3. Реалізація рішень стосовно економіки та оцінка результатів

Прийнявши остаточне рішення, керівник повинен організувати його реалізацію і контролювати її хід. Вихідним моментом процесу реалізації є складання графіка впровадження рішення в дію. Деякий час нове рішення функціонує паралельно з попередніми, і лише з часом впроваджується повністю. Це необхідно, щоб запобігти тимчасового безладдя, що неминуче, коли попередні рішення раптово відміняються, а нове ще не набрало сили.

Контроль за реалізацією рішення теж здійснюється за спеціально розробленим графіком. Він допоможе слідкувати за послідовністю та правильністю втілення розроблених дій, визначитись, чи є реальні успіхи від них, а також перевірити, як виконують покладені на них обов`язки відповідні посадові особи. Залежно від ситуації, індивідуальних смаків керівництва контроль може бути найрізноманітнішим: суцільним чи вибірковим, внутрішнім чи зовнішнім, постійним чи епізодичним. Але він повинен бути обов`язково.

Вибір методів реалізації рішення залежить насамперед від його змісту та об`єктивних умов, за яких воно втілюється в життя. Не слід зважати при виборі методу на суб`єктивні бажання чи вміння співпрацівників. Вони (методи) не повинні бути лише непридатними та недозволеними. Не захоплюйтеся методами добре відомими чи зручними. Вони часом бувають не найкращими. Щоб не помилитися, керуйтеся при виборі методу такими вимогами до них:

1. придатність до застосування;

2. економічність (ефект, одержаний в результаті прийнятого рішення повинен бути більшим за витрати, пов`язані з його досягненням, і настільки, щоб варто було його добуватись);

3. точність (одержаний результат повинен відповідати очікуванням);

4. надійність (можливі і невідворотні помилки при реалізації не повинні переважити числа, за яким починається ”зона ризику”).

На успішність вирішення проблем (протягом всього їх життєвого циклу від виявлення до розв`язання) впливають три групи чинників - організаційні, матеріальні та особові.

Першу групу складають такі, як:

ступінь складності самої проблеми і здатність організації до змін, адаптації до нових умов;

своєчасність виявлення проблеми та наявність достатнього часу для спокійної обгрунтованої роботи щодо пошуку виходу із ситуації;

можливі наслідки прийняття чи неприйняття рішень;

стабільність та надійність функціонування організації, її стійкість проти будь-якого роду перешкод, здатних створити відхилення при реалізації рішень;

наявність альтернатив, серед яких можливо вибрати оптимальну.

До матеріальних факторів належать такі, як наявність необхідних ресурсів - природних, технологічних, інформаційних та ін., а також можливість маневрувати ними.

До третьої групи, тобто до особових чинників відносять:

• наявність у працівників необхідних кваліфікації, знань та досвіду;

• особисте прийняття чи, навпаки, відторгнення проблем та розроблених рішень;

• очікувана нагорода в разі успіху чи побоювання можливого покарання в разі невдачі;

• загальний морально-психологічний клімат в організації.

Обов`язково треба зважати й на ті чинники, що вкрай негативно впливають на ефективність рішень. Це недооцінка важливості проблем та їх можливих наслідків; дезорганізованість та непослідовність в розробці, прийнятті та реалізації рішень; суб`єктивізм їх розробників та виконавців.

Щоб рішення було всебічно зваженим, а отже, і ефективним, рекомендується використовувати перелогік запитань, розроблений підприємцем і фахівцем менеджменту Доном Фуллером (США). Цей перелік передбачає такі запитання:

1. ХТО?

• Хто повинен і буде приймати рішення?

• З ким порадитися щодо майбутнього рішення?

• Хто повинен взяти участь в прийнятті рішень?

• Кого необхідно повідомити про рішення?

• Хто буде реалізувати рішення?

• Хто буде відповідати за результати?

2. ЩО?

• Що потрібно вирішити в ідеалі?

• Що можливо і бажано вирішити?

• Що необхідно вирішити обов`язково?

• Які потребуються дані?

• Яких даних невистачає?

• Які матеріали треба ще роздобути та які документи треба видати?

• Які організаційні питання ще треба вирішити?

• Які переваги обіцяє рішення?

• Які його негативні сторони треба врахувати?

• Якою є величина можливого ризику?

• Що може перешкодити Вашим діям?

2. ДЕ?

• Де найти потрібних людей?

• Де найти дані, яких бракує?

• Де одержати інформацію?

• Які наслідки матиме рішення, в тому числі і для Вас особисто?

2. КОЛИ?

• Коли рішення повинно бути прийнято (приймати потрібно чи можна)?

• Коли рішення повинно бути об`явлено(потрібно чи можна об`явити)?

• Коли повинно починати виконувати рішення (можна чи потрібно виконувати)?

2. ЯК?

• Як найти інформацію і потрібних людей, забезпечити підтримку та допомогу співпрацівників?

• Як реалізувати рішення?

Діючи за такою схемою, керівник зможе детальніше виявити реальні можливості - як власні, так і організаційні - в кожному конкретному випадку.

На завершення додамо, що одним з основних способів підвищення ефективності рішень нині вважається колективна участь членів організації в їх розробці та виконані. Вона дає змогу більш ретельно з допомогою кваліфікованих в своєму колі питань фахівців опрацьовувати окремі моменти та елементи рішень, формувати відчуття єдності та спорідненості в колективі та відношення зацікавленості у вирішенні проблем організації як до життєво важливих власних проблем.

_________