Інвестиційні операції міжнародних корпорацій.

1. Міжнародні інвестиції

   1. Поняття

   2. Форми

   3. Місце і роль цінних паперів у міжнародному інвестиційному процесі

2. Міжнародний ринок інвестицій.

3. Міжнародні інвестиційні ризики.

4. Міжнародні інвестиційні компанії та колективне інвестування

1.

Міжнародні інвестиції – широке і ємне поняття, що охоплює процес руху і зєднання матеріальних і фінансових ресурсів з метою росту і розвитку економіки. Міжнародні інвестиції – це форма руху міжнародного фінансового капіталу. Вільні міжнародні капітали спрямовуються в першу чергу в ті галузі і регіони, де їхнє зєднання обіцяє найвищу віддачу.

Під міжнародними інвестиціями звичайно розуміють вкладення вільних у даний момент засобів, що залишилися після задоволення необхідних потреб учасників інвестиційного процесу, в іноземні цінні папери чи інші майнові цінності з метою одержання доходу в майбутньому.

Основні учасники інвестиційного процесу – це держава в особі різних органів виконавчої влади, корпорації і приватні особи.

Інвестиції можливо здійснювати при наявності заощаджень, які зявляються у населення при досягненні виробництвом такого рівня ефективності, коли доход перевищує споживання. Інвестиції повязані з забезпеченням безпеки особливо при економічній нестабільності в країні.

В економічному змісті міжнародні інвестиції являють собою купівлю-продаж товарів особливої властивості – міжнародних інвестиційних товарів.

На практиці міжнародні інвестиційні товари являють собою різноманітні форми прямих чи непрямих вкладень капіталу, на короткий чи тривалий термін, з меншим чи великим ризиком у цінні папери, технології, нерухомість і т. п.

Міжнародний інвестор — як індивідуальний, так і інституціональний, з привабливими вільними грошовими ресурсами, знайшов у цінних паперах зручний інструмент щодо простого, прибуткового розміщення своїх засобів.

Проста і фондова форми інвестиційного процесу

Інвестиційний процес у своєму розвитку пройшов ряд стадій. В міру розвитку поділу праці, ускладнення виробничих процесів, появи все нових і нових різновидів інвестиційних товарів, цінні папери починають здобувати зовсім особливу роль на інвестиційному ринку. Тим самим цінний папір стає потенційною формою вираження будь-якого інвестиційного товару. Історично і логічно інвестиційний процес розвивався послідовно від прямих інвестицій у реальні активи чи цінні папери, до непрямих інвестицій у портфель майнових цінностей чи цінних паперів.

Таким чином, інвестиційний процес, опосередкований цінними паперами, можна назвати простою формою інвестиційного процесу. Схематично ця форма зображена на мал. 1

Цінні папери, будучи замінниками всіх інших інвестиційних товарів, значно полегшують широкій масі людей, що мають вільні кошти, — інвесторам — участь в інвестиційному процесі. Наслідком цього є залучення найширшого кола осіб в процес інвестування в цінні папери і тим самим ускладнення зв'язків і відносин на інвестиційних ринках.

Постачання грошей

Постачання цінних паперів

Рис. 1 Проста форма інвестиційного процесу

Із соціально-економічної точки зору цінний папір є інвестиційним товаром. Йому властиві всі якості інвестиційного товару: масовість, стандартність, взаємозамінність, невизначеність і непередбачуваність зміни ціни. Однак тільки цінний папір доводить ці якості до високого ступеня універсальності.

Як цінний папір звичайна акція виділяється з всіх інших видів цінних паперів тим, що вона опосередкує відносини співволодіння майновими цінностями. Звичайна акція виступає титулом, свідченням власності на реальний капітал, є свідченням участі в капіталі фірми.

Дійсно, адже щоб формально брати участь у керуванні справами акціонерного товариства, входити в раду директорів, необхідно мати достатній для цього контрольний пакет акцій.

З появою на ринку усе більшого числа інвестиційних інструментів і глобалізації інвестиційного процесу, для рядового інвестора ускладнюється процес інвестування в цінні папери, а саме доступ до нього.

До проблем інвестування відносять:

по-перше, не у всіх інвесторів може бути потрібна кількість засобів, щоб забезпечити необхідний рівень диверсифікованості;

по-друге, купуючи акції неповними лотами, прийдеться заплатити відносно великі комісійні брокеру, що приведе до додаткових витрат;

по-третє, не кожен дрібний інвестор має у своєму розпорядженні час для вибору альтернативних рішень, а також необхідні професійні знання.

Для задоволення цих потреб на міжнародному ринку капіталу з'явилася величезна кількість різних форм колективного інвестування. Найбільш розповсюдженою і перспективною формою колективного інвестування в усьому світі стали інвестиційні компанії.

Інвестиційна компанія — це спеціально організована форма фінансового посередника. Вона залучає засоби інвесторів і здобуває на них фінансові активи. У свою чергу, інвестори дістають визначені права у відношенні придбаних компанією фінансових активів і одержуваної від них прибутку. Таким чином, інвестиційні компанії поєднують капітали багатьох інвесторів, що ставлять перед собою однакові інвестиційні цілі.

Інвестиційні компанії звичайно існують в одній з організаційних форм: відкриті інвестиційні компанії, названі звичайно взаємними фондами, і закриті інвестиційні фонди.

Інвестору тепер немає необхідності стежити за коливаннями ринкових курсів тих чи інших цінних паперів, прибігати до складних математичних обчислень з метою захисту своїх внесків від різного роду ризиків, займатися питаннями бухгалтерського обліку й оподаткування. Усім цим займаються досвідчені керівники. Таким чином, кошти громадян, фінансові ресурси (інвестиційний потенціал) населення, що направляються у виробництво, проходять ще одну стадію опосередкування. Форма інвестиційного процесу, яку можна назвати фондовою, прийме наступний вид (рис. 2).

Рис. 2. Непряма (фондова) форма інвестиційного процесу

Як видно з рис. 2, при фондовій формі інвестиційного процесу капітал-функція максимально відокремлюється від капіталу-власності. Вкладник інвестиційного фонду, що формально володіє пропорційно своєму внеску часткою кожної акції з активів фонду, реально не може брати участь у керуванні акціонерними товариствами, акціями яких володіє фонд. Формально його волю й інтерес на зборах акціонерів акціонерного товариства представляють менеджери фонду, яким він передав ці повноваження при покупці акцій фонду. Реально і формально власником цих акцій є інвестиційний фонд як юридична особа.

Отже, розглянута проста і фондова форми інвестиційного процесу, з одного боку, послідовно усе більш віддаляють капітал-функцію від капіталу-власності, а з іншого боку - це особливо характерно для фондової форми, при якій розрізнені фінансові ресурси шляхом опосередкування акумулюються і направляються на покупку інвестиційних товарів. З появою фондової форми інвестиційного процесу полегшується перелив капіталів з одних галузей в інші. Інвестиційні фонди — ці гігантські змішувачі капіталів — дозволяють рядовим інвесторам уникати ризиків, зв'язаних з інвестиціями в цінні папери, шляхом диверсифікованості вкладень.

Інвестор виступає на ринку як хеджер — сторона, що бажає застрахуватися від ризику несподіваної зміни ціни. Тому інвестора влаштовує схема, при якій не працюючий зараз у реальному секторі капітал приносив би доход на рівні середнього.

Для інвестора акція не просто предмет купівлі-продажу, але і володіння частиною реального активу, потік майбутніх дивідендів, можливість доступу до керування корпорацією.

2.