Тема 4.2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм Лекція 7. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм (2 год.)

1. Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні.

2. Іменники на позначення професій, посад, звань.

3. Особливості використання займенників у діловому мовленні.

4. Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій – СРС.

5. Числівники в діловому мовленні: написання цифрових даних у професійних текстах – СРС.

6. Безособові конструкції з дієслівними формами на -но, -то.

7. Прийменники у професійному мовленні.

8. Прийменник по в діловому мовленні – СРС.

Література до теми

Основна

1. Довідник з українського правопису / За ред. І.Р. Вихованця. – 5-те вид. – К.: Діал, 2006. – С. 32-38.

2. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: фахове і нефахове спілкування. – Донецьк: ТОВ»ВКФ «БАО», 2011. – С. 320, 325.

3. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доп. – Х.: Торсінг, 2003. – С. 186-193, 198-201, 218-270.

4. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Н.Д. Бабич. — Чернівці: Книги –ХХІ, 2011. – С. 184-207.

5. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради. – К.: Либідь, 2001. – С. 159-176.

Додаткова

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 1991. – С. 18-167.

2. Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – С. 66-131.

3. Косенко Н.Я., Вакуленко Т.М. Як правильно говорити українською: Практ. посіб. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2007. – С. 105-131.

4. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М. Русанівського. – К.: Либідь, 1990. – С. 102-142.

5. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підруч. – К.: Либідь, 1993. – С. 144-163.

Словники

1. Ганич Д.І., Олійник С.І. Русско-украинский и украинско-русский словарь. — К., 1990.

2. Головащук І.С. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. — К., 1995.

3. Єрмоленко С.Я. Новий російсько-українській словник-довідник. — К., 1999.

4. Російсько-український словник: Сфера ділового спілкування / За ред. Тараненко А.А. — К., 1996.

5. Словник труднощів української мови / За ред. Єрмоленко С.Я. — К., 1989.

6. Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О.Сербенська, З.Терлак. — К.: Знання, 2006.

1. Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні

Усі слова, що їх вживають у писемному мовленні, у тому числі й у професійному, називаються книжними. Вони не належать до певних функціональних стилів чи сфер. Це слова наукових і публіцистичних праць, статей, ділових паперів, що виражають загальні поняття та вживаються в широкому значенні. Наприклад: прогрес, економіка, політика, результат, характеристика, демократія, територія, умова тощо.

Особливе місце посідають книжні слова з абстрактним значенням на -ання, -ення, -іння, -ство, -цтво: функціонування, знання, товариство, сумісництво тощо. Серед книжних слів є такі, що характеризуються незначним відтінком книжності. Це дієслова на –увати, -ювати (утримувати, призначити, заповнювати, пропонувати та ін.); віддієслівні іменники на -ття, -ння (спостереження, посвідчення, вибуття, подолання та ін.); дієприкметники (спланований, призначений, складений, визначений та ін.).

У професійному спілкуванні особливу увагу слід звертати на урочисті книжні слова, бо саме їх уживання в даній сфері спричиняє чимало недоречностей. Не рекомендується використовувати урочисту лексику в робочих документах, що мають офіційний характер.

Окрему групу книжної лексики становлять неологізми іншомовного походження. Використання нових слів у професійному мовленні повинно ґрунтуватися на оцінці того, чи є це слово терміном, чи називає поняття, яке має усталене позначення в мові. Доречно використовувати неологізми, що позначають нові поняття (прес-секретар, авізо, супутникова інформація, резюме). Не варто вживати в професійному мовленні неологізми, якщо в українській мові є їх прямі відповідники усталеного традиційного значення: аргумент – підстава, обґрунтування, доказ; дебати – обговорення, домінувати – переважати, екстраординарний – особливий, прерогатива – перевага,пріоритет – першість, пролонгація – продовження, електорат – виборці тощо.

Якщо ж іншомовні слова ввійшли до активного словника міжнародного спілкування, тоді їх можна використовувати в текстах, що стосуються соціально-економічних питань: бізнес, референдум, імпічмент, консенсус .

Іншомовні слова доречно вживати тоді, коли вони не мають українських відповідників та усталилися з певним значенням в українській мові: бюджет, чек, комп’ютер, інформатика, баланс та ін.

У мовній практиці неприйнятним є паралельне вживання іншомовного та українського слів на позначення того самого поняття в одному контексті.