Практична робота №7 Природно-екологічна характеристика Кримських гір

і об‘єктів ПЗФ

Мета роботи: користуючись атласом, ознайомитися з природно-екологічними умовами Кримських гір, вміти визначати її межі на контурній карті, систематизувати знання щодо природно-заповідного фонду Кримських гір.

Теоретичний матеріал

Кримські гори простягаються із заходу на схід на 180 км, завширшки 50—60 км. Схили гір асиметричні: північні довгі і пологі, південні — круті, з чим пов'язана неоднорідність їх ландшафтної висотної поясності. В рельєфі чітко виділяються три майже паралельних пасом: Головне (найвище), Внутрішнє і Зовнішнє. В своїй основі гори складені тріасовими і юрськими породами: сланцями, пісковиками, вапняками. Головне пасмо утворене масивними вапняками юрського періоду. Тектонічними рухами, річищами річок воно розбите на окремі гірські масиви: Ай-Петрі, Ялтинську яйлу, Бабуган-яйлу, Чатирдаг, Демерджі, Карабі-яйлу, що підносяться над Південним берегом Криму на 800 м.

У формуванні рельєфу Кримських гір основна роль належить тектонічним процесам. У районі Бахчисарая ними утворені долини, своєрідні гори-останці: Чуфут-Кале, Мангуп-Кале, Тепе-Кермен та ін. На Південному березі Криму трапляються вулканічні породи, якими складені масив Карадаг, г. Кастель, г. Аюдаг та ін. У приморській смузі Південного берега Криму хвилі інтенсивно підмивають пухкі породи, зносять їх у море. Тому берегова смуга, так потрібна для будівництва міст і курортів, руйнується. Від руйнування береги захищають інженерними спорудами. Будують підпірні стінки, що запобігають зсувам, буни і хвилеломи, що зменшують руйнівну силу морської стихії.

У Кримських горах розвинулись середньо- і низькогірні, пасмово-улоговинні широколисто-лісові, мішано-лісові, передгірні лісостепові, гірські лучні, прибережно-схилові, субтропічні середземноморські ландшафти.

Широколисто-лісові ландшафти сформувалися в межах передгірних куестових пасом. Куестово-лісові ландшафтні місцевості приурочені до найвищих ділянок Внутрішнього пасма, де переважають низькорослі дубові ліси на дерново-карбонатних ґрунтах. Низькогірні лісові місцевості характерні для пасмових знижень з бурими гірськими лісовими і коричневими ґрунтами. На північному схилі Головного гірського пасма поширені широколисто-лісові ландшафти з дуба пухнастого і скельного на бурих гірських лісових ґрунтах, у гірсько-долинних місцевостях — з бука на бурих гірських лісових ґрунтах. Видові відмінності ландшафтів пов'язані з неоднорідністю геологічної і морфологічної будови гірських пасом, висотою місцевості.

У Кримських горах зосереджено близько 120 природоохоронних об'єктів. Тут створено Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, Карадазький заповідник і заповідник Мис Мар-тьян, Кримське заповідно-мисливське господарство, заказники (Великий Каньйон Криму, Новий Світ тощо), пам'ятки природи (Цемерджі-яйла, гора Кішка та ін.).

Кримські гори поділяються на три фізико-географічні області: Кримську передгірну лісостепову, Головне гірсько-лучно-лісове пасмо і Кримську південнобережну субсередземно-морську.

Кримська передгірна лісостепова область охоплює Зовнішнє і Внутрішнє пасма, де переважають лісостепові ландшафти: дубові ліси на дерново-карбонатних ґрунтах, що чергуються з лучними степами на чорноземах. Річна сума опадів становить 550 м, сума активних температур — 3 000— 4 500°С. Річний стік зарегульований водосховищами. Трапляється карст — улоговини, лійки та ін.

В області 30 заповідних об'єктів (заказники Кубалач, Качинський каньйон, пам'ятки природи Мангуп-Кале, Бельбецький каньйон та ін.).

Область Головного гірсько-лучно-лісового пасма досить різноманітна щодо ландшафту. На північному схилі до 750—800 м поширені горбисто-улоговинні низькогір'я з бурими гірськими ґрунтами під дубовими лісами (дуб пухнастий, скельний). Вище цього поясу тягнуться глибоко розчленовані середньогір'я під буково-грабовими і буково-сосновими лісами на бурих гірсько-лісових і дерново-буроземних ґрунтах. Вище 1 000 м на межі з яйлинським поясом високостовбурні букові ліси змінюються приземистим буковим криволіссям. Верхній ландшафтний пояс Головного пасма утворюють середньогір'я під гірсько-лучними степами (яйли) на гірсько-лучних чорноземновидних ґрунтах і гірських чорноземах. Тут поширені різноманітні карстові форми рельєфу. Найбільш цікавими для туристів є карстові печери Криму. Розвитку карстових процесів сприяють тріщинуватість юрських вапнякових порід, кліматичні умови. На Головному пасмі буває за рік від 1 000 (на заході) до 600—700 мм (на сході) опадів, причому 50—60 % у вигляді снігу. Клімат яйлинського поясу прохолодний (середні температури липня +15 . +16°, січня -4 °С). Головне пасмо є акумулятором підземних вод, які, розтікаючись на південні і північні схили, дають початок струмкам і річкам.

На північному схилі Головного пасма утворились глибокі ущелини — каньйони. Найбільший з них — Великий каньйон — унікальний витвір природи. В третинний період, коли в Криму відбувалися горотворні процеси, в єдиному вапняковому масиві відбувся розлом. Потім під дією води тріщинувата смуга навколо розлому перетворилася у глибокий каньйон. Довжина його 3 км, глибина — 350 м. По дну каньйону протікає р. Кокозка з чистою прозорою водою. Схили каньйону дуже круті, для виходу з нього на масив Ай-Петрі потрібні альпіністська підготовка і спорядження. Оскільки каньйон вузький, то під час дощу швидко переповнюється водою, тому перебувати там небезпечно.

На сухих південних схилах Головного пасма та кам'янистих урвищах поширені напівчагарники. В карстових лійках і улоговинах росте бук, на скелястих кручах трапляється тис ягідний.

На південному схилі Кримських гір широколисто-лісові ландшафти утворюють низькогірний ярус з дуба пухнастого і скельного на бурих гірських лісових ґрунтах і прияйлинський середньогірний ярус з бука і дуба на бурих гірських лісових ґрунтах.

Своєрідності ландшафтній структурі надають вулканічні низькогір'я з розрідженими ялівцево-грабинниковими та дубовими лісами на коричневих ґрунтах. Вулканічні ландшафти типові на масиві Карадаг. Тут поширені рідкостійні посухостійкі ліси та чагарники на коричневих ґрунтах. Карадаг оточений із заходу і півночі вапняковими вершинами Сюрю-Кая, Балали-Кая, Легенер, масивом Ечкідагом та ін. Східний Крим і Карадаг — невисокі гори (300—500 м), але близькість моря, загостреність форм, значні перепади висот надають їм справжнього гірського вигляду. Карадаг — музей вулканічних порід просто неба. Тут можна побачити вулканічну лаву юрського періоду — «чортів комин», химерні фігури вивітрювання вулканічних порід: Піраміда, Кінь-Пряник, Сокіл.

Кримська південнобережна субсередземноморська область охоплює прибережну смугу від мису Айя на заході до Планерського на сході, її територія складена верх-ньотріасовими, юрськими сланцями і вапняками. Положення на окраїні субтропічного поясу, південна експозиція приморських схилів сприяли розвитку ландшафтів середземноморського типу. Це найтепліша природна область в Україні: середні температури липня +23,5 . +24 °С, січня +4 . +2 °С. Сума активних температур найбільша в Україні — 3 700—4 100 °С, річна кількість опадів недостатня: 577 мм (Ялта), 430 мм (Алушта), 323 мм (Судак). Максимум їх припадає на осінньо-зимовий період.

Природна рослинність Південного берега Криму представлена низькорослими лісами, заростями чагарників і напівчагарників, сухостійких трав. Тут поширені пухнастий дуб, деревовидний ялівець, дика фісташка, суничне дерево, скумпія, ломиніс, плющ тощо. На значних площах природна рослинність замінена парковою з рослин, завезених з різних частин світу. Тут прижилися кипарис, лавр, магнолія, платан, ліванський кедр, мексиканська сосна тощо. До значних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва належать Фороський, Місхорський, Лівадійський, Масандрівський, Гурзуф-ський. Найбільшою науковою установою з акліматизації тропічних і субтропічних рослин є Нікітський ботанічний сад.

Хід роботи:

Письмово дайте відповіді на питання:

1. Яку частину території нашої держави займають Кримські гори?

2. Які типи грунтів є характерними для Кримських гор?

3. Назвіть три основних пасма, які виділяються в рельєфі Кримських гір та дайте їх характеристику .

4. Назвіть основні типи рослинності Кримських гір.

5. Позначити межі Кримських гір на контурній карті.

Практична робота №8

Природно-заповідний фонд Дніпропетровської області

Мета роботи: ознайомитися зі структурою, класифікацією (та її критеріями) природно-заповідного фонду Дніпропетровської області.

Теоретична частина

В наш час на території Дніпропетровської області існують осередки дикої природи. Які можна дещо умовно розподілити на три великих групи – існуючі об‘єкти природно-заповідного фонду, зарезервовані для подальшого заповідання території та землі, що не мають природоохоронного статусу, але є цінними і перспективними з точки зору їх подальшого заповідання.

Існуючі об‘єкти природно-заповідного фонду

Перша група – заповідники, заказники, пам‘ятки природи та зпровідні урочища, а також пам‘ятки садово-паркового мистецтва, - об‘єкти природно-заповідного фонду, що вже існують в області на сьогоднішній день.

Усі ці території об‘єднуються в природно-заповідний фонд, котрий є надбанням і власністю всього народу. Нині на Дніпропетровщині існує 114 заповідних об‘єктів різного рівня, їх площа складає близько 25965,0 га. Це складає лише близько 0,8% загальної площі області (остання займає 3192,3 тис.га).

Структура ПЗФ Дніпропетровської області побудована згідно з класифікацією, прийнятою в Законі «Про природно-заповідний фонд України ». Згідно з цією класифікацією об‘єкти можуть бути загальнодержавного (тобто підпорядковуватись державі через Уряд – Кабінет Міністрів, Верховну Раду, адміністрацію Президента) або місцевого (тобто підпорядковуватися органам місцевого самоврядування – обласним радам та їх виконавчим органам). Як загальнодержавні, так і місцеві об‘єкти входять до спільного державного реєстру, і на обидві категорії в однаковій мірі розповсюджується дія чинного природоохоронного законодавства.

Другий критерій в класифікації природно-заповідного фонду – наявність (чи відсутність) власного штату адміністрації (науковців, охоронців тощо). Такий штат обов‘язково повинен бути в національних природних парках, заповідниках і регіональних ландшафтних парках, а також - у штучно створених об‘єктах – ботанічних садах, парках-пам‘ятках садово-паркового мистецтва, зоологічних парках.

Для інших категорій – заказників, заповідних урочищ та пам‘яток природи наявність штату не передбачається (хоча створення його можливе в окремих виняткових випадках). З таких об‘єктів, що мають при собі спеціальні штати працівників на Дніпропетровщині тільки Дніпровсько-Орільський природний заповідник.