Концепція Халфорд Макіндера

Не менший внесок у становлення науки геополітики вніс відомий британський географ, родоначальник англо-американської школи геополітики Халфорд Макіндер. Йому належить авторство багатьох термінів, які використовуються сьогодні в геополітичних дослідженнях. Коло його інтересів був надзвичайно широкий. Деякий час він викладав географію в Оксфорді і Лондонському університеті, потім очолював відому Лондонську школу економічних наук, а в 1919-1920 роках - під час громадянської війни в Росії - був призначений верховним британським комісаром по півдню Росії.

25 січня 1904 Макіндер виступив у засіданні Королівського географічного товариства з доповіддю «Географічна вісь історії», який дуже скоро зробив його знаменитим. Він запропонував фундаментальне поділ світу на три частини: «осьової регіон» (pivot аrеа), країни «внутрішнього півмісяця» (inner crescent) та країни «зовнішнього півмісяця» (outer crescent) (рис. 2).

Терміном «осьової регіон» він позначив простори Євразії, стверджуючи, що саме її континентальний масив - «облямований льодами на півночі, пронизаний річками і нараховує за площею 21.000.000 кв. миль »- є та« географічна вісь », навколо якої розвивається історичний процес. А прикордонні між сушею і морем регіони «внутрішнього півмісяця» є головною ареною боротьби між «розбійниками суші», що контролюють континент, і «розбійниками моря», панівними на океанських просторах «зовнішнього півмісяця». Така боротьба і є головним каталізатором всіх історичних змін з найдавніших часів.

Макіндера дуже турбувало, що центральне стратегічне становище в «осьовий регіоні посідає Росія, і« ніяка соціальнареволюція не змінить її ставлення до великих географічних кордонів її існування ». «Тверезо розуміючи межі своєї могутності, - говорив Макіндер, - правителі Росії розлучилися з Аляскою, бо для російської політики є фактичним правилом не володіти ніякими заморськими територіями, точно так само як для Британії - правити на океанських просторах».

Сьогодні, після розпаду СРСР, не можна не відзначити, що бездумне нехтування цим золотим правилом стало одним з головних факторів, що визначили крах радянського геополітичного блоку. Розпорошуючи сили по всьому світу в гонитві за ідеологічними міражами, радянські лідери не смоги забезпечити належного контролю над політичними процесами, протекавшими у них під самим носом - в Москві і Східній Європі.

Великий «внутрішній півмісяць», відповідно до теорії Макіндера, утворюють Німеччина, Австрія, Туреччина, Індія і Китай.«Зовнішній півмісяць» включає в себе Британію, Південну Африку, Австралію, Сполучені Штати, Канаду і Японію. У різні історичні епохи між цими країнами можуть виникати різні союзи, військові та політичні комбінації. Але для глобальної політики це не має вирішального значення, бо, стверджував Макіндер, «з географічної точки зору вони роблять щось на кшталт кругообертання навколо осьового держави, яке завжди, так чи інакше є великим, але мають обмежену мобільність у порівнянні з навколишніми прикордонними і острівними державами ».

Внутрішній регіон євразійського континенту Макіндер називав «серцем світу» (heartland), бо він, залишаючись недосяжним для прямої експансії океанських держав, являє собою географічний простір, результат боротьби за яке вирішує долю світу.Неважко помітити, що протягом, принаймні трьох останніх століть таким осьовим державою була Росія, незалежно від того, чи була вона самодержавної, комуністичної чи, як зараз, псевдодемократичної.