Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекції СУМ 2 курс-3 модуль (4).doc
Скачиваний:
18
Добавлен:
18.08.2019
Размер:
420.86 Кб
Скачать

Типи афіксальних морфем

"Обов'язковій морфемі слів протистоять факультативні морфеми, які називаються афіксами... Це службові морфеми, які приєднуються до кореня або іншої службової морфеми і виражають граматичне чи словотвірне значення..." (В.Горпинич).

М.Плющ: Афікси (від лат. affixus — прикріплений) є носіями словотвірного і граматичного значень слова, тобто уточнюють речове значення кореня, видозмінюють основне лексичне значення, тобто слугують засобом творення похідних слів або вказують на відношення його до інших слів, виступаючи засобом творення форми того самого слова. Афікси мають певні, закріплені за ними в мові значення і виступають з цими значеннями у низці слів або у тій самій граматичній формі слова як показник цієї форми.

Наприклад: у словах робітниця, учениця суфікс -иц- виражає словотвірне значення вказівки на особу за родом діяльності разом із флексією -а{я), що оформляє ці іменники і виражає ознаки жіночого роду однини називного відмінка.

Значення афіксів виявляється не самостійно, а в єдності з коренем слова. Саме тому можлива омонімія афіксів. Вони здатні поєднуватися з коренями слів різних словотвірних типів, наприклад: суфікс -ик у словах Івасик, коник, гвинтик; префікс при- у словах присмерк, пришкільний, привітати.

Афікси послідовно розрізняються за місцем і роллю у слові. За місцем у слові виділяють префіксальні і постфіксальні морфеми.

Префікс (від лат. ргае — попереду і fixus — прикріплений) — морфема, що стоїть перед коренем, наприклад: прославитися, над-будова, на-земний.

Постфікс (від лат. post — після і fixus — прикріплений) — це афікс, прикріплений після кореня.

До постфіксів належать суфікс, флексія і власне постфікс.

Суфікс (від лат. suffixus — підставлений) — це морфема, що займає місце відразу після кореня, поряд із ним, наприклад: спів-ак, літ-н-ій, віт-а-ти.

Флексія, або закінчення, — це афікс, який займає кінцеву позицію в змінюваному слові, слугуючи показником синтаксичних відношень між пов'язаними словами в словосполученні і реченні. Наприклад, у словосполученнях глибок-е озеро, перш-а груп-а закінчення вказують на зв'язок залежних від іменників прикметника і числівника.

Власне постфікс — це афікс, що знаходиться в абсолютному кінці слова, після закінчення і виконує словотворчу і граматичну роль. Наприклад, постфікс -ся — це змертвіла давня форма знахідного відмінка зворотного займенника себе, що зазнав десемантизації. Він приєднується до дієслів як словотворчий афікс і водночас надає їм зворотного або пасивного значення: учити — учитися, писати — писатися.

Конфікс — це поєднання префікса і постфікса, які спільно функціонують у процесі словотворення. Конфікси ще називають циркумфлексами, тому що вони оточують корінь з обох боків одночасно: рукав —> нарукавник, глина —> суглинки, брова —•> надбрівний, стовп — > остовпіти, літній —• » по-літньому.

Інтерфікс (від лат. inter — між і fixus — прикріплений) — це афікс, що стоїть між двома (або більше) основами у складних словах — композитах.