4. За рівнем пристосування бюджетного планування до змін внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування підприємств:

• метод стабільного бюджетного планування передбачає формування бюджету на початку періоду та відсутність жодних змін та коректив протягом періоду виконання;

• метод гнучкого бюджетного планування має на меті одночасну розробку декількох варіантів бюджету для різних діапазонів ділової активності із врахуванням песимістичних та оптимістичних прогнозів;

• метод безперервного бюджетного планування передбачає формування у незмінних часових рамках нового бюджету, виходячи з того, як виконано попередні етапи.

Бюджет – це розпис надходжень та видатків на певний період, пов'язаний з функціонуванням певного об’єкта, реалізацією проекту, виробництвом продукції (товарів, робіт, послуг), що формується на засадах багатоваріантного аналізу з метою пошуку найоптимальнішого шляху досягнення встановлених цілей організації та реалізації визначених заходів. При цьому види, кількість, форма та структура бюджетів залежить від таких чинників:

1. спеціалізація та види діяльності організації;

2. розміри організації;

3. етап життєвого циклу організації тощо.

Бюджетне планування створює для підприємств низку переваг, а саме:

• осмислення діяльності підприємства в цілому, окремих структурних підрозділів чи етапів виробничо-господарського циклу з позиції видатків та надходжень, що їх супроводжують, результативності та ефективності;

• забезпечення цільового використання ресурсів організації;

• виконання організаційної, координаційної та скеровуючої ролей;

• вивчення менеджерами та працівниками роботи своїх структурних підрозділів та зв’язків з іншими підрозділами, зосередження уваги на можливостях економії витрат та збільшення надходжень;

• прийняття поточних управлінських рішень відповідно до планових бюджетних показників;

• упорядкування діяльності організації в усіх сферах тощо.

6 етап. Вибір адміністративних важелів (політики, процедур, правил) досягнення планових параметрів. Адміністративні важелі формуються на засадах розробки політики, процедур, правил тощо. Політика – це загальне керівництво для дій і прийняття рішень, які полегшують досягнення цілей. Як приклад можна розглядати політику, спрямовану на уніфікацію деталей та вузлів автомобіля. Процедурами є дії, які слід здійснювати в конкретній ситуації. Наприклад, зміст інструкцій з експлуатації автомобілів визначає сутність процедур їх технічного огляду і обслуговування, ремонту тощо. Правило вказує на те, що повинно бути зроблено в специфічній одноразовій ситуації. Воно розраховане на конкретне і обмежене питання. Прикладом правила може бути порядок підпису певного документа.

Правила і процедури виконують такі функції: вказують працівникам напрямок дій, виключають повтори, формують зміст діяльності, створюють можливості для передбачення певних подій тощо. Таким чином, застосування політики, процедур і правил дозволяє створити певний організаційно-розпорядчий механізм, спрямований на забезпечення реалізації визначених заходів з метою досягнення основних показників.

7 етап. Формування поточного плану. Зведений поточний план формується на поточний календарний чи фінансовий рік і повинен містити такі розділи:

1. перелік планових ключових показників, яких прагне досягнути організація в межах реалізації обраної стратегії діяльності та які повинні відображати усі сфери діяльності підприємства;

2. перелік заходів, реалізація яких сприятиме досягненню визначених показників, економічні ефект та ефективність від впровадження планових заходів;

3. бюджет організації тощо.

8 етап. Деталізація поточного плану за центрами виконання (відповідальності). Полягає у формуванні поточних планів для центрів виконання (підрозділів, служб, комітетів тощо). Центри виконання (відповідальності) – це підрозділи, служби, групи організації, які є відповідальними за виконання певних робіт, реалізацію визначених заходів та досягнення певного рівня результативності.