Лікування.
В
І стадії проводять УФ-опромінення
ділянки пролежнів і оточуючої шкіри
(до 3-5 біодоз через день). При сухій шкір
для попередження інфікування можна
використовувати сучасні адгезивні
поліуретанові плівчасті пов’язки, які
забезпечують доступ кисню до шкіри і
випаровування вологи. Разом з тим
достатньо малі пори пов’язки попереджують
потрапляння на шкіру мікроорганізмів.
Прозорість пов’язки дозволяє здійснювати
візуальний контроль стану шкіри. При
надмірно вологій шкірі слід підсушити
її, обробивши 70% камфорним спиртом. За
останніми даними, не рекомендується
вживати розчин діамантового зеленого
і перманганату калію. Вони дублять
шкіру, а також утруднюють оцінку динаміки
процесу розвитку пролежнів. Звичайно,
в І стадії пролежнів продовжуються всі
заходи профілактики. При лікуванні в
ІІ і наступних стадіях слід враховувати
сучасні дні щодо використання антисептиків.
В 1988 р. з’явились дані про пошкоджуючу
дію на клітинні мембрани антисептиків
з іонообмінними властивостями
(гексахлорофен, хлоргексидин, повідон-йод).
Ці препарати порушують клітинні мембрани
і зменшують їх бактеріорезистентність.
Вони можуть пошкодити лейкоцити тим
самим створюючи сприятливі умови для
розмноження мікрофлори. Тому ділянки
шкіри з пошкодженим епідермісом не
потрібно обробляти іонообмінними
препаратами. Починаючи з ІІ стадії
пролежні потребують хірургічного
лікування.