Тема 4. Структура і механізм функціонування ринкової економіки.

1. Сутність ринку, об'єктивні умови його формування.

2. Функції ринку. Види ринків.

3. Конкуренція, її сутність і роль.

4. Сутність і функції ціни.

5. Сутність підприємництва, його функції та умови існування.

1. Сутність ринку, об'єктивні умови його формування.

У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на засоби виробництва й економічного відокремлення товарне виробництво набуває товарної форми.

Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, називається ринковою економікою. Ключовим елементом ринкової економіки є ринок.

Ринкове господарство - це структура (середовище), у межах якого відтворюються й панують відносини та зв'язки товарного виробництва.

З одного боку, ринкове господарство ототожнюється з процесом товарного виробництва, з другого - товарне виробництво, в свою чергу, є такою організацією господарства, коли продукти виробляються для обміну, купівлі-продажу.

Поняття ринкового господарства є багатомірним. Воно містить багато складових - сферу товарного виробництва; сферу обміну; сукупність актів купівлі-продажу і збалансування попиту і пропозиції у процесі розширеного відтворення. Виходячи з цього, можна вважати, що ринок є складовою частиною ринкового господарства, через механізм якого перетворюються на реальність товарно-грошові відносини.

Формуючи конкурентне середовище, ринок виступає ефективним організатором товарного виробництва.

Сфера обігу- це - шлях продукту від ― воріт підприємства (фірми), що його виробило,до ― столу споживача. При цьому мається на увазі не тільки транспортування, а й перехід власності на продукт з одних рук до інших, продаж його однією особою і купівля іншою.

Товарне виробництво тісно пов'язане з товарним обігом. Товарний обіг - це обмін продуктів праці за посередництвом грошей у формі купівлі-продажу.

Товарний обіг складається з купівлі-продажу засобів виробництва, предметів споживання, а також матеріальних послуг. Природно, що купівля-продаж товарів (або обмін) передбачає ринок.

На ринку виступають дві головні діючі особи: продавці та покупці.

Між ними і встановлюються відносини купівлі-продажу.

Розглянемо як продавців і покупців трьох головних суб'єктів економіки - державу, підприємства (фірми) і населення у вигляді домашніх господарств, їхні товарно-грошові відносини через ринок, на якому вони виступають і в ролі продавця, і в ролі покупця. Кожний з трьох суб'єктів товарно-грошових відносин постачає на ринок товари, що є їхньою власністю.

Підприємства продають передусім вироблені ними засоби виробництва, які мають придбати інші покупці (держава, підприємства, населення). Вони реалізують також споживчі товари і послуги, якими користується переважно населення.

Держава має можливість поставляти на ринок природні, паливно-енергетичні ресурси, що є у її розпорядженні, а також надає державні платні послуги (оренда землі тощо) і державне майно (під час аукціонів у процесі приватизації).

Головний товар, який продає на ринку праці населення, є його робоча сила. Водночас населення може торгувати на ринку різними товарами, які йому належать.

Усі три суб'єкти ринкових відносин можуть продавати цінні папери у вигляді акцій, облігацій, векселів.

І держава, і підприємства, і населення використовують на ринку гроші як засіб оплати за куплені товари і отримують їх у вигляді платежу за реалізований товар. Різниця полягає лише в тому, які це розрахунки: готівкові чи безготівкові.

Держава як покупець придбаває на ринку в населення робочу силу для використання на державній службі. У підприємств вона купує замовлені товари і послуги, потрібні для задоволення загальнодержавних потреб.

Ринок, фактично є сукупністю численних видів товарно-грошових відносин, які характеризують ринкове господарство в цілому.

Історії суспільного розвитку відомі такі три типи організації економіки: проста (традиційна) система, командна система, ринкова система.

Господарство за простою (традиційною) системою у початкові періоди історії розвивалося на основі інстинкту, звичаїв, традицій. Однак і тепер у деяких економічно слаборозвинених, відсталих народностей діють господарські рішення, засновані на звичаях і традиціях. Освячені часом і підтримувані спеціальними ритуалами звичаї визначають засоби праці, обмін, розподіл і споживання вироблених продуктів. Введення сучасних наукових і технічних досягнень у господарське життя таких традиційних систем обмежено, оскільки суперечить стародавнім традиціям та релігійним устоям.

Передумови виникнення ринкових відносин?

По-перше, продавці товару повинні бути його власниками. Перетворення товарного обміну на регулярне явище тісно пов'язано з поширенням приватної власності. Вона надає право розпорядження готовою продукцією, створюючи особисту зацікавленість у здешевленні виробництва товарів, високій якості їх та поліпшенні споживчих властивостей. Крім того, приватна власність стимулює відповідальність та ініціативу.

По-друге, обмін має утвердитися як необхідний і сталий процес. Перехід від випадкового обміну до явища, що систематично повторюється і є життєво необхідним, пов'язаний із суспільним поділом праці та спеціалізацією виробництва.

Зародження ринкової економіки ми спостерігаємо у стародавніх рабовласницьких державах. Вона відіграє все більшу роль у середньовічних феодальних землях і містах, хоча там було чимало перешкод, які гальмували розвиток ринкових відносин.

З переходом до індустріального (капіталістичного) суспільства виникає єдиний національний ринок, економіка ґрунтується переважно на товарному виробництві й обміні.

Тобто, ринкове господарство - задоволення потреб через обмін, попит і пропозицію між самостійно функціонуючими суб'єктами господарювання.

Ринкове господарство функціонує як система вільного підприємництва.

Кожна економічна система повинна дати відповідь на такі запитання:

1. Скільки товарів і послуг слід виробляти?

2. Що потрібно виробляти: який набір товарів і послуг найповніше

задовольнятиме матеріальні потреби суспільства?

3. Як цю продукцію слід виробляти або як має бути організоване

виробництво?

4. Хто має отримати цю продукцію або як вона розподілятиметься?

Відповіді:

( 1-2 питання):Підприємство(фірма) у ринковій системі керується мотивом отримання прибутку і недопущення втрат, воно виробляє лише ті товари, реалізація яких може принести доход. Товари для виробництва вибираються, за образним висловом американських економістів, ― голосуванням доларом. Споживачі витрачають свої долари на ті товари, які вони хочуть і можуть купити. Це справедливо також і щодо постачальників ресурсів.

Ресурси поставляються в ті галузі і тим підприємствам, на продукцію яких є попит.

На 3 запитання :У ринковій економіці виробництво здійснюють лише ті фірми, які спроможні застосовувати економічно найкращу організацію і технологію виробництва, оскільки вони забезпечують їм найбільший прибуток.

На 4 запитання: будь-який ринковий продукт розподіляється між споживачами за їхнім бажанням і спроможністю сплатити відповідну ринкову ціну.

У ринковій економіці відсутній адміністративний контроль за виробництвом і споживанням. Функції контролю тут виконує механізм конкуренції.

Отже, ринкове господарство є господарством економічно відокремлених,самостійних виробників, що орієнтуються у своїй діяльності на ринок.

Скільки і які товари виробляти, за якими цінами їх продавати, куди вкладати капітали — усе це визначається не розпорядженням ― згори, а механізмом попиту й пропозиції, нормою прибутку, курсом акцій, позиковим відсотком, курсом валют.

Функціонування ринкової системи передбачає певні її елементи, що у сукупності становлять зміст ринкової економіки.

Першим і найважливішим елементом ринкової економіки є виробники й споживачі. Вони формуються у процесі суспільного поділу праці, коли одні виробляють товар, а інші - його споживають. Споживання може бути особистим або продуктивним. Продуктивне споживання виступає як продовження процесу виробництва, коли товар використовується для подальшої переробки іншими виробниками. У цьому разі взаємодія між виробниками і споживачами встановлюється як обмін результатами діяльності.

Другим елементом ринкової економіки виступає економічна відокремленість,обумовлена приватною або змішаною формами власності на засадах корпоративного управління виробничими одиницями.

Третім елементом ринкової економіки є дві складові - попит і пропозиція. Вони забезпечують постійний зв'язок між виробниками і споживачами матеріальних благ.

Четвертим елементом ринкової економіки є ціни. Тут доречні лише два застереження: 1) ціни складаються в результаті взаємодії попиту і пропозиції; 2) ціни визначають певну сферу ринкових відносин щодо товару, який виробляється у певному географічному регіоні (місто, область,країна).

П'ятий елемент ринкової економіки - конкуренція. Вона виступає як форма взаємодії ринкових суб'єктів і механізму регулювання цін, норми прибутку, відсотка тощо.

Невід'ємним елементом ринкової економіки є ринкова інфраструктура. Це сукупність ринкових установ: бірж, банків, інвестиційних фондів, страхових компаній, структур оптової й роздрібної торгівлі.

Ринкова інфраструктура - це різні ринкові установи, підприємства, організації, що обслуговують різні види ринків, створюють сприятливі умови для їхнього ефективного функціонування. Що розвиненіша інфраструктура, то досконаліше ринкове середовище, ефективніша ринкова економіка.

Ринкова економіка не залишається незмінною. Вона трансформується з розвитком суспільства. Сьогодні в багатьох індустріально розвинених країнах функціонує соціальна ринкова система.

Поняття ― соціальна ринкова економіка засновується на концепції

- якості трудового життя, основними елементами якої є такі:

­ справедлива винагорода за працю;

­ безпека і здорові умови праці;

­ можливість використання і розвитку особистого потенціалу, повної

самореалізації та самовираження;

­ можливість професійного зростання і впевненість у майбутньому;

­ комфортні взаємовідносини у колективі;

­ правовий захист на підприємстві (фірмі);

­ гідне місце праці в житті людини;

­ суспільна значущість праці.

Концепція соціальної ринкової економіки :

1.Американська модель ґрунтується на всебічній орієнтації щодо особистого успіху, всілякому стимулюванні індивідуального підприємництва, його державній підтримці, частковому перерозподілі національного доходу між малозабезпеченими верствами населення.

2.Французька модель характеризується використанням різноманітних економічних важелів в інтересах підприємництва та індивідуальних потреб.

3.Німецька модель передбачає, що в центрі державного реформування перебуває людина як особа з правом на високий рівень та якість забезпеченості життєдіяльності, соціальний захист, з розумінням відповідальності перед суспільством.

В Україні поки що остаточно не визначена орієнтація на ту чи іншу модель, хоча сам вибір зроблено у бік соціальної ринкової економіки. У буденному розумінні ринок - це місце, де купують і продають різні товари.

Сутність ринку з точки зору актів купівлі-продажу залишається незмінною, заснованою на взаємному інтересі покупців та продавців. Девіз А. Сміта ― «Дайте мені те, що хочу я, і я вам дам те, що хочете ви »до сьогодні зберіг свою актуальність.

Ринок розглядається як обмін, організований за законами товарного виробництва й грошового обігу, як форми товарно-грошового обігу. Коли ринок розглядають з боку суб'єктів ринкових відносин, то виникають нові визначення ринку як сукупності виробників і покупців.

Ринок - це конкурентна форма зв'язку між господарюючими суб'єктами.

Оскільки на поверхні ринок виглядає як зв'язок між продавцями, посередниками-торговцями та покупцями, то визначення його може бути таким.

Ринок - це система економічних відносин, що виникають на основі стійкої взаємодії товарного і грошового обігу.

Ринок виступає як суспільна форма організації й функціонування економіки, при якій забезпечується взаємодія суб'єктів виробництва й споживання.

Суб'єктами ринку є продавці та покупці. В ролі продавців і покупців виступають домогосподарства (одна особа або кілька осіб), підприємства (фірми), держава.

Більшість суб'єктів ринку діють одночасно і як покупці, і як продавці. Усі господарські суб'єкти тісно взаємодіють на ринку, створюючи взаємопов'язаний ― потік купівлі-продажу.

Об'єктами ринку є товари і гроші.

Товарами виступає не тільки вироблена продукція, чинники виробництва (земля, праця, засоби виробництва, капітал), а й послуги, ноу-хау, інформація. Функцію грошей виконують усі фінансові засоби (самі гроші та цінні папери).

Виходячи з територіальних меж і масштабів операцій купівлі-продажу,розрізняють місцевий ринок (у межах селища, міста, регіону), національний (внутрішній) і світовий (зовнішній) ринки.

На сучасному ринку розвинених країн можна придбати не тільки будь-які засоби виробництва, споживчі товари, сільськогосподарську продукцію, а й науково-технічні розробки, інвестиції (грошові засоби, які використовуються на будівництво та придбання устаткування),цінні папери (акції, облігації), іноземну валюту.

У кожній ринковій операції можна виділити два типи зв'язків: ―товар - товар і ―людина - людина. Другий характеризує економічні відносини між товаровиробниками. Такі відносини відбивають укладені між підприємствами і фірмами господарські договори щодо закупівлі різноманітних товарів.

Розглядаючи ринок як категорію обміну, слід зауважити, що його не слід плутати з поняттям ―торгівля.

Ринок є економічною категорією, а торгівля - галуззю економіки.

Розвиненість ринку і ринкових відносин залежить від розвитку його складових.

Йому притаманні такі ознаки.

1. Необмежена кількість учасників актів купівлі-продажу, вільний доступ на ринок і вільний вихід з нього. Виробники (продавці) обирають будь який вид діяльності - підприємництво, фондові операції, банківську діяльність, сільськогосподарське виробництво тощо. В свою чергу споживачі (покупці) можуть купити все, що бажають. Отже, виробники і споживачі, продавці і покупці мають однакові права, і саме так реалізується свобода економічної поведінки партнерів.

2. Мобільність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, оскільки підприємницька діяльність передбачає збільшення отримуваного доходу, а на це можна розраховувати тільки при розширенні виробництва, застосуванні нової техніки, новітніх технологій тощо.

3. Отримання кожним суб'єктом ринку достовірної та повної інформації про пропозицію, попит, норму прибутку тощо. Це потрібно для орієнтації на ринку і прийняття правильних рішень про доцільність купівлі або продажу.

4. Усунення монополії виробника, однорідність однойменних товарів, інакше на ринку не буде свободи економічної поведінки продавців і покупців.

5. Купівля і продаж товарів мають здійснюватися за цінами, прийнятними як для продавців, так і для покупців за домовленістю між ними в результаті торгу на вільному ринку у вигляді попиту і пропозиції, що формує ринкову ціну.

Розвиток ринку відбувається внаслідок дії усіх економічних законів товарного виробництва: ­ закону вартості; ­ закону попиту і пропозиції; ­ закону грошового обігу;

­ закону конкуренції; ­ закону співвідношення індивідуальної та суспільної вартості тощо.

Закону вартості регулює виробництво і обмін товарів відповідно до їхньої суспільної вартості.

Другим важливим економічним законом, що регулює механізм ринку, є закон попиту і пропозиції. Як відомо, у ринкові відносини вступає багато суб'єктів - виробників, споживачів, посередників тощо. Через це на ринку складається певне співвідношення між попитом і пропозицією як на окремі товари та їхні партії, так і за товарною масою в цілому.