визначати одержувача повідомлення, а секретні ключі захищають інформацію від «випадкових поглядів». У кожному типі повідомлень є максимально необхідний набір відомостей для опису деталей угоди. Так, у найбільш популярних форматах повідомлень МТ100 — «Клієнтський платіж» і МТ202 — «Міжбанківський платіж» кожне поле несе певну інформацію, а всі поля точно вказують на деталі платежу: Поле 20: Ідентифікатор повідомлення — однозначно визначає повідомлення для можливих подальших посилань на нього. Поле 32А: Дата валютування, код валюти, сума. Поле 50: Платник. Поле 52А: Фінансовий інститут, у якому відкритий рахунок платника. Поле 53А: Кореспондент, відправник повідомлення. Поле 54А: Кореспондент, одержувач повідомлення. Поле 56А: Посередник: фінансовий інститут, через який має бути здійснений зв´язок. Поле 57А: Фінансовий інститут, в якому відкрито рахунок одержувача платежу. Поле 59: Одержувач платежу. Поле 70: Деталі платежу. Поле 71 А: Деталі оплати банківських комісій. Поле 72: Інформація відправника одержувачу. МТ202 — «Міжбанківський платіж». Інструкція з переказу коштів між фінансовими інститутами. Поля для опису платежу: Ідентифікатор повідомлення. 21: Посилання на ідентифікатор повідомлення. 32А: Дата валютування, код валюти, сума. 52А: Фінансовий інститут, платник. 53А: Кореспондент, відправник повідомлення. 54А: Кореспондент, одержувач повідомлення. 56А: Посередник: фінансовий інститут, через який повинен бути здійснений зв´язок. 57А: Фінансовий інститут, у якому відкрито рахунок одержувача платежу. 58А: Одержувач платежу. 72: Інформація відправника одержувачу. Проходячи через процесинговий центр SWIFT, це повідомлення матиме свій власний номер, за яким можна відстежити його історію від створення (хто, коли і які операції робив з даним повідомленням), до одержання адресатом з точністю до хвилини. Завдяки відкритості системи і можливості маршрутизації повідомлень, є можливість обміну інформацією з внутрішньобанківськими системами автоматизації, що дозволяє автоматично вести облік оборотів на рахунках, складати баланси тощо без застосування ручної праці. Вся інформація не входить у стандартні типи повідомлень і може бути відправлена мережею SWIFT у вільному форматі. У 1993 p. SWIFT приходить на Україну. 10 українських банків одержали можливість швидко, надійно і безпечно обмінюватися фінансовими документами з банками-партнерами в усьому світі. За станом на липень 2001 р. 58 українських банків є учасниками SWIFT.