2. Принципи підприємницької діяльності.

Принципи права – це його основні засади, вихідні ідеї, що характеризуються універсальністю, загальною значущістю вищою імперативністю і відображають суттєві положення права.

Принципи підприємницького права - це ті основні правові засади, на основі яких здійснюється підприємницька діяльність.

Принципи підприємницької діяльності закріплені у ст. 44 ГК України. До них відносяться:

• Вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;

• Самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, становлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, залучення ресурсів використання яких не обмежене законом;

• Вільний найм підприємцем працівників;

• Комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

• Вільне розпорядження прибутком після сплати податків, зборів та інших платежів;

- Самостійність здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому валютної виручки на свій розсуд.

Тепер детальніше розглянемо дані принципи.

1. Вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності.

Схожий принцип закріплений і у п.4 ст.3 ЦК України “Загальні засади цивільного законодавства – свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом”. Свобода підприємницької діяльності передбачена і вст. 43 ГК України відповідно до якої підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Суб'єкт підприємницької діяльності самостійно вирішує, якими видами діяльності йому займатися з огляду на обмеження, встановлені чинним законодавством (наприклад, згідно зі ст. 4 Закону України від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ “Про підприємництво” - єдиною статтею, що є чинною у цьому Законі — діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями тощо);

2. Самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, становлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, залучення ресурсів використання яких не обмежене законом.

Враховуючи творчий характер підприємницької діяльності, який дістає вияв у пошуку нових можливостей, орієнтації на нововведення, підприємець самостійно формує програму власної діяльності (стратегічні (перспективні), тактичні (середньострокові), поточні, оперативні та інші плани). Їх реалізація передбачає залучення певних ресурсів матеріально-технічних, фінансових, трудових, сировинних тощо, які за вибором підприємця можуть бути як власними, так і запозиченими. Для залучення ресурсів, використання яких обмежено законом (земля, ліс, надра тощо), передбачається особливий порядок.

Свобода вибору контрагентів (споживачів та постачальників) дозволяє підприємцю формувати оптимальне коло «бізнес-спілкування», яке, у свою чергу, надає можливості найбільшою мірою реалізувати мету діяльності.

3) Вільний найм підприємцем працівників.

Підприємець-роботодавець на власний розсуд може приймати на роботу працівників. Цей принцип обмежується положеннями спеціального законодавства про зайнятість, що містить положення, якими обмежуються трудові права іноземних громадян та осіб без громадянства — ст. 8 Закону України від 1 березня 1991 р. № 803-ХІІ “Про зайнятість населення” передбачена необхідність отримання дозволу на працевлаштування у Державній службі зайнятості України (див. також Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 р. № 4);