46. Поняття «соціологічного пояснення».

Соціологічним поясненням є трансцендентний акт, що виходить за межі свідомості соціолога. Агент знає лише вміст своєї свідомості, і якщо він може пізнати сутність соціального світу, то лише тому, що наявне соціальне відношення, що проводить цю трансцендентну до всякої свідомості. Соціологічне пояснення — знання того, що відбувається насправді — спочатку обумовлено відвертістю соціального світу, існуванням соціальних стосунків, що переходять кордони свідомості взагалі і соціологічного мислення зокрема. Інакше кажучи, соціологічне пояснення визначається рухом відмінності «об'єктивоване/необ'єктивоване», яке здійснюється науковим виробництвом у взаємодії з різними соціальними силами.

Отже, допредикативне і дорефлективне «онтологічне пояснення» («відкрите», таке, що представлене в соціальній реальності) здійснюється не на рівні теоретичної свідомості. Насамперед воно є умовою ефективності соціальних практик, а вже потім — поняттям соціології. «Онтологічне пояснення» знаходиться в ході практик, що об'єктивують соціальну дійсність і неодмінно включене в їх процес. Такі об’єктивуючі практики є не просто умовою «онтологічного пояснення», вони є «онтологічне пояснення» як таке, якщо спертися на інтуїцію, що дає свідомість як практики. Подібне злиття «онтологічного пояснення» з об’єктивуючими практиками передбачає, що суб'єкт і об'єкт не розколені, а нероздільні, оскільки пояснення обгрунтовується не суб'єктом або об'єктом порізно, але відмінністю між об'єктивованим і необ'єктивованим. Кажучи метафорично, «онтологічне пояснення» — не «предикат» соціального світу, а його «суб'єкт», так само як і практики — це не «предикат» агента, а його «суб'єкт». Практики захоплюють, залучають до себе агента. Саме вони, а не пояснюючий агент є суб'єктом «онтологічного пояснення». Цей суб'єкт, проте, не може бути з вичерпною повнотою визначений дискурсивно. Природно, що соціолог не може обмежитися інструментальним, прагматичним тлумаченням, нерозривно пов'язаним з породжуючим його практичним і недискурсивним контекстом: йому буде просто нічого сказати, тоді як він вимушений повідомляти про результати своєї діяльності в дискурсивній формі. Тому власне соціологічне пояснення (що є одним з видів пізнання) починається лише на рефлективному рівні. «Онтологічне пояснення» (тобто по суті «попереднє») по відношенню до пояснення соціологічного виступає необхідною передумовою і невід’ємним нетематизованим «горизонтом». Його можна представити як об'єднання в процесі практик «горизонту» пояснюючого агента і «горизонту» з'ясованої суті соціального світу. Точніше кажучи, соціологічне пояснення встановлюється відмінністю між «онтологічним» і власне соціологічним поясненням.

46. Поняття громадськості та сутність громадської думки.

В наиболее обобщенном виде под общественностью подразумевают любую группу людей (и даже отдельных индивидов), так или иначе связанную с жизнедеятельностью организации или учреждения. Это могут быть ее собственные служащие, окрестные жители, потребители, работники средств информации, государственные служащие, выдающиеся личности и т.д. В ПР общественность часто понимается как синоним понятия "аудитория" .

Для ПР-практиков именно активная аудитория и становится общественностью. Под понятием "общественность" (активная аудитория) понимают любую группу людей, при определенных обстоятельствах так или иначе сплотившихся вокруг конкретных общих интересов или переживаний. К общественности нельзя отнести лица или организации, которые формально отвечают за принятие решений направленных на получение какого-то результата. это такие как: административные власти;органы судебной власти; организации или лица, ответственные за разработку законодательства и введение его в силу; инициатор деятельности, его подрядчики и субподрядчики; другие организации, которые отвечают за принятие решений, цель которых достижение определённого результата, как это определено действующим законодательством или соглашениями.

По Дж.Дьюи, общественность - это активное социальное образование, в определенный момент объединяющее всех тех, перед кем встает общая проблема, чтобы вместе искать пути ее разрешения. Среди этих факторов активности общественности:

1. Осознание проблемы. Это фактор, показывающий, в какой мере люди ощущают изменения в ситуации, осознавая потребность в информации.

2. Осознание ограничений. Это фактор, свидетельствующий, в какой мере люди ощущают себя ущемленными воздействием внешних факторов и ищут пути выхода из конкретной сложившейся проблемной ситуации. Если люди считают, что могут что-то изменить или повлиять на проблемную ситуацию, они будут искать дополнительную информацию для составления плана действий.

3. Уровень включенности. Это фактор, показывающий, до какой степени люди видят себя втянутыми в проблемную ситуацию и ощущают ее влияние на себе. Другими словами, чем более они связывают себя с ситуацией, тем активнее будут общаться, отыскивая новую информацию по этому поводу.

В обобщенном виде понятие "общественное мнение"-усредненная и поддерживаемая большинством точка зрения различных социальных групп на какую-либо проблему с учетом развития массового сознания и ролевых представлений социальной группы о поведении и мышлении внутри социума. Британская энциклопедия: ОМ - мнение определённой группы людей по какому-либо вопросу, разделяемое и выражаемое значительной частью данной группы. Эдуард Бернайз называл общественное мнение "понятием, описывающим едва уловимую, подвижную и неустойчивую совокупность индивидуальных суждений. Профессор Принстонского университета Харвуд Чайлдз, проанализировав около 40 известных определений общественного мнения, самым удачным считает сделанное Германом Бойлом: "Общественное мнение-это не название чего-то одного, а классификация определенного количества чего-то". Общественное мнение является совокупностью мнений индивидов относительно общей проблемы, затрагивающей интересы какой-либо группы людей. Общественное мнение - это своеобразный консенсус, зарождающийся из совпадающих между собой установок людей относительно проблемы.