Тема 5. Форми безпосереднього народовладдя у зарубіжних країнах

1. Виборче право. Поняття і соціальна функція виборів.

2. Принципи виборчого права.

3. Виборчі системи, їх види. Мажоритарна виборча система та її види. Пропорційна виборча система. Мажоритарно-пропорціна (змішана) виборча система та особливості її застосування в окремих державах світу.

4. Поняття, види та соціальна функція референдуму.

Література:

1. Василик М.А., Вершинин М.С. Избирательная система России: Словарь-справочник. – СПб: Изд-во Михайлова В.А., 2000. – 160 с.

2. Избирательные системы и партии в буржуазном государстве. – М.: ИГЛАН СССР, 1979. – 151 с.

3. Избирательный кодекс // Французкая республика: Конституция и законодательные акты. – М.: Прогресс, 1989. – С.74-149.

4. Колосов В.А. География выборов в США // США: Экономика. Политика. Идеология. – 1988. – №9. – С.101-103.

5. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Т.1-2. Общая часть. Рук. авт. кол. и отв. ред. Б.А.Страшун. – М.: Изд‑во БЕК, 1996. – С.318-400.

6. Конституционное право зарубежных стран. Учебник для вузов. Под ред. чл. кор. РАН проф. М.В.Баглая, д.ю.н. проф. Ю.Л.Лейбо, д.ю.н. проф. Л.М.Энтина. – М.: Норма-ИНФРА, 1999. – С.127-209.

7. Лейкман Енид и Ламберт Джейнс. Исследование мажоритарной и пропор­циональной избирательной систем. – М.: Иностранная литература, 1958. – 386 с.

8. Сравнительное конституционное право. – М.: Манускрипт, 1996. – С.365-417.

9. Чудаков М.Ф. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Курс лекций. – Минск: Харвест, 1998. – С.348-436.

10. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. Підручник. – К.: Арт Ек, Вища школа, 1997. – С.71-78.

11. Шокиян И.Е. Новый виток конституционного процесса в Аргентине и перевыборы Президента // Латинская Америка. – 1989. – №6. – С.80-94.

Тема 6. Органи виконавчої влади у зарубіжних країнах. Органи виконавчої влади у зарубіжних країнах

1. Конституційно-правове регулювання структури парламентів у зарубіжних країнах.

2. Компетенція парламентів. Делегування повноважень. Акти парламенту.

3. Статус парламентаря. Права і обов’язки парламентаря. Об’єднання парламентарів.

4. Законодавчий процес. Законодавча ініціатива.

5. Конституційно-правова природа уряду (види, порядок формування, склад і структура урядів).

6. Глава уряду: президент, прем’єр-міністр, канцлер, монарх.

7. Повноваження уряду. Порядок роботи уряду.

Контрольні питання:

1. Дайте визначення поняття “парламентаризм”?

2. Вкажіть способи формування парламентів (палат)?

3. Чи здійснюються ще кимсь законодавчі функції, крім парламенту?

4. Хто й навіщо здійснює парламентський контроль?

5. Яка роль фракцій, комітетів (комісій) у діяльності парламенту?

6. Розкрийте зміст понять “ратифікація” та “денонсація”?

7. Назвіть види парламентів світу?

8. У чому виявляється відповідальність уряду перед парламентом?

9. Яке співвідношення статусу глави держави та глави уряду за різних форм правління?

Література:

1. Васецкий Н.А., Краснов Ю.К. Государственная Дума Российской Федерации второго созыва: Состав и структура. Правовой статус. Основные результаты деятельности. – М.: Изд-ние Государственной Думы, 1999. – 144 с.

2. Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики. – Чернівці: Рута, 1998. – 483 с.

3. Журавський В.С. Бікамеральна структура парламенту: історія, сучасність та умови впровадження в Україні. – Х.: Вид-во ун-ту внутр. справ, 2000. – 28 с.

4. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Т.1-2. Общая часть. Рук. авт. кол. и отв. ред. Б.А.Страшун. – М.: Изд‑во БЕК, 1996. – С.101‑561.

5. Крутоголов М.А. Парламент Франции: организационные и правовые аспекты деятельности. Отв. ред. Урьяс Ю.П. – М.: Наука, 1988. – 193 с.

6. Лонді Ф. Діяльність сучасного парламенту. – К.: ПСПУ, 2000. – 5 с.

7. Летімер Дж.Н. Зміни в ролі апарату законодавчих органів штатів США. – К.: ПСПУ, 2000. – 3 с.

8. Любимов А.П. Лоббизм как конституционно-правовой институт. – М.: Ин-т государства и права, 1998. – 256 с.

9. Марло Р. До питання порушення норм регламенту і поведінки у палаті громад (Канада). – К.: ПСПУ, 2000. – 3 с.

10. Парламенты мира. – М.: Высшая школа “Интерпрейс”, 1991. – 624 с.

11. Роберт Г.М. Азы парламентской культуры. – Нью-Йорк, 1992. – 301 с.

12. Савельев В.А. Конгресс США: практика парламентаризма // США: Економика. Политика. Идеология. – 1989. – № 12. – С.12-22.

13. Чудаков М.Ф. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Курс лекций. – Минск: Харвест, 1998. – С.437-525.

14. Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. – К.: Прогресс, 1995. – С.9-62.

15. Шаповал В.М. Зарубіжний парламентаризм. – К.: Основи, 1993. – 142 с.

16. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. – К.: Арт Ек, Вища школа, 1997. – С.127-178.

Модуль №2: «Конституційне право зарубіжних країн: особлива частина»