Види та характеристика центрів відповідальності

1. центри вартості – виробничі підрозділи, що створюють нову вартість. Вони належать до моделі «вхід - вихід», оскільки можливо підрахувати усі затрати а їх діяльність та отримані результати у натуральних і кількісних показниках»

2. центри видатків – підрозділи, результати діяльності яких важко оцінити за звичайними критеріями (відділ кадрів, відділ ЗЕД, відділ праці і заробітної плати тощо). Методи обліку та аналізу не дозволяють установити за короткий термін залежність між розміром витрат на функціонування таких підрозділів та покращення загальних результатів;

3. центри обороту – комерційні служби підприємств або їх підрозділів. Їхньою основною метою є отримання якнайбільшого прибутку, реалізувавши наявні запаси готової продукції;

4. центри прибутків – це автономні одиниці: філії, дочірні підприємства, представництва. Контролюються лише їхні результати – прибутки, але не шляхи досягнення цих результатів;

5. центри інвестицій – це керівники інституційного рівня та фінансово-економічні управлінські служби, які контролюють вартість та результати вкладених активів.

Оперативне планування – це різновид управлінської діяльності, яка спрямована на формування вузьких, деталізованих, короткотермінових планів, з конкретних питань діяльності підприємства, які формуються у розвиток поточних планів. Існує безліч різновидів оперативного планування. Застосування конкретного з них залежить від сфери використання, підрозділу, характеру тощо. Як правило, оперативні плани є базою для виконання певних функціональних обов’язків конкретними працівниками тощо. У сфері фінансового планування найбільш поширеними оперативними планами є платіжний календар, касовий план тощо; у плануванні робочого часу – фонд робочого часу, графік робочого календаря; табель робочого часу тощо; у виробництві – оперативно-виробничий графік виконання робіт, сіткові графіки, операційні технологічні графіки.

Сітковий графік – це графічне зображення визначеного комплексу робіт (операцій) з врахуванням їх тривалості, взаємозв’язку та технологічної послідовності. Основним елементом сіткового графіка є подія, яка характеризує початок чи завершення роботи, вона нумерується та позначається кільцем. Робота (операція) розглядається як дія, яка є необхідною умовою переходу від початкової (попередньої) події до кінцевої (наступної), та яка має конкретних виконавців. Послідовність подій і робіт утворюють шлях, найдовша відстань якого від початку до кінця виконання робіт називається критичною.

У сучасних умовах одним із найпоширеніших підходів є управління за цілями. Управління за цілями – це підхід, згідно з яким кожен керівник організації повинен мати чіткі цілі, що забезпечить досягнення цілей керівників вищого рівня. Фактично керівник будь-якого підрозділу отримує планове завдання, виходячи з необхідності виконання планів вищої ланки.

Управління за цілями є достатньо ефективним способом реалізації стратегії. Однак менеджер повинен чітко уявляти собі можливі причини невдачі програми управління за цілями:

• відсутність зацікавленості і підтримки вищого керівництва;

• відхилення від концепції програм;

• труднощі при формулюванні цілей;

• збільшення канцелярської роботи;

• дефіцит часу;

• відсутність відповідної кваліфікації у працівників;

• відсутність індивідуальних стимулів;

• негативний вплив зовнішнього середовища;

• слабка інтеграція з іншими елементами організації;

• застосування непотрібних змін;

• неможливість об’єднатись навколо конкретної ідеї;

• вплив конфліктів, стресів, організаційних перемін.