5. Лобіювання та неофіційні методи пр-діяльності

Лоббізм є особливою (спеціальною) ШАР діяльністю (активністю) для того, щоб впливати на законодавство.

Лобі - це групи ПІАР спеціалістів (практиків), які впливають на роботу Парламенту з метою підтримки інтересів їхніх клієнтів.

Є прямі та непрямі методи впливу на роботу членів парламенту.

До прямих методів впливу належать:

1) персональні (особисті) контакти - закриті (приватні, особисті) засідання з членами парламенту (законодавцями та законодавчими співробітниками) - аналізується ситуація у країні (потреби суспільства);

2) організація різних досліджень і презентацій для членів парламенту; 3) участь у сесіях Парламенту і створення (написання) доповідей;

4) забезпечення зборів членів парламенту з професійною консультацією;

5) допомога в підготовці законів:

6) запрошення членів парламенту на різноманітні публічні зустрічі, події, заходи;

7) спонсорство їхніх виборчих кампаній.

Цей останній метод прямого впливу є досить небезпечним, це неетичний метод але надзвичайно потужний. Найбільш поширеним методом прямого впливу для політичних кампаній який використовується зазвичай в Україні є хабарництво.

До непрямих методів впливу на роботу членів парламенту належать (тут ми використовуємо інших людей, ми не працюємо з парламентом на пряму):

1) дослідження громадської думки;

2) організація демонстрацій;

3) співпраця з пресою (організація спеціальних кампаній у пресі (публікація статей));

4) діяльність засобів масової інформації, яка включає конференції, відвідування редакцій, надання допомоги журналістам в складанні історії (статей, повідомлень і т.п.);

5) конференції, семінари, «круглі столи»;

6) відправлення листів (компанії з написання листів до законодавців);

7) збір підписів для петиції.

Лобісти - це спеціалісти, які представляють інтереси підприємства, громадська організація або будь-яка група людей, яка бере участь у процесі прийняття законів.

Лобіювання законодавців означає переконати їх робити те, що ви хочете.

На відміну від США та країн Західної Європи, де лобізм є офіційною ПІАР практикою, в Україні він тільки починає розвиватися. Але немає закону який визначає і регулює цю діяльність. Протягом (впродовж) багатьох років лобіювання вважалося неетичним і навіть незаконним. Воно розглядалося як тиск на законодавців (людей які створюють закони).

6. Зв’язки з громадськістю у політичній сфері

Політичний піар складається з двох галузей: ПР виборчої кампанії та ПР уряду. Цільовою аудиторією першої галузі є мешканці району, де проводяться вибори. Цільовою аудиторією урядового шару є кожен громадянин держави. На території країн колишнього СРСР політичний піар є найбільш розвинутою гілкою зв'язків з громадськістю.

Кожна виборча кампанія складається з ряду етапів:

1. Соціальне дослідження виборців та району, де проводі ітимуться вибори.

2. Представлення кандидата.

3. Активні агітації.

4. Останній тиждень перед виборами.

Початковий етап (соціальне дослідження) допомагає піар фахівцям:

- Визначити проблеми регіону та обрати ті, які можна використати для виборчої кампанії;

- Визначити рейтинг кандидата;

- З'ясувати які групи виборців підтримують кандидата, а які є проти нього;

- Довідатися про виборців, які підтримують інших кандидатів, але готові проголосувати за вашого, якщо вони відмовилися брати участь у виборах.

Найкращий час для такого дослідження є 3-4 місяці перед тим як кампанія офіційно розпочнеться. Інформація, отримана у процесі дослідження є основою для створення належного іміджу політика і його політичної програми, які повинні відповідати очікуванням виборців.