Роль уяви в ігровій діяльності дитини і творчій діяльності дорослого
Уява – це вільне, своєрідне, творче відображення дійсності. Її розвиток вимагає нагромадження відповідного досвіду і вироблення вміння подумки сполучати образи в нові поєднання і комбінації, вміння уявляти можливі зміни дійсності. Такі вміння утворюються поступово і проходять у своєму формуванні кілька етапів.
Уява починає формуватися у дитини дуже рано, хоча ми спершу й не помічаємо прихованої роботи її. Перші прояви уяви спостерігаються в дитини наприкінці другого – на початку третього року життя. Дитина на цей час набуває певного власного досвіду, засвоює мову свого оточення, у неї з’являються нові потреби. В цей час уява тісно пов’язана зі сприйманням, тому маленькі діти із задоволенням слухають розповіді про знайомі об’єкти і неуважно - про незнайомі.
У грі уява дитини 2-3-річного віку обмежена, сприймання скуте, дитина не оперує предметами-замінниками, її уява має відтворювальний і мимовільний характер. Образи уяви швидко змінюються під впливом зовнішніх умов.
Уява дитини середнього і старшого дошкільного віку більш стійка. Діти можуть довше грати в одну сюжетну гру. Починають використовувати у грі предмети-замінники (так, паличка може служити ложкою, ручкою, дудочкою тощо). Стійкість образів уяви проявляється в неодноразовому поверненні дитини до певних сюжетів малюнків, моделей конструювання, фігур ліплення.
Образи дитячої уяви нечисленні, але досить яскраві, тому дитина захоплюється ними як дійсністю. Це пояснюється незвичайною вразливістю дитини і її невмінням відрізнити дійсність від образів уяви (це вміння набувається з досвідом).
Відтворювальна уява дитини розвивається під час слухання казок і оповідань, творча формується в іграх.
Уява дитини перед дошкільного віку пов’язана з її зовнішньою діяльністю, з її рухами.
У дошкільному віці уява виступає як одна з важливих умов засвоєння суспільного досвіду. Адекватні уявлення про навколишній світ утверджуються у свідомості дитини і пропускаються крізь призму уяви. Наприкінці дошкільного періоду в дитини (творча уява якої розвивається досить швидко) уява подана у двох основних формах: як зародження певної ідеї і як виникнення плану її реалізації (О.М.Дяченко).
Окрім своєї пізнавально-інтелектуальної функції, уява в дітей виконує ще й афективно-захисну функцію, оберігаючи підростаючу, ще слабо захищену особистість дитини від переживань і душевних травм. Завдяки пізнавальній функції уяви дитина краще пізнає світ. Емоційно-захисна функція уяви дає змогу через уявну ситуацію розрядити напруження, яке важко зняти реальними практичними діями.
Якщо ми хочемо, щоб навчальна діяльність була творчою, потрібно розвивати уяву школярів. Будь-який образ, створений уявою, будується з елементів, узятих із дійсності й утримуваних в попередньому досвіді людини. Тому чим багатший досвід людини, тим більшим матеріалом володіє її уява.
Основна умова розвитку уяви дитини – залучення її до різносторонньої діяльності. В процесі розвитку дитини розвивається і уява. Чим більше дитина бачила, чула, пережила, тим більше вона знає, тим продуктивнішою буде активність її уяви – основи всякої діяльності.
У кожної дитини є уява, фантазія, але проявляються вони по-різному, залежно від її індивідуальних особливостей.
Уяву можна тренувати і розвивати, як будь-який аспект психіки людини. Розвивати уяву можна різними шляхами, але обов’язково в такій діяльності, яка без фантазії не приводить до бажаних результатів.
Якщо діти ліплять тільки за готовими моделями, змальовують зі зразка, наслідують дії дорослих, то такі завдання роботи уяви не вимагають. Складніше навчити дітей бачити звичні речі з неочікуваного, нового боку, що є необхідною умовою творчості.
Велике значення для розвитку творчої уяви має участь дитини у гуртках: художніх, літературних, технічних, юних натуралістів.
Молодші школярі із задоволенням придумують казки. Можна запропонувати їм придумати розповіді за сюжетом, початок або кінець твору; допомагають розвитку творчої уяви твори за картиною з якою-небудь закритою її частиною. При цьому слід зважати на особливості уяви учнів різного віку, які яскраво виявляються в роботі над творами.
Фантазія є необхідним елементом творчої діяльності в мистецтві і літературі. Важливою особливістю уяви, яка бере участь в творчій діяльності художника чи письменника ,є її значна емоційність. Переживаючи почуття і перетворюючи їх в художні образи, письменник, художник і музикант примушують читачів, глядачів, слухачів, в свою чергу, переживати, страждати і радіти.
Історія наукових відкриттів має багато прикладів, коли уява виступала одним з важливих елементів наукової діяльності.
Зараз одна з найбільш перспективних областей сучасної психології – це психологія наукової творчості. Багато досліджень, зроблені спеціалістами в цій області, присвячені «вияснению» вивченню ролі уяви в процесах наукової і технічної творчості. Один з шляхів, якими йде ця галузь знання, є історія наукових відкриттів. Завдяки накопиченню наукових знань і вдосконаленню методик дослідження навіть най…устоявшаяся область науки стикається з фактами, які не укладаються співпадають з в загальноприйнятими схемами і не можуть бути ними пояснені, і тоді знову виникає потреба в фантазії, і притому можливо більш сміливій. Вона забезпечує можливість здійснення революції в науці. Таким чином, фантазія весь час продовжує працювати на передньому плані науки, там, де відкривається нове.