Типи особистості за шкалою «локусу контролю» д. Роттера

Тип	Основні характеристики
1	2
Екстернал	Людина вважає, що події, які відбуваються з нею, є результатом зовнішніх сил, випадку, обставин, інших осіб тощо. Вона пасивна, песимістична, відчуває, що нічого не вирішує, усе залежить від обставин, а вона – «пішак» у цьому житті, і навіть свої успіхи, досягнення і радощі приписує зовнішнім обставинам, везінню, щасливій долі або допомозі інших людей. Людина типу екстернал – це «переможений», у неї різні життєві сценарії, різне ставлення до себе й інших осіб.
Інтернал	Людина інтерпретує значущі події як результат власних зусиль. Вона вважає, що більшість важливих подій її життя є результатом власних дій, відчуває власну відповідальність за ці події і за те, як складається життя загалом; що досягла сама всього, і бере на себе відповідальність за всі позитивні та негативні події, схильна звинувачувати себе в невдачах, прикрощах, стражданнях. Інтерналу властива активна життєва позиція, незалежність і відповідальність за себе. Він упевнений, що спрможний контролювати свої неформальні відносини з людьми, викликати до себе повагу, симпатію, активно формувати коло спілкування. Людина типу інтернал – найчастіше в житті «переможець».

Дослідження, що розпочав російський психолог Б. Ананьєв (1907–1972 рр.) і продовжив М. Обозов, дали змогу уточнити типологію Е. Кречмера і В. Шелдона. Вчені підтвердили, що типологія Е. Кречмера, хоч і побудована без певних наукових основ, містила багато раціональних спостережень. Дослідники, зокрема, виявили, що працездатність людини залежить від будови тіла. Представники типу «пікніки», наприклад, можуть швидко переключитися з одного виду роботи на інший, вступити у контакт, але вони скоріше втомлюються, в них раптово може зникнути інтерес до роботи. Отже, для ефективної діяльності цьому типу людей доцільно починати день з вирішення найскладніших завдань. Оскільки в цих осіб розвинута короткочасна пам’ять, то вони результативно розв’язують оперативні завдання. Астенічному типу людей більше підходить робота, що потребує тривалих роздумів, систематизації. Вони доволі швидко переходять від простих до складніших видів діяльності, досягаючи вершини працездатності всередині або наприкінці робочого дня. Представникам цього типу краще доручати роботу, пов’язану з документами, технікою, а не з управлінням.

У класифікації людських характерів А. Личко, К. Леонгарда визначені типи людей, що мають так звану акцентуацію характеру – надмірну виразність окремих рис та їхніх поєднань, які є крайніми варіантами норми, межують із психопатіями. А. Личко виокремлює такі основні типи акцентуацій характеру та їхні ознаки:

• циклоїдний – чергування фаз позитивного і негативного настрою з різним періодом;

• гіпертимний – постійно піднесений настрій, підвищена психічна активність із бажанням діяльності й тенденцією не доводити справу до завершення;

• лабільний – різка зміна настрою залежно від ситуації;

• астеноневротичний — швидка стомлюваність, дратівливість, схильність до депресій та іпохондрії (хворобливості, пригніченості);

• сенситивний – підвищена вразливість, боязкість, загострене почуття власної неповноцінності;

• психастенічний – висока тривожність, помисливість, нерішучість, схильність до самоаналізу, до постійних сумнівів і мудрування;

• шизоїдний – відгородженість, замкнутість, інтроверсія, емоційна холодність, нестача інтуїції в процесі спілкування, що виявляються у відсутності співпереживання, труднощах у встановленні емоційних контактів;

• епілептоїдний – схильність до злобно-тужливого настрою з агресією, яка накопичується, що виявляється у вигляді приступів люті й гніву (іноді з елементами жорстокості), конфліктність, в’язкість мислення, скрупульозна педантичність;

• демонстративний (істероїдний) – виражена тенденція до витіснення неприємних для суб’єкта фактів і подій, до облудності, фантазування й удавання, які використовують з метою привернути до себе увагу, що характеризується авантюрністю, марнославством, «вте­чею в хворобу» при незадоволеній потребі у визнанні;

• хиткий, нестійкий – схильність підпадати під вплив оточення, постійний пошук нових вражень, компаній, уміння легко встановлювати контакти, проте, як правило, поверхові;

• конформний – надмірна підпорядкованість і залежність від думки інших, брак критичності й ініціативності, схиль­ність до консерватизму.

Класифікація К. Леонгарда ґрунтується на оцінюванні стилю спілкування людини з оточенням.

Німецько-американський психолог Е. Фромм (1900–1980 рр.), узагальнивши власні спостереження, описав такі типи неідеальних працівників:

– «мазохіст-садист» – це тип людини, яка схильна бачити причини своїх успіхів і невдач не в обставинах, а в людях. Намагаючись нейтралізувати ці причини, вона спрямовує агресію на того, хто, на її думку, небезпечний і є причиною невдач. Жертвами агресії мазохіста-садиста можуть бути і групи людей, а також він сам, якщо причина невдач у ньому. Такий тип людини постійно самовдосконалюється, «переробляє» себе й інших. Представники цього типу, здобувши владу над людьми, стають особливо небезпечними, оскільки тероризують їх, керуючись, на їхній погляд, «найкращими намірами»;

– «руйнівник»: характерне яскраво виражене намагання до усунення, ліквідації об’єкта, що спричинює руйнацію надій. Найчастіше так чинять люди, обмежені в реалізації своїх емоційних та інтелектуальних можливостей, перебуваючи у стані тривоги і безсилля;

– «конформіст-автомат» – це тип людини, яка, зіткнувшись із проблемами, перестає бути собою, підпорядковуючись більшості, обставинам. Вона майже ніколи не має власної думки, завжди готова підкоритися будь-якій новій владі.

Оскільки, робота з персоналом доволі складна і багатовекторна, адже кожна людина (і підлеглий, і керівник) індивідуальна і неповторна, важливо, щоб саме керівник прагнув активізувати свою команду до ефективної праці, тобто бути, згідно наступної типології, «актуалізатором» (табл. 4). Актуалізатор – це людина, вихідною позицією якої є самоцінність та цінність інших людей, вона спрямована на актуалізацію власного внутрішнього потенціалу. Актуалізатор, на відміну від маніпулятора, поєднує в собі безліч типів поведінки, він гнучкий і вільний у виборі поведінки залежно від свого внутрішнього стану.

Маніпулятор – особа, що використовує інших людей для досягнення власних цілей, часто неусвідомлюючи цього. Психологічна суть маніпуляцій полягає в експлуатації людських емоцій. Е. Шостром у книзі «Людина-маніпулятор» виокремлює основні характеристики маніпуляторів (брехня, неусвідомленість, контроль і цинізм) і актуалізаторів (чесність, усвідомленість, свобода, довіра). Маніпулятори – це люди егоцентричного складу, які не прагнуть здійснювати глибокого самопізнання і самоаналізу. Для них інша людина – гравець, в якого треба виграти або перехитрити. Для цього застосовують всі засоби – від улесливості до грубості і тиску, а особистість співрозмовника та його внутрішній світ повністю ігнорують. Проте маніпуляції можуть використовуватись як на шкоду тому, ким маніпулюють, так і на його користь. Усе залежить від моралі маніпулятора. Якщо мета останнього – отримати особисту вигоду за рахунок жертви, то аморальність цього очевидна. В управлінні керівник замість силового впливу може керувати підлеглим непомітно, створюючи в нього ілюзію повної самостійності і свободи. Нерідко підлеглі також непомітно управляють своїми керівниками.

Таблиця 4.