5. Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими державними органами, які здійснюють боротьбу зі злочинністю
Діяльність органів і установ, які виконують кримінальні покарання, тісно пов'язана з роботою органів, що здійснюють досудове розслідування (дізнання, слідство), прокуратури та суду. Це обумовлюється тим, що діяльність всіх перерахованих органів підпорядкована одній головній меті — забезпеченню ефективної боротьби зі злочинністю. Беззаперечним є той факт, що чим успішнішою буде діяльність одного органу, тим більш успішно виконуватимуть покладені на них завдання інші органи, які здійснюють боротьбу зі злочинністю.
Органи та установи виконання покарань тісно взаємодіють з органами дізнання та досудового слідства. Однією з форм їх взаємодії, спрямованої на профілактику злочинності, є своєчасний і повний обмін інформацією щодо причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів засудженими як під час відбування покарання, так і після звільнення їх з кримінально-виконавчих установ та закінчення строку покарань, що не пов'язані з позбавленням волі. Така інформація може бути використана адміністраціями кримінально-виконавчих установ та кримінально-виконавчими інспекціями для усунення існуючих недоліків у їх оперативно-службовій та виробничо-господарській діяльності. Крім цього, органи розслідування надають інформацію, яка отримана під час розслідування кримінальних справ і характеризує особу обвинуваченого чи засудженого. Така інформація успішно може бути використана адміністрацією кримінально-никонавчих установ для організації соціально-психологічної роботи із засудженими, оскільки дані, що містяться в особових справах засуджених (заарештованих), є явно недостатніми та обмежуються лише анкетними відомостями і деякими іншими даними. Органи розслідування можуть надати інформацію про минулу злочинну діяльність засудженого, відомості про виявлені під час розслідування окремі риси його характеру, дані, що характеризують поведінку засудженого до арешту в побуті та на ииробництві, в ході проведення розслідування, та інші важливі нідомості.
У свою чергу, адміністрація кримінально-виконавчих установ у процесі здійснення соціально-психологічної роботи із засудженими під час відбування покарання глибоко вивчає особу засудженого. Вся отримана інформація фіксується в індивідуальних програмах соціально-психологічної роботи із засудженими, які після звільнення останніх з установ зберігаються в їх особових справах. Надання отриманої інформації про особу засудженого органам досудового розслідування в разі вчинення ним злочину як під час відбування покарання, так і після звільнення з установи може значно сприяти слідчому в процесі розслідування кримінальної справи про такий злочин.
Крім цього, адміністрація кримінально-виконавчих установ сприяє органам розслідування у розкритті раніше нерозкритих злочинів, що були вчинені особами, які відбувають покарання. Ця робота здійснюється як шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, так і через переконання засуджених про доцільність явки з повинною.
Діяльність органів і установ виконання покарань нерозривно пов'язана з діяльністю судів. Вже під час розгляду кримінальної справи суд здійснює виховний вплив на підсудного, чим створює підґрунтя для успішної соціально-психологічної роботи із засудженим під час відбування ним покарання. Саме суд встановлює вид і розмір кримінального покарання засудженому, від справедливості і доцільності якого залежить ефективність застосування до нього основних засобів виправлення і ре-соціалізації. При розгляді справ про злочини, вчинені засудженими під час відбування покарання, суд може виявити причини і умови, які сприяли вчиненню останніми нових злочинів, і винести окрему ухвалу на адресу органів та установ виконання покарань для негайного їх усунення, що сприятиме підвищенню ефективності їх роботи.
На суд покладається обов'язок здійснення контролю за виконанням вироку. Відповідно до ч. 2 ст. 91 КВК України, адміністрація виправної колонії протягом трьох діб після прибуття засудженого до установи повинна повідомити суд, який постановив вирок, про приведення його до виконання і про місце відбування покарання засудженим.
Лише суд на підставі матеріалів, наданих адміністраціями установ та органами кримінально-виконавчої інспекції, вирішує питання про застосування до засуджених амністії, умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення засуджених від подальшого відбування через хворобу, звільнення від подальшого відбування покари і їм жінок, які завагітніли або народили дітей під час відбування покарання.
В організації взаємодії органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, важлива роль належить прокуратурі, яка координує діяльність правоохоронних органів і здійснює нагляд за дотриманням законності органами та установами виконання покарань під час виконання вироків судів у кримінальних справах.
Органи та установи виконання покарань взаємодіють також з органами внутрішніх справ за місцем проживання засуджених, ЯКІ були звільнені з місць позбавлення волі, особливо у випадках кстановлення за окремими їх категоріями адміністративного нагляду. Ще за три місяці до звільнення засудженого з кримінально-виконавчої установи її адміністрацією направляється відповідне повідомлення до територіального органу внутрішніх справ за обраним засудженим майбутнім місцем проживання для попереднього вирішення питань його побутового і трудового влаштування. Органи внутрішніх справ попередньо вивчаюсь це питання і направляють відповідь адміністрації установ про можливість побутового та трудового влаштування засудженого після його звільнення. Безпосередньо за 20 днів до звільнім шя засудженого адміністрація установи інформує територіальний орган внутрішніх справ про те, що засуджений після .іиільнення прибуде до обраного ним місця проживання — для постановки на облік та вирішення питань його побутового влаштування. Після прибуття засудженого до обраного місця проживання про його взяття на облік і результати побутового влаштування органи внутрішніх справ інформують адміністрацію установ.
При виконанні кримінально-виконавчою інспекцією деяких покарань, які не пов'язані з позбавленням волі — виправних робіт, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт — проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженими за місцем їх проживання чинним кримінально-виконавчим законодавством покладається на територіальні органи внутрішніх справ. У таких випадках мета покарання може бути успішно досягнута тільки за умови тісної взаємодії між кримінально-виконавчою інспекцією і територіальними органами внутрішніх справ. Порядок організації та здійснення взаємодії між органами і установами Департаменту і територіальними органами внутрішніх справ регламентуються спільними міжвідомчими нормативно-правовими актами (як правило, наказами) Департаменту та МВС України.