Характеристика господарства

Росія — індустріально-аграрна країна, в якій здійснюється перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки.

Сучасний стан економіки. Незважаючи на величезні розміри території, багатство природних ресурсів, розвинуту промислову базу і високий рівень освіченості населення, частка російської економіки в світі незначна. У 2004 р. ВНП Росії становив понад 1,4 трлн. дол., тобто на душу населення припадало лише 9800 дол. на рік. У 2004 р. зовнішній борг Росії (у т. ч. борг СРСР) сягав 169,6 млрд. дол., і за цим показником вона посідає третє місце у світі (після CIJTA та Бразилії).

Структура економіки Росії радянських часів відображала економічну структуру СРСР загалом. Усе промислове та сільськогосподарське виробництво контролювалося державою, лише до 3% оброблюваних земель були приватними. Понад 20% радянської економіки працювало цілком на військові цілі (наприклад, у США та країнах Західної Європи — 5— 6%). Ця частка була вищою навіть у Росії внаслідок концентрації військової і важкої промисловості.

Розпаду комуністичної системи наприкінці 80-х років XX с.т. передував економічний застій, який почався з 80-х років. За роки перебудови стара система повністю зруйнувалася, однак побудувати нову й ефективнішу не вдалося. У 1996 р. російський уряд уперше з царських часів став продавати цінні папери на міжнародних ринках, внаслідок чого у 1997 р. російський біржовий ринок був найпривабли-вішим у світі. Незважаючи на слабкість російської виробничої сфери, міжнародні інвестори вкладали кошти у російський ринок, сподіваючись на високі прибутки. Однак держава не створила умов для економічного розвитку і не змогла віддати борги. У 1998 р. соціально-економічна ситуація погіршилася: прискорилося зростання неплатежів, стали скорочуватися надходження від експорту, загострилася бюджетна криза, дестабілізувалися всі сегменти фінансового ринку.

Негативним явищем перехідного періоду є криміналіза-ція та корупція в державних і комерційних структурах, яку підтримують корумповані чиновники. Якщо у 1990 р. в Росії діяло не більше 300 організованих злочинних угруповань, то вже у 1999 р. їх кількість зросла у 30 разів, і нараховувала 90-—100 тис. осіб. За даними правоохоронних органів, лідери організованих злочинних угруповань контролюють майже половину комерційних банків, до 60% державних та 40% приватних підприємств.

Унаслідок реформ 90-х років XX ст. економіка Росії стала багатоукладною. У другій половині 90-х на підприємствах країни із змішаною та приватною формами власності було сконцентровано 2/3 робітників і вироблялася основна маса продукції. Уряд виступає за посилення ролі держави у процесі формування та розвитку ринку і його соціальної орієнтації. Частково вдалося подолати проблему виплати зарплати та пенсій. Проводяться заходи щодо нормалізації умов життя населення, створення умов стійкого функціонування економіки, зміцнення та розвитку російської державності тощо. Однак рівень життя більшості населення все ще низький, економічні реформи збільшили розрив між бідними і заможними.

Загальна характеристика промисловості. Російська промисловість у 2004 р. давала 34% ВНП, на промислових підприємствах було зайнято понад 23% працюючих у країні.

Гірничовидобувна промисловість. Росія вважається найзабезпеченішою природними ресурсами країною світу. Вона посідає перше місце в світі за видобутком природного газу (705 млрд. м³), друге — бурого вугілля (120 млн. т), третє — нафти (347 млн. т), четверте — залізної руди (68 млн. т) тощо. Частка видобувних галузей становить 24% промислової продукції. Суттєва частина мінеральних ресурсів, що видобуваються в Росії, імпортується за кордон: 30—40% нафти й газу, 90% міді й олова, 65% цинку, майже вся сировина для виробництва фосфатних і калійних добрив.

Паливно-енергетичний комплекс. Наприкінці XX ст. головну роль у російському паливно-енергетичному балансі відігравали газ (49%), нафта (31%) і вугілля (13%). Потужний комплекс нафтопереробних комбінатів зосереджений в Уфі, Салаваті, Самарі, Пермі, Ярославлі, Омську, Хабаровську тощо.

Загальне виробництво електроенергії сягнуло 915 млрд. кВт-год (2003). На ТЕС виробляється 69% російської електроенергії, 19% — на ГЕС та 12% — на АЕС. Теплові електростанції розташовані в районах паливних баз за наявності ресурсів дешевого, але малокалорійного палива (Березівська, Сургутська ТЕС тощо). У Росії побудовані найбільші в світі гідроенергетичні каскади, переважно на рівнинних ріках — Саяно-Шушенська (6,4 млн. кВт), Красноярська (6 млн. кВт), Братська (4,6 млн. кВт), Усть-Ілімська (4,3 млн. кВт), Самарська (2,5 млн. кВт), Волгоградська (2,3 млн. кВт) та ін. Першу у світі АЕС було побудовано в Росії (Обнінська в Калузькій області) у 1954 p. Нині в країні функціонують 9 АЕС (29 атомних реакторів) загальною потужністю 19,8 млн. кВт, найбільші з них — Ленінградська та Курська (потужністю по 4 млн. кВт), Смоленська і Калінінська (по 2 млн. кВт), Нововоронезька, Кольська, Білоярська та ін. На Чукотці побудовано Білібінську атомну ТЕЦ.

Металургія. Ця галузь є базовою в Росії. Більшість металів виробляється на великих підприємствах повного циклу. Потужною металургійною базою країни є Урал (Магнітогорськ, Челябінськ, Нижній Тагіл), де виплавляється майже 50% російського чавуну та сталі. Велика металургійна база сформувалася в Сибіру (Новокузнецьк) і центрі Росії (Липецьк,

Тула). В Старому Осколі у 80-ті роки було побудовано перший в країні електрометалургійний комбінат. Щорічна виплавка сталі становить 68 млн. т. Виплавка алюмінію (2,9 млн. т) зосереджена біля великих гідроелектростанцій (Красноярськ, Братськ, Шелехів, Волгоград, Кандалакша). Найбільший центр мідно-нікелевого виробництва країни — Норільськ, де виробляють 50% російської міді, 1/3 нікелю, майже всю платину, а також кобальт, золото тощо.

Машинобудування. У промисловості і господарстві країни загалом машинобудуванню належать провідні позиції. Енергетичне машинобудування розвинуте у Санкт-Петербурзі, Єкатеринбурзі, Новосибірську. Заводи з виробництва реакторів для АЕС знаходяться в Санкт-Петербурзі та Вол-годонську. Центрами авіабудування є Казань, Нижній Новгород, Самара, Саратов; заводи в Ростові-на-Дону, Казані та Кумертау спеціалізуються на виробництві гелікоптерів. Виробництво автомобілів зосереджено в Москві (заводи «ЗІЛ» та «Москвич»), Тольятті («ВАЗ»), Нижньому Новгороді («ГАЗ»), Ульяновську («УАЗ»), Набережних Челнах («КамАЗ» — найпотужніший у світі завод з виробництва вантажних автомобілів). Щорічно випускають понад 1 млн. автомобілів, у т. ч. 857 тис. легкових. Найбільшим центром суднобудування є Санкт-Петербург (атомні криголами). У Виборзі побудовано перший у світі плавучий космодром для запуску ракет. У Северодвінську знаходиться верф, на якій будують атомні підводні ракетоносії. Сільськогосподарське машинобудування сконцентроване в Ростові-на-Дону, Таганрозі, Красноярську, Тулі, Рязані, Люберцях. Підприємства з випуску електронної продукції функціонують у Москві, Санкт-Петербурзі, Новгороді, Владимирі тощо.

Хімічна промисловість. За виробництвом мінеральних добрив Росія посідає п'яте місце в світі (9,1 млн. т). Центрами калійних добрив є Солікамськ та Березняки, азотних — Череповець, Новгород, Перм, Новомосковськ. Хімію оргсинтезу зосереджено в Казані, Москві, Воронежі, Ярославлі, Красноярську. Потужні заводи з виробництва шин діють у Москві, Воронежі, Ярославлі, Тольятті, Омську тощо.

Легка промисловість. Підприємства текстильної промисловості спеціалізуються на льняних, бавовняних та шовкових тканинах. Налагоджене швейне, взуттєве, трикотажне виробництва. Основним районом концентрації підприємств легкої промисловості є Центральна Росія (Іваново, Орєхово-Зуєво, Москва, Ярославль, Твер). Новий район розвитку легкої промисловості, який майже повністю використовує довізну сировину, формується в Сибіру (Барнаул, Бійськ, Красноярськ).

Харчова промисловість. На всій території Росії діють підприємства м'ясної, маслоробної, молочної, молочноконсервної, хлібопекарської, кондитерської промисловості, пивоваріння та ін. Територіальну спеціалізацію мають галузі сировинної орієнтації: цукрова (Центральне Чорнозем'я, Північний Кавказ, південь Поволжя), олійна (Північний Кавказ), плодоовочеконсервна (Північний Кавказ, Поволжя), виноробна, чайна (Північний Кавказ).

Сільське господарство. У Росії обробляється 8% площі країни, під зрошенням — 5,3 млн. га. У 1991 p. 97% сільськогосподарських земель країни знаходилися у розпорядженні 26 тис. великих господарств, підконтрольних державі. У 1992 p., після прийняття нового Закону про землю, налічувалося 70 тис. селянських сімейних господарств, які займали 6% оброблюваних земель. Дотепер ще не прийняті закони стосовно приватної власності на землю, і головними виробниками сільськогосподарської продукції залишаються колгоспи та радгоспи.

Рослинництво. Ця галузь дає понад 50% валової продукції сільського господарства, основою якого є зернові культури. За площею, зайнятою під зерновими та зернобобовими культурами (до 55 млн. га), Росія посідає четверте місце в світі (після Індії, Китаю та США). Основним злаком є пшениця, збір якої становить 32 млн. т. її вирощують переважно на Північному Кавказі, півдні Західного Сибіру, у Поволжі і на Південному Уралі. Також культивують ячмінь (27 млн. т) і жито. Найбільше одержують соняшнику (понад 4,2 млн. т) у Приморському, Хабаровському та Краснодарському краях, Бєлгородській області. Льон-довгунець вирощують у Тверській, Смоленській, Вологодській, Новгородській областях. Із технічних культур відзначається цукровий буряк (Карачаєво-Черкесія, Краснодарський край, Бєлгородська область). Майже усюди культивують картоплю, але більша частина її врожаю припадає на центральні райони Європейської частини. Овочеві культури займають менше 1% посівних площ. Більшість овочів (капусту, моркву, томати, огірки, буряк, цибулю тощо) збирають у Краснодарському краї, Московській, Саратовській, Ростовській, Пермській областях. Понад 70% овочевих культур росіяни саджають у приватних господарствах і на дачах. Здавна в Росії вирощували плодові дерева та ягідні чагарники. На півночі висаджують яблуні, вишні, груші, сливи, на півдні також черешні, абрикоси, персики, хурму. Лише на крайньому півдні ростуть мандарини, лимони, виноград. Багато вирощують ягідних кущів: смородину, аґрус, малину, ожину. Щороку одержують понад 2 млн. т плодів та ягід.

Тваринництво. Основою тваринництва країни є розведення великої рогатої худоби. Корів утримують в Росії повсюдно, їх налічується 39,7 млн. голів. М'яса одержують на рік 7,5 млн. т, молока — 44 млн. т. Молочні породи розводять переважно поблизу великих міст та промислових центрів. Більшу частину молока виробляють Башкортостан, Татарстан, Краснодарський та Алтайський краї. Скотарство в Росії має певну спеціалізацію: на соковитих кормах лісової та лісостепової зони воно розвивається у молочному та молочно-м'ясному напрямах, у степовій зоні — м'ясо-молочному та м'ясному. Свиней вирощують практично повсюдно їх поголів'я становить 22,8 млн. У напівпустельних та гірських районах розводять овець: на півночі — грубововняних, на півдні - тонкорунних порід. За кількістю овець (25,8 млн. голів) Росія посідає четверте місце в світі після Австралії, Китаю та Індії. У тундрі та на півночі тайги вирощують північних оленів (до 17 млн.). Поголів я домашньої птиці сягає 423 млн., найбільші птахофабрики розташовані на Північному Кавказі, Нижньому Доні, у Центральному Чорнозем'ї. У Росії традиційно розвинуте звіроводство: вирощують норок (щороку одержують 14 млн. шкурок при світовому виробництві 30 млн.), песців, лисиць, нутрій, соболів, єнотовидних собак.

Лісове господарство. Ліси займають понад 45% території країни, тобто на них припадає 1/5 усіх лісів світу. Понад 80% придатних для лісозаготівель лісів знаходиться на сході від Уралу, але заготовляється лише 1/3 деревини. Значні обсяги лісу заготовляються на Далекому Сході, Західному Сибіру на півночі Європейської Росії. Сумарна заготівля промислової деревини (переважно модрина, сосна, кедр, ялина, піхта, береза, липа, дуб тощо) становить 158 млн. м .

Рибальство. Російські судна займаються рибним промислом не лише у власних територіальних водах, а и по всьому Світовому океану. Важливе промислове значення мають полярні моря (Баренцове, Норвезьке, Гренландське) таПівнічна Атлантика. На тріску, оселедця, морського окуня припадає 3/4 від усього вилову. У морях Далекого Сходу виловлюють тріску, мінтай, оселедця, тунця, камбалу, окунів лососевих. У Каспійському та Азовському морях, крім того займаються виловом осетрових (білуга, осетр, севрюга стерлядь). Щорічний вилов становить 4,5 млн. т. Багато років поспіль Росія посідає перше місце в світі за видобутком осетрових риб та виробництвом чорної ікри.

Транспорт. Основним видом транспорту Роси є залізничний. Залізниці розміщені в країні нерівномірно. Густою є мережа шляхів у центрі Європейської частини (130-270 км на 10 тис. км²), особливо навколо Москви та Санкт-Петербурга. Знижується воно на на схід від Уралу, де сягає понад 14 км і менше. Загальна протяжність залізниць становить 149 тис. км. Щороку перевозять майже 1 млрд. т вантажів та обслуговують 1,8 млрд. пасажирів. Важливе значення для країни мають чотири магістралі: Туркестано-Сибірська (Семіпалатинськ - ст. Лугова, довжиною 1452 км) Транссибірська (Челябінськ — Омськ — Іркутськ — Хабаровськ — Владивосток, довжиною до 7,3 тис. км), Південно-Сибірська (Міждуречинськ — Абакан

• Тайшет)» Байкало-Амурська (Усть-Кут — Тинда — Советська Гаї вань, довжиною 4300 км).

Довжина шосейних шляхів у країні становить 537,2 тис км, з яких асфальтовано 362,1 тис. км. Ними щороку перевозять майже 7 млрд. т вантажів. Автопарк охоплює 10,5 млн. пасажирських і 407 тис. вантажних машин. Кращі автомобільні шляхи знаходяться на заході та півдні Європейської частини, у багатьох рай. тах Сибіру переважає бездоріжжя.

Майже всі великі ріки Європейської частини Росії об'єднані каналами в єдину глибоководну систему, або Велике Волзьке кільце. Довжина річкових шляхів — понад 84 тис. км. Щороку ними перевозять 140 млн. т вантажів та 25 млн. пасажирів. По північних ріках транспортують деревину, по Волзі — зерно, овочі, астраханські кавуни, по Обі — нафто-та газовидобувне устаткування. Найпотужнішими транспортними водними артеріями є Волга, Кама тощо. Найбільший річковий порт Росії

• Нижній Новгород.

Морський транспорт забезпечує розвиток внутрішніх зв'язків і зовнішньоекономічної діяльності. Вантажність російського флоту — 4,5 млн. бр.-реєстр, т (2004). У країні налічується 11 великих портів (Санкт-Петербург, Новоросійськ, Владивосток, Архангельськ тощо), які потребують переустаткування. Нині морський флот Росії переживає кризу: більшість кораблів застаріли і з міркувань екологічної безпеки їм не дозволено заходити в іноземні порти. Лише на фрахтування іноземних суден Росія витрачає до 2 млрд. дол. щороку.

У багатьох районах Півночі та Далекого Сходу єдиним видом транспорту є авіація. Найбільші аеропорти знаходяться в Москві, Санкт-Петербурзі, Уфі, Самарі, Новосибірську, Єкатеринбурзі тощо. Державна авіакомпанія — «Аерофлот Російські авіалінії».

Зовнішня торгівля. Зростання зовнішньоторгового обігу, експорту та імпорту Росії відбувається швидкими темпами порівняно з динамікою виробництва відповідної продукції. Вартість товарного імпорту Росії у 2004 р. становила 92,9 млрд. дол., а товарного експорту — 162,5 млрд. дол. Експортувалися здебільшого паливо та паливно-мастильні, сировинні матеріали, машини й устаткування, текстиль, хімікати, вироби обробної промисловості та ін. Імпортували машини та устаткування, м'ясо, цукор, цитрусові, чай тощо.

На країни Європи припадає 2/3 експортно-імпортних операцій Росії. її головними торговельними партнерами є Німеччина, Білорусь, Україна, Казахстан, Італія тощо. Росія є важливим зовнішньоекономічним партнером України, товарообіг сягає 17 700,4 млн. дол. (2004). Росія імпортує з України прокат та іншу продукцію чорної металургії, хімічну продукцію, електротехнічне устаткування, прилади, деякі машини та комплектне устаткування, засоби транспорту тощо.