Нормативно-правові акти та рекомендована література
Конституція України.
Кримінально-процесуальний кодекс України Київ, 2001 р.
Анісімова М. Право на свободу та особисту недоторканість: відповідність українського законодавства євростандартам.// Право України 1999 р. №2.
Івашкович І. Реально забезпечити право на захист. Право України. - 1999 р., №6.
Леоненко М. Правові питання визначення принципу національної мови в кримінальному судочинстві. Право України. 1999 р. № 4.
Михеєнко М. М, Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України, К., 1999 р.
Никоненко М. Деякі питання презумпції невинуватості і права особи на захист в кримінальному процесі. Право України., 1999 р., № 4.
Огородник А. Проблемні питання конституційних принципів кримінального і кримінально-процесуального законодавства. Право України 1996. № 12.
Права людини. Основні міжнародні договори України. К., 1992 р.
Семінарське заняття №3.
Тема: «Суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності »
План семінарського заняття
Поняття і класифікація учасників кримінального процесу.
Посадові особи, які ведуть та безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження.
Особи, які мають та обстоюють у кримінальному процесі власні інтереси.
Особи, які захищають та представляють інтереси інших осіб.
Особи, які сприяють кримінальному процесу і здійсненню правосуддя.
Повинні знати такі терміни: суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності, учасники кримінального процесу, кримінально-процесуальні функції, суд, суддя, прокурор, слідчий, начальник слідчого відділу, орган дізнання, особа, яка провадить дізнання, підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, цивільний позивач і цивільний відповідач, представники потерпілою, цивільного позивача та відповідача, захисник, свідок, понятий, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання, заставодавець, поручитель.
Самостійна робота:
Готуючись до семінару необхідно вивчити ст. ст. 100, 101, 102, 103, 114, 114, 227 43, 431, 44-52, 72, 54-63, 68-71, 75, 77, 127. 128, 1281 КПК України і скласти таблицю права і обов'язки підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого. Слід проаналізуйте записане, підкреслити однакові права і обов'язки цих учасників.
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи
Приступаючи до самостійної роботи необхідно переконатися, що основні теоретичні положення та термінологія теми № 3 чітко засвоєні і зрозумілі. При необхідності звернутись до незрозумілого, опрацювати відповідні положення.
Під час опрацювання рекомендованої літератури, звернути увагу на приведені в ній правові підстави та порівняйте зі змінами у кримінально-процесуальному законодавстві від 21.06.2001р. та 12.07.2001р. Перевірити чи не виключена правова норма з К1ІК України і зверніть увагу на зміни в повноваженнях прокурора (ст. ст. 16, 227. 430КПКУкраїни) та розширення повноважень судді та суду (ст. ст. 171, ст.. 1652, 165, 232, гл. 30 КПК України).
Питання до самоконтролю:
Кого слід вважати суб'єктами кримінально-процесуальної діяльності? Як можна їх класифікувати?
Що таке процесуальні функції, їх види і зміст?
Які процесуальні повноваження суду, судді?
Яке положення в кримінальному процесі займає прокурор?
У чому полягають права і обов'язки слідчого і його процесуальна незалежність?
Як розрізняються процесуальні повноваження органу дізнання й особи, яка провадить дізнання?
Хто вважається потерпілим і які його права та обов'язки?
Хто вважається підозрюваним, з якого моменту він з'являється у справі, які його права та обов'язки?
З якого моменту у справі з'являється обвинувачений, які права та обов'язки він має?
Хто є цивільним позивачем і цивільним відповідачем в кримінальному процесі?
Хто може бути представником в кримінальному процесі, його права та обов'язки?
Хто може бути захисником, які його права та обов'язки?
Хто і в якому порядку залучає захисника до участі в справі, з якого моменту і в яких випадках його участь є обов'язковою?
З якого моменту з'являється в кримінальному процесі свідок? Хто може бути свідком? Які він має права, які на нього покладаються обов'язки і яку несе відповідальність свідок?
Хто є експертом у кримінальній справі, які його обов'язки, відповідальність?
В чому полягає відмінність спеціаліста від експерта?
Які права та обов'язки спеціаліста при провадженні слідчих дій і в суді?
Які вимоги ставляться до перекладача та які його обов'язки і відповідальність?
Для чого запрошуються поняті?
Теми рефератів
Прокурор у кримінальному судочинстві.
Адвокат у кримінальному судочинстві.
Методичні рекомендації для підготовки до семінарського заняття
Готуючись до семінарського заняття студент повинен опрацювати необхідні літературні джерела, а саме: рекомендовані глави підручника, текст записаної лекції, відповідні статті Кримінально-процесуального кодексу (КПК України), та іншу рекомендовану літературу.
Треба визначити своє ставлення до питання щодо кола органів і осіб, які визначаються учасниками процесу, до їх класифікації, тому що в юридичній літературі існують різні точки зору з цього питання.
Крім того студенти повинні усвідомити поняття функції кримінального процесу, визначитись з видами функцій та з'ясувати які учасники, які функції виконують у кримінальному процесі.
Аналізуючи правове положення учасника процесу необхідно з'ясувати: поняття учасника; момент, з якого він з'являється в кримінальному процесі; зміст функції, яку він виконує; які має права і обов'язки, яку несе відповідальність; процесуальні гарантії реалізації його прав.
Стосовно окремих учасників процесу (суддя., прокурор, слідчий та інші) необхідно з'ясувати обставини, що виключають можливість участі їх у кримінальному судочинстві (ст. ст. 54-63 КПК).
При підготовці до третього семінарського заняття студентам необхідно звернутися до законів України, які регламентують захист учасників, що беруть участь у кримінальному судочинстві, та засвоїти способи захисту і порядок вирішення питання про взяття під захист того чи іншого учасника кримінального процесу.
Нормативно-правові акти та рекомендована література
Кримінально-процесуальний кодекс України /Науково-практичний коментар. - К., 2000, гл. 3,4.
Закон України «Про прокуратуру», від 5.11. 1991 р., гл.2, 3.
Закон України «Про адвокатуру» від 19. 12. 1992 р.
Закон України «Про статус суддів» від 1992 р., гл.1-3.
Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.93 р.
Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь в кримінальному судочинстві» від 23.12.93 р.
Закон України «Про внесення змін до діючого кримінально-процесуального законодавства» від 13.01.2000 р. ВВРУ № 10-2000 р.
Михеєнко М. М., Шибіко В. П., Нор В. Т. Кримінальний процес України. К.. 1999
Тертышник В. М. Уголовный процесс. - Харьков, 1999
Кучинська О. Законодавчо захистити права потерпілих. // Право України. - 1996 -№ 7.
Осадчий В. Правоохоронній діяльності - спеціальний кримінально-правовий захист. // Право України. - 1996. - № 8.
Стахівський С. Проблеми імунітету свідків у кримінально-процесуальному законодавстві. // Право України. - 1996. - № 9.
Надгорний Г., Сегай М., Ісакович Б. Експерт і спеціаліст; проблема розмежування їх функцій і шляхи вирішення. // Право України. - 1998.-№ 2.
Черечукіна Л. Інститут понятих: - гарантії додержання законності, або процесуальний архаїзм. // Право України. - 1999. - № 6.
Семінарське заняття №4.
Тема: «Доказування і докази в кримінальному процесі»
План семінарського заняття
Доказування як процес встановлення об'єктивної істини у справі.
Поняття і класифікація доказів та їх процесуальних джерел.
Характеристика видів джерел доказів
Поняття і значення кримінально-процесуального доказування
Структура кримінально-процесуального доказування.
Предмет, межі і суб’єкти кримінально-процесуального доказування.
Особливості доказування в окремих стадіях кримінального процесу.
Повинні знати такі терміни: об'єктивна істина, доказування, докази, джерела доказів, допустимість, достатність, достовірність та належність доказів, предмет і межі доказування.
Семінарське заняття № 5.
План семінарського заняття
Показання (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого) як джерело доказів.
Висновок експерта як джерело доказів
Протоколи слідчих і судових дій як джерело доказів
Протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, як джерело доказів.
Інші документи як джерело доказів
Речові докази.
Самостійна робота:
Готуючись до семінарського заняття слід вивчити та проаналізувати ст. ст. 65, 68-82, 23,64, 66, 67, 433, 417, 426 КПК України.
Назвіть і проаналізуйте правові норми КПК України, в яких вказується про необхідність встановлення об'єктивної істини по кримінальній справі.
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи
При поглибленні знань з теми «доказування і докази в кримінальному процесі» самостійно слід звернути увагу на зміни до КПК України згідно з Законом №2533- III від 21.06.2001 р. так відповідно до ч. 2 ст. 65 КПК України джерелами доказів, окрім тих, що були визначені раніше є протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами з результатами оперативно-розшукових заходів. Згідно з цим ст. 66 КПК України доповнена ч. 3, яка дозволяє для отримання доказів особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокурору і суду в справах, які перебувають у їх провадженні доручити підрозділам які здійснюють ОРД, провести ОРЗ чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами в кримінальній справі.
Оскільки з вищевказаними змінами законодавець розширив коло осіб, які не підлягають допиту як свідки і осіб, які мають право відмовитись давати показання як свідки слід проаналізувати ст. 69 КПК України.
Практичні завдання на семінарському занятті (індивідуально):
Задача 1.
Громов підозрюється в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень своїй дружині. Під час допиту в лікарні потерпіла заявила слідчому, що вона не буде нічого повідомляти про обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень, тим більше що й вона сприяла цьому своєю поведінкою, але просила обов'язково записати до протоколу, що її чоловік людина дуже позитивна, він відмінний сім'янин, непитущий, дбає про дітей, все робить в господарстві.
Як має діяти слідчий? Чи стосуються такі відомості предмета доказування у даній кримінальній справі?
Питання до самоконтролю:
Що таке кримінально-процесуальне доказування та яке значення воно має?
Що таке докази в кримінальному процесі та їх процесуальні джерела?
Як класифікуються докази в кримінальному процесі та їх процесуальні джерела?
Який предмет і правила оцінки показань свідка?
Який предмет і правила оцінки показань потерпілого?
Який предмет, різновидності і правила оцінки показань підозрюваного й обвинуваченого?
Що розуміється під висновком експерта та яке йото доказове значення?
Що таке речові докази, де і який строк воші зберігаються, і як вирішується питання про них?
Які протоколи слідчих і судових дій є джерелами доказів?
Що розуміють під документами як джерелами доказів?
Як збираються докази та їх джерела в кримінальному процесі?
Як перевіряються докази та їх джерела?
Які правила оцінки доказів та їх джерел?
Що таке предмет доказування та який його зміст?
Що треба розуміти під межами і обсягом доказування?
Хто є суб'єктами доказування і на кому лежить обов'язок доказування?
Теми рефератів
Предмет доказування в особливих провадженнях.
Взаємозв'язок оперативно-розшукової діяльності кримінально-процесуального доказування.
Методичні рекомендації для підготовки до семінарського заняття
Готуючись до семінарського заняття студент повинен опрацювати необхідні літературні джерела, а саме: рекомендовані глави підручника, текст записаної лекції, відповідні статті Кримінально-процесуального кодексу (КПК України), та іншу рекомендовану літературу.
Готуючись до відповіді на перше питання студент повинен засвоїти і вміти розкривати гносеологічну суть кримінально-процесуального доказування як різновиду людського пізнання дійсності. Необхідно виділити два аспекти доказування: а) практична діяльність по збиранню, дослідженню та перевірці доказів; б) як логіко-правове висунення певної тези та її обґрунтування. Треба вміти дати визначення і виділити основні елементи доказування. Розкрити поняття доказового права та інституту доказування. Дати поняття істини та об'єктивної істини в кримінальному процесі. Визначити мету доказування.
Готуючи друге питання, студент з'ясовує поняття доказів у кримінальному процесі. Розмежовує поняття доказів і джерел доказів, показує їх обумовленість та співвідношення. Приводить класифікацію доказів, називає види джерел доказів.
Студентам необхідно: вміти охарактеризувати такі джерела доказів як: показання потерпілого, підозрюваного, свідка, обвинуваченого; дати поняття речових доказів, їх використання, зберігання та вирішення питання про них після завершення провадження у справі; розкрити поняття інших документів, дати їх використання як джерел доказів; охарактеризувати висновок експерта як джерело доказів, протоколи слідчих і судових дій і їх значення як джерел доказів.
Треба визначити зміст кримінально-процесуального доказування, та виділити в ньому відповідні елементи, які його складають. Розглядаючи зміст кожного із елементів процесуального доказування студент повинен дати їм відповідну характеристику, показати регламентацію цієї практичної діяльності, кримінально-процесуальним законом.
Обов'язок доказування у кримінальному процесі КПК України покладає на відповідні державні органи, які ведуть боротьбу із злочинністю. Необхідно засвоїти поняття предмету доказування, а потім сукупність тих обставин, які підлягають доказуванню. Для цього треба проаналізувати сі. ст. 23,64, 433, 417, КПК України. Окреслений в ст. 23 і 64 КПК України предмет доказування є загальним і єдиним для всіх стадій кримінального процесу. З предметом доказування тісно пов'язане поняття меж доказування обставин кримінальної справи. Межі доказування визначають глибину, коло, ступінь розслідування обставин справи.
Потрібно обґрунтувати роль оперативно-розшукових засобів у виявленні доказів. Слід мати на увазі, що матеріали, одержані в результаті оперативно-розшукової діяльності не можуть бути використані як докази. їх можна використати в процесі доказування тільки після перевірки відповідно з діючим кримінально-процесуальним законодавством.
Нормативно-правові акти та рекомендована література
Конституція України.
Кримінально-процесуальний кодекс України /Науково-практичний коментар/. - К., 2000. - гл. 3,4.
Михеєнко М. М., Шибіко В. П., Нор В. Т. Кримінальний процес України. К.. 1999
Тертышник В. М. Уголовный процесс. - Харьков, 1999.
Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» Науково-практичний коментар / За ред. Я. Ю. Кондратьєва. - К., 1993.
Михеєнко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. - К., 1984.
Бедняков Д. И. Не процессуальная информация и расследование преступлений. - М., 1991.
Варфоломеева Т. В. Производные вещественные доказательства. - М, 1980.
Грошевой Ю. Х. Профессиональное правосознание судьи и социалистическое правосудие. - Харьков, 1986.
Кокорев Л. Д., Кузнецов Н. П. Доказательства и доказывание в уголовном процессе. - Воронеж, 1995.
Лупинская 11. А. Решения в уголовном судопроизводстве. - М, 1976.
Ляш А. А. Вещественные доказательства в досудебных стадиях уголовного процесса. - К., 1991.
Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. - Львів, 1978.
Сибільова Н. В. Допустимість доказів у радянському кримінальному процесі. - К. 1991.
Хмыров А. А. Косвенные доказательства. - М, 1979.
Шейфер Г. А. Собирание доказательств в советском уголовном процессе. - Саратов, 1986.
Семінарське заняття № 6.
Тема: «Заходи процесуального примусу в кримінальному процесу»
План семінарського заняття
Поняття, значення і система заходів процесуального примусу.
Підстави, мета і порядок застосування запобіжних заходів.
Загальні правила застосування запобіжних заходів.
Затримання.
Взяття під варту.
Підписка про невиїзд.
Застава.
Особиста порука.
Порука громадської організації або трудового колективу (громадська порука).
Нагляд командування військової частини.
Віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників.
Повинні знати такі терміни: заходи процесуального примусу, запобіжні заходи, затримання, взяття під варту, підписка про невиїзд, застава, особиста порука, порука громадської організації або трудового колективу (громадська порука), нагляд командування військової частини, віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників.
Самостійна робота:
Готуючись до семінарського заняття необхідно порівняти заходи процесуального примусу: затримання та взяття під варту за такими ознаками:
Вид заходу процесуального примусу.
Мета застосування.
Підстави застосування.
Умови застосування.
Суб'єкти, до яких застосовується.
Хто застосовує.
Строки, на які застосовується.
Порядок застосування.
Місце утримання.
За результатами порівняння скласти таблицю.
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи
Самостійно проаналізувавши рекомендовану літературу зверніть увагу на правові норми, що використовуються авторами робіт, співставляйте їх з чинним кримінально-процесуальним законодавством, а саме: за скоєння яких злочинів можливе застосування запобіжних заходів «взяття під варту» (ст. 165 КПК України); строки тримання під вартою (ст. 156 КПК України); загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу (ст. 165 КПК України; порядок обрання запобіжного заходу (ст. 1652КПК України); порядок продовження строків тримання під вартою (ст. 1653 КПК України).
Слід мати на увазі, що суттєві зміни торкнулися ст.
106 КПК затримання органом дізнання підозрюваного у вчиненні злочину, що затримання підозрюваного є, відповідно до ч. 2 ст. 149 КПК України, тимчасовим запобіжним заходом.
Питання до самоконтролю:
Що таке запобіжні заходи, які підстави й мета їх застосування?
Які обставини враховуються при обранні запобіжних заходів?
Які органи мають право застосовувати запобіжні заходи?
До кого можуть застосовуватися запобіжні заходи?
Які види запобіжних заходів передбачає КПК?
Чим відрізняється зобов'язання про явку від підписки про невиїзд?
У яких випадках обирається взяття під варту як запобіжний захід?
Де тримаються підозрювані й заарештовані обвинувачені?
У чому полягає осо
Особливий порядок взяття під варту окремих категорій осіб?
Які строки тримання обвинуваченого під вартою?
Як вирішується питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою?
Хто й наскільки часу продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою у разі повернення судом справи на додаткове розслідування?
Які обов'язки прокурора при дачі санкції на арешт? Який порядок оскарження санкції прокурора на арешт?
Який порядок обрання, заміни і скасування запобіжних заходів?
Які підстави, порядок і строки затримання особи як підозрюваної?
Які підстави і порядок приводу свідка, потерпілого, підозрюваного та обвинуваченого?
Які підстави і порядок поміщення обвинуваченого до медичного закладу?
Які підстави і порядок поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника?
Які підстави та порядок відсторонення обвинуваченого від посади?
Теми рефератів
Примус у кримінальному процесі.
Забезпечення прав учасників кримінального процесу при застосуванні примусу.
Методичні рекомендації для підготовки до семінарського заняття
Готуючись до семінарського заняття студент повинен опрацювати необхідні літературні джерела, а саме: рекомендовані глави підручника, текст записаної лекції, відповідні статті Кримінально-процесуального кодексу (КПК України), та іншу рекомендовану літературу.
Вивчення даної теми необхідно починати з визначення поняття заходів процесуального примусу. Крім того, в першому питанні слід систематизувати заходи примусу, що застосовуються в кримінальному процесі на два види: запобіжні заходи та інші заходи процесуального примусу. При цьому необхідно проаналізувати і порівняти ці дві групи заходів процесуального примусу.
По другому питанню необхідно засвоїти положення статті 148 КПК, де визначені підстави, мета і порядок застосування запобіжних заходів, знати та охарактеризувати їх види. Особливу увагу слід звернути на застосування найбільш сурового запобіжного заходу - взяття під варту.
По третьому питанню необхідно поділити інші заходи процесуального примусу на ті, що пов'язані зі збиранням і перевіркою доказів (обшук, виїмка, освідування та інше) та заходи превентивного характеру (затримання, привід, обмеження виїзду за межі України при порушені кримінальної справи).
Нормативно-правові акти та рекомендована література
Конституція України
Кримінально-процесуальний кодекс України (Науково-практичний коментар). - К., 2000.
Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України.-К., 1999.
Заржицький О., Левченко А, Застава, як засіб забезпечення виконання зобов'язань. //Право України - 1996. - № 7.
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Питання застосування в слідчій та судовій практиці запобіжного заходу у вигляді застави» від 26.03.99 № 6. // Вісник Верховного Суду України. -1998. - № 3.
Огородник А., Ковтюк В. Окремі проблемні питання застосування запобіжного заходу - застава// Право України. - 1997. - № 12.
Черечукина Л. Заходи процесуального примусу - арешт і тримання під вартою, які застосовуються за судовим рішенням. // Право України. - 1998. -№ 5.
Донченко Ю. Актуальні проблеми застосування запобіжного заходу у вигляді застави. // Право України. - 1998. - № 3.
Семінарське заняття №7.
Тема: «Процесуальні строки, витрати та процесуальні документи»
План семінарського заняття
Поняття процесуальних строків, порядок їх обчислення та поновлення.
Строки на стадіях кримінального процесу.
Поняття і склад судових витрат та порядок їх відшкодування.
Поняття та порядок забезпечення цивільного позову в кримінальному процесі
Повинні знати такі терміни: процесуальні строки, судові витрати, цивільний позов, накладення арешту на майно.
Самостійна робота:
Задача1. Петренко І. В., затриманий за підозрою у вчиненні злочину в порядку ст. 106 КПК України о 8 годині 30 хвилин 29 жовтня 2006 року. Коли закінчиться строк його затримання? Коли закінчиться строк, якщо з'явиться необхідність додатково вивчити особу затриманого і з якого моменту обчислюється цей строк?
Задача2. 29.12.2005 року прокурор району порушив кримінальну справу і передав її для розслідування до слідчого відділення районного відділу внутрішніх справ. Слідчий виніс постанову про прийняття справи до свого провадження 20.01.2006 року. Коли закінчився встановлений законом строк досудового слідства?
Методичні рекомендації до практичного заняття № 2
Для підготовки до вирішення практичних завдань необхідно засвоїти ст. ст. 91. 92, 93, 931, 28, 29, 50, 51,52, 123, 124, 126 КПК України, та постанови: Про оплату праці перекладача та додатки до неї; Про відшкодування витрат свідку у зв'язку з його явкою в органи досудового слідства; Про визнання особи цивільним позивачем; Про відмову у визнанні цивільним позивачем; Про притягнення до справи цивільним відповідачем.
Питання до самоконтролю:
Якими відрізками і в якому порядку визначаються строки у кримінальному процесі?
Як вирішуються питання про поновлення процесуальних строків?
Що відноситься до судових витрат у кримінальному процесі?
Як забезпечується цивільний позов у кримінальному процесі?
Теми рефератів
1. Забезпечення цивільного позову в стадії досудового розслідування.
Методичні рекомендації для підготовки до семінарського заняття
Готуючись до семінарського заняття студент повинен опрацювати необхідні літературні джерела, а саме: рекомендовані глави підручника, текст записаної лекції, відповідні статті Кримінально-процесуального кодексу (КПК України), та іншу рекомендовану літературу. А також, вивчити ст. 89 КПК України, коментар до неї та користуватися матеріалами лекції.
Відповідь на перше питання повинна містити глибоке розуміння поняття строків, якими відрізками часу і в якому порядку вони обраховуються, який порядок їх поновлення.
Підготовка до другого питання включає в себе глибоке розуміння судових витрат та встановленого порядку їх відшкодування. Для цього необхідно уважно опрацювати ст. ст. 91, 92, 93, 931 КПК та коментар до них, користуючись при цьому матеріалами лекції. Відповідь на це питання повинна бути повною і змістовною.
Робота над третім питанням складається з опрацювання ст. ст. 28, 29, 125, 126 КПК та коментарю до них, користуючись записами лекції. Відповідь повинна містити поняття цивільного позову, строки і порядок його подачі, підтримання та забезпечення.
Нормативно-правові акти та рекомендована література
Конституція України
Кримінально-процесуальний кодекс України (Науково-практичний коментар). - К., 2000.
Михеєнко М. М, Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України. -К. - 1999.
Курс советского уголовного процесса. Общая часть. - М., 1989. - С.491-498.