4.4. Поведінські фактори стилів керівництва менеджера
Досліджуючи ефективність різних стилів керівництва, німецькі вчені доказали, що самі високі результати досягають трудові колективи, які очолюють менеджери з демократичним стилем керівництва, а самі низькі — з ліберальним і авторитарним.
Вчені досліджували продуктивність праці, прибуток, психологічний клімат і плинність. Відправною була посилка на те, що жодний із стилів керівництва зустрічається дуже рідко, а мистецтво керівництва вимагає гнучкості менеджера, щоб використати переваги кожного стиля в залежності від особливості конкретної ситуації. Управлінська решітка побудована таким чином. На осі Y відкладувалась міра турботи про людей, як прагнення досягти високих кінцевих результатів на основі поваги підлеглих, створення оптимальних умов праці і психологічного клімату в колективі, мотивації праці. На осі X — турбота про виробництво, прагнення до одержання позитивних виробничих результатів. Міра турботи менеджера вимірюється дев´ятибальною оцінкою: 1 бал — мінімально (низька), а 9 — максимально (висока).
Тип керівництва базується на конкретній системі припущень відносно способів використання влади і повноважень в інтересах людей в межах трудового колективу.
Із всієї сукупності типів керівництва можна вибрати 5 варіантів, які характеризують індивідуальні якості поведінки менеджерів:
9.1 — менеджер проявляє максимальну турботу про ефективність виробництва (9 балів), поєднуючи з мінімальною турботою про підлеглих (1 бал). Цей керівник тільки вказує підлеглим, що і як вони повинні робити.
1.9 — менеджер проявляє мінімальну турботу про виробництво (1 бал), поєднуючи з максимальною турботою про людей (9 балів). Він основну увагу приділяє збереженню дружніх відносин з працівниками навіть за рахунок виробничих показників.
1.1— менеджер проявляє мінімальну турботу як про виробництво, так і про потреби людей. Він турбується про те, як зберегти своє місце в організації.
5.5 — дії менеджера є філософією "золотої середини", яка основана на системі припущень про мирне співіснування з підлеглими.
9.9 — менеджер проявляє високий рівень турботи як про виробництво, так і про людей. У його діях переважають демократичні прийоми і способи рішень виробничих і особистих завдань.
Всі наведені типи керівництва у системі ГРіД є основними. Але практика виділяє ще 3 додаткових типи керівництва, які поєднуються з основними у конкретних ситуаціях:
1. Полтерналізм (матеріалізм) — коли менеджер поєднує високий рівень турботи про виробництво і про людей, коли це йому потрібно. Не постійно, а додатково. Перевагу ж віддає виконавству.
2. Опортунізм — це використання менеджером будь-яких або усіх підходів керівництва, які дають йому укріпити своє положення як керівника або одержати особисті переваги.
3. Фасадізм (від слова фасад) — означає лицеву, фасадну сторону будівлі. Керівний фасад може бути фальшивим, тому що може загороджувати те, що є у дійсності. Це показне керівництво.
Більшість керівників використовують крім основної моделі поведінки ще і додаткові, а то навіть взагалі декілька моделей.
Допоміжна модель поведінки менеджера потрібна тоді коли неможливо реалізувати основний стиль керівництва. Звідси, допоміжна модель керівництва — це точна манера поведінки, яку застосовує менеджер у стресовій або у конфліктній ситуації і вийти з неї традиційними засобами неможливо.
Наприклад, менеджеру треба справитись з "непокірним" працівником. Спочатку він діє за типом 9.9, а коли це не спрацьовує, він займає більш жорстку позицію — 9.1. А якщо і це не допомагає, то використовує модель 1.1.
Характеристика керівних дій менеджера за типом 9.1.
Він поєднує максимальну турботу про ефективність виробництва (9 балів) з низькою турботою про підлеглих (1 бал).
Впевненість такого менеджера у своїх силах основується на почутті власної значимості, коли він зосереджує владу у своїх руках і вимагає від персонала безвідмовного виконання поставлених завдань. Основним правилом такого керівництва є: коли є достатні повноваження, я нав´язую свою волю іншим, незважаючи на силу опору.
Розглянемо, як цей менеджер виконує функції керівництва, визначеними Блейком та Моутоном: ініціативність, інформованість, захист своєї думки, прийняття рішень, розв´язання конфліктів і критичний аналіз.
Такий підхід до реалізації ініціативності базується на трьох сумнівних ствердженнях:
чим більша регламентація дій підлеглих, тим сильніший керівник; консультування з підлеглими — ознака слабкості керівника; люди завжди хочуть, щоб ними керували.
Характеристика керівних дій менеджера 1.9.
Менеджер цього типу поєднує максимальну турботу про підлеглих (9 балів) з мінімальною турботою про виробника (1 бал).
У практичній роботі менеджер використовує такі принципи і правила:
1. Він вважає, що вимоги, які пов´язані з виробничою діяльністю суперечать бажанням і прагненням підлеглих.
2. Підлеглі — це не товар, цінність якого треба вимірювати параметрами, тому думки та почуття людей відіграють для нього найважливішу роль.
3. На роботі повинні створюватись всі умови для задоволення особистих потреб працівників, вважаючи що "робота —не вовк, в ліс не побіжить". Головне для нього створити атмосферу доброзичливості.
Менеджер 1.9 здійснює функції керівництва таким чином, щоб створити атмосферу дружби і товариства і мимоволі посилює увагу до вирішення виробничих завдань. Він ухиляться від вимогливого ставлення до підлеглих, вважає недоцільним тиснути на них тому що це викличе у них відповідний опір. Менеджер стає впевненішим, коли у колективі створюються позитивні емоції, і прагнення бути в очах оточуючих приємним, добрим, співпереживаючим і готовим допомогти їм у будь-який час стає виправданим. Найчастішими наслідками такого керівництва є:
- боязливість менеджера негативної оцінки своєї роботи з боку підлеглих і уникнення від критики слабких сторін;
- зниження виробничої дисципліни і якості роботи;
- відкладання вирішення стратегічних питань на майбутній період;
- створення атмосфери панібратства керівника з підлеглими.
Функції керівництва менеджера 1.9. характеризуються такою поведінкою: