- •Міністерство освіти і науки україни харківський національний економічний університет
- •1. Введення до основ теорії менеджменту
- •1.1. Що таке менеджмент
- •1.2. Сутність, необхідність та рівні менеджменту
- •1.3. Поняття ефективності менеджменту
- •1.4. Історичний екскурс в практику та теорію менеджменту
- •2. Методологічні основи менеджменту
- •2.1. Закони життєдіяльності організації, закономірності та принципи управління
- •2.2. Зміст, функції та методи управління: загальна характеристика
- •3. Планування як функція менеджменту на підприємстві (фірмі)
- •3.1. Необхідність, сутність, функції та принципи планування. Види планів
- •Методика планування. Контроль за виконанням плану
- •2. Оцінка та аналіз зовнішнього середовища
- •4.Вивчення можливих варіантів діяльності
- •4.1.Сутність організації як функції менеджменту
- •В теорії управління організацією називають і соціальну інституцію (утворення) і функцію управління.
- •4.2. Організація як процес створення структури підприємства (фірми, установи)
- •4.3. Управлінська структура організації
- •Керівник
- •Керівник
- •Керівник
- •Керівник
- •5. Мотивація та мотиваційні методи управління підприємством (фірмою)
- •5.1. Мотивація як функція менеджменту
- •5.2. Сучасні теорії мотивації
- •5.3. Система мотиваційних методів управління
- •6. Система контролю в менеджменті
- •6.1. Необхідність, види та зміст контролю
- •6.2. Ефективність контролю і умови її досягнення
- •6.3. Управління за відхиленнями.
- •7. Інформація у менеджменті. Прийняття та реалізація управлінських рішень на підприємстві (фірмі)
- •Комунікація як процес обміну інформацією та її роль в менеджменті
- •Класифікація управлінської інформації
- •Канал Повідомлення
- •Природа процесу прийняття рішень стосовно економіки, його моделі та методи
- •Реалізація рішень стосовно економіки та оцінка результатів
- •8. Культура та стиль управління. Менеджер як лідер
- •Культура управління: зміст, основні вимоги, норми та елементи. Стиль управління
- •8.2. Форми впливу та влади. Основні особисті риси сучасного керівника
- •8.3. Конфлікти та засоби їх вирішення
- •Література
- •7. Інформація у менеджменті. Прийняття та реалізація
6.3. Управління за відхиленнями.
Процес контролю складає основу управління за відхиленнями. Суть його полягає в тому, що завдання окремих робітників та підрозділів організації формалізується в систему нормативів, відхилення від яких, виявлені під час контролю, становлять базу прийняття управлінських рішень.
Механізм управління за відхиленнями включає:
а) розроблену у відповідності з довгостроковою стратегією систему кількісних та якісних нормативів діяльності організації в цілому чи її підрозділів;
б) вимірювання цих нормативів та виявлення відхилень на підставі постійного спостереження;
в) оцінку одержаної інформації та її розподіл за допомогою відповідних критеріїв на важливу, що буде основою прийняття рішень керівництвом, та менш важливу, з якою працюють безпосередні виконавці.
Відхилення від нормативів, що виникають в процесі діяльності, можуть бути досить різними за своїми масштабами та наслідками. Якщо вони незначні, виконавці самі можуть виправити допущені хиби, навіть не інформуючи керівника про ситуацію, що склалася. Коли ж відхилення значні, небезпечні для фірми чи підрозділу, рішення щодо виправлення ситуації приймається керівником.
Щоб вірно визначити момент, коли керівник має втрутитися в ситуацію, всі можливі відхилення класифікуються за кількісними та якісними параметрами, термінами, причинами виникнення та ступенем небезпеки з визначенням критичних величин цих відхилень. За допомогою постійного спеціального спостереження та контролю відстежити критичні значення відхилень показників не важко. Саме тоді керівник і втручається в управління, а до цього моменту виконавці працюють самостійно. Тобто керівник включається в управління лише в найбільш суттєвих випадках, а в інших цілком покладається на підлеглих. Успіх управління за відхиленнями забезпечується в основному двома способами:
розширенням повноважень виконавців та їх відповідальності;
своєчасним заохоченням виконавців за успіхи.
В чому цінність такої організації управління?
1. Насамперед, вона дозволяє керівникові зосередити свою увагу, енергію, та здібності на стратегічних проблемах організації.
2. Самостійність в прийнятті рішень, розв’язанні проблем збуджує у виконавців честолюбства, самовагу, а з ними й підвищення відповідальності, розвиток ініціативи, підприємливості.
3. Управління за відхиленнями дає змогу вчити підлеглих, поширювати свій кругозір, оволодівати новими напрямками діяльності, розкриваючи перспективу службового просування.
4. Характерною рисою цього підходу до управління є взаємна вимогливість, критичність. Керівник завжди готовий вислухати критичні зауваження від підлеглих, але водночас рішуче покладе кінець їх спробам перекласти рішення проблем та відповідальність за них на його плечі. Атмосфера взаємного довір’я породжує в колективі дух єдиної «команди», розуміння й намагання спільної злагодженої праці для досягнення загального успіху.
Попри всі достоїнства управління за відхиленнями пов’язане з певними складнощами та недоліками. Головні з них полягають в такому:
а) культивується надмірно формалізований підхід до справ, увага співробітників концентрується на досягненні лише затверджених нормативів.
б) персонал починає розраховувати лише на стандартні ситуації, що породжує ризик несвоєчасного вирішення нестандартних ситуацій чи ненадання уваги незначному спочатку відхиленню, яке може призвести до небажаних наслідків;
в) необхідність створювати спеціальну систему обліку та контролю, що неминуче призводить до посилення бюрократизації управління.
Але за розумного й зваженого підходу до організації управління за відхиленнями воно здатне забезпечити досить високий рівень ефективності функціонування організації. Завдяки цьому воно і набирає значного практичного поширення в країнах Заходу.