2. Інноваційний процес та його етапи.

Ширшим за поняття "інноваційна діяльність" є поняття "інноваційний процес". Інноваційний процес - процес перетворення наукового знання в інновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новації та її практичного застосування.

Іншими словами, інноваційний процес охоплює стадії створення новації від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги, які використовуються у господарській практиці; всі етапи життєвого циклу інновації, включаючи її дифузію у нові умови чи місця застосування (табл. 2.1.). Інноваційний процес можна розглядати як процес фінансування розробки і впровадження нового продукту або послуги; як паралельно- послідовний процес здйснення науково- дослідних, науково-технологічних, виробничих, маркетингових робіт.

Інноваційна ж діяльність полягає в діях людей на певній стадії інноваційного процесу. ІП пов’язаний зі стовренням, освоєнням та поширенням інновацій.

Прийнято виділяти три логічні форми інноваційного процесу:

- простий внутрішньоорганізаційний ( натуральний) ;

- простий міжорганізаційний (товарний);

- розширений.

Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес передбачає створення і застосування новації всередині однієї і тієї ж організації.

За простого міжорганізаційного інноваційного процесу новизна стає предметом купівлі-продажу.

Розширений інноваційний процес передбачає виникнення нових виробників нововведення, порушуючи монополію новатора.

Суб’єкти інноваццйного процесу - новатори та імітатори:

новатори - генерують науково- технічні знання) індивідуальні винахідники, дослідницькц організації);

імітатори:

ранні реціпієнти- ті , що прешими освоїди новацію ( піонерські);

рання більшість- ті, що першими впрвадили новацію в виробництво.

відстаючі- запроваджують інновацію з запізненням.

Диффузія нововаведення залежить від стратегії імітатрів, від кількості піонерських організацій, від розвиненгсті інфраструктури. Дифузія здійснюється шляхо мтрансфера- предача суб’єктам , що не є авторами технологічних новацій права на їх використання ( через продаж ліцензій та надання інжинірінгових послуг). Форми трансферу:

• процес предачі, продажу або надання за ліцензією всіх форм промислової власності;

• торгівля високотехнологічною продукцією;

• процес передачі технологічних знань;

• промислове та технічне співробітництво з утримання обладнання;

• надання консалтингових послуг та інжінірінг;

• процес передачі технологій в межах інвестиційного співробітництва.

Дифузіія зумовлена властивістю інваріантності ( лат . незмінний. 1872 , Клейн) ) - затність нововведення зберігати незмінними якісні та кількісні харвактеристики, паопри перетворення та зміни у зовнішньому середовищі , що дає змогу використовувати продукт тривалий час ів різних сферах Клейн .

Таблиця 2.3. СТРУКТУРА ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ "НАУКА-ТЕХНОЛОГІЯ-ВИРОБНИЦТВО"

Характеристики	Етапи інноваційного процесу
	Фундаментальні дослідження	Прикладні дослідження	Дослідно-конструкторські та експериментальні розробки	Комерціалізація новації та її дифузія
Зміст інноваційної діяльності	Генерація ідей, обгрунтування та експериментальна перевірка їх здатності задовольняти суспільні потреб	Визначення кількісних характеристик нового продукту, вибір чи розроблення технології виготовлення	Створення дослідних зразків нової продукції, коригування і доробка технічної документації, розроблення стандартів та технічних умов	Дослідження ринку, розроблення маркетингових програм, організація виробництва і продажу новації, обгрунтування доцільності продажу ліцензії на випуск нового продукту іншими підприємствами
Джерела фінансування	Джерела фінансування	Державний бюджет, кошти замовників, інноваційних фондів тощо	Власні кошти підприємств, кошти замовників (гранти), у виняткових випадках - кошти державного бюджету	Власні кошти підприємницьких структур, емісія цінних паперів, банківські кредити, залучення коштів партнерів
Рівень ризику	Дуже високий	Високий	Середній	Середній
Очікувана віддача	Комерційна вигода відсутня, але у разі позитивних результатів зростає імовірність фінансування подальших робіт	У разі позитивних результатів збільшуються обсяги фінансування науково-дослідних робіт	У разі позитивних результатів збільшуються обсяги фінансування дослідно-конструкторських робіт	Дохід від реалізації нового продукту на ринку чи від продажу ліцензії на новий продукт

Моделі поширення інновацій

Можна виокремити дві основні моделі інноваційного процесу.

Перша —це модель дифузії нововведення на макрорівні в межах всієї економіки. Дифузія інновацій — це процес передавання (трансферту) технологій фірмами різних країн з урахуванням часу, внаслідок чого нововведення проникають в різні галузі виробництва та знаходять усе більше споживачів. Дифузія — це поширення вже колись опанованої і

використовуваної інновації в нових умовах або нових галузях виробництва, у нових країнах. Унаслідок дифузії зростає кількість як виробників, так і споживачів. Головною метою при цьому є оцінка чинників середовища, які сприяють поширенню інновацій серед більшої кількості виробників, компаній, організацій чи гальмують його.

До основних чинників, які визначають темпи і масштаби дифузії

нововведень на макрорівні, належать:

• Інтернаціональність науки. Результати наукових досліджень швидко

стають відомими у світі і широко використовуються в зацікавлених країнах

(секрет «японського дива»).

• Розвиток матеріально-виробничої бази відповідних галузей

господарства.

• Розвиток експериментальної бази, що передбачає не тільки наявність

устаткування і лабораторій, а й відповідне ставлення держави, яка підтримує і формує в суспільстві на основі відповідного законодавства й інших чинників необхідний інноваційний клімат. Наприклад, університет не має устаткування, але може за певних умов налагодити з тим чи іншим підприємством взаємозв'язки і використовувати його виробничу базу, лабораторії, устаткування для проведення експериментів.

• Кваліфікація робітників. Основа інновацій — це знання. Новації є

безпосереднім продуктом людського розуму, активності, інтелекту. Тому

створення необхідних умов (одержання інформації, стимулювання праці,

навчання персоналу) є основою для зацікавленості в інноваціях працівників

організацій.

• Розмір внутрішнього ринку, який визначається перш за все розміром

національного багатства (внутрішній національний продукт), життєвим рівнем населення.

• Розвинена інфраструктура. Вона націлена насамперед на вирішення

проблем забезпечення взаємозв'язку між економічними, соціальними і науково-технічними аспектами розвитку в межах єдиної інноваційної політики через інноваційну діяльність. Розвинена інфраструктура — це розвиток ринку інвестицій (капіталу), ринку цінних паперів, ринку конкуренції нововведень.

Таким чином, модель дифузії нововведень на макрорівні

безпосередньо залежить від створення державою економічних,

організаційно-правових та соціальних умов, через певну фінансово-

кредитну, податкову, патентну, амортизаційну та іншу політику, яка

стимулює як створення, так і впровадження, швидке поширення новацій.

Друга модель поширення інновацій характеризує внутрішньоорганізаційний шлях нововведення в окремо взятій фірмі

(підприємстві) чи організації. До основних видів нововведення на підприємстві можна віднести інновації продукції; технологічних процесів; персоналу; управлінської праці. Основу інноваційної політики на промислових підприємствах різних галузей становлять саме інновації продукту. Вони є вирішальними з точки зору призначення підприємства — забезпечувати певні потреби суспільства. Але необхідно враховувати при цьому зв'язок з іншими видами інноваційної діяльності, бо продуктові інновації спричиняють нововведення технологічні, персоналу та управлінської діяльності. Останні, у свою чергу, забезпечують

успішну та ефективну реалізацію продуктових інновацій.

Інновації продукції можуть розглядатися з погляду:

• нового використання вже відомого продукту;

• зміни зовнішнього вигляду вже відомого продукту;

• фундаментальної зміни вже відомого продукту (поліпшення певних

характеристик, підвищення якості, зниження витрат виробництва в результаті використання нових матеріалів або нових технологічних засобів);

• винаходу справді нового продукту.

У свою чергу, кожний новий продукт може характеризуватися:

• наявністю в нього нових технічних рішень, їх значущістю (науково-

технічний аспект);

• впливом на ринок, тобто ринковою новизною (економічний аспект).

Якщо нова модель продукту краще існуючої за техніко-економічними

характеристиками (за рахунок застосування нових наукових рекомендацій,

винаходів і технічних рішень) і витрати на її освоєння невеликі, а ринкова

новизна в продукті відсутня, то його впровадження навряд чи забезпечить

прибуток виробнику. Разом з тим ринкова новизна продукту може бути

досягнута і без науково-технічних рішень — завдяки змінам у зовнішньому вигляді, розмірі, формах і т. ін.

Таким чином, рішення про випуск нового товару є складним і ризиковим.

Рівень ризику залежатиме від таких чинників:

• ступеня оригінальності та складності концепції, яка визначає

сприйнятливість ринку і витрати переходу для користувача (ринковий ризик);

• рівня технічного здійснення нововведення (технологічний ризик);

• ступеня знайомства самої фірми (підприємства) з технологією,

інновацією та ринком (стратегічний ризик).

Виходячи з цього, упровадження нововведення на підприємстві

проходить ряд етапів, які наведені в табл. 2.4._

Таблиця 2.4

Внутрішньооріанізаційний шлях нововведення на підприємстві

Етапи опанування нововведенням	Сутність діяльності
І. Визначення необхідності в інновації	Обізнаність з проблемою, визнання необхідності в нововведенні; переконання членів організації в необхідності нововведення
II. Збір інформації про інновацію	Первісна обізнаність з інновацією; розширення пошуку інформації про нововведення
III. Попередній вибір но- вовведення	Оцінка інформації про нововведення, вибір інновації
IV. Прийняття рішення про впровадження нововведення	Розроблення рішення про впровадження інновації, затвердження рішення про впровадження інновації у виробництво
V. Упровадження	Пробне впровадження, повне впровадження і використання
VI. Інституціоналізація	Рутинізація, дифузія

На рівні підприємства інноваційний процес характеризується перш за все прагненням його учасників до комерційного успіху. Тому модель інноваційного процесу на конкретному підприємстві може мати певні відмінності, що залежить від стану наукового потенціалу підприємства, його фінансових, кадрових, інших можливостей. Але у загальному вигляді структуру та зміст основних етапів інноваційного процесу на підприємстві можна представити, розділивши його певні етапи (табл. 2.5).

Таблиця 1.7

МОДЕЛЬ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В ОРГАНІЗАЦІЇ

Етапи інноваційного процесу	Зміст інноваційної діяльності
1. Ініціація	Виявлення та аналіз проблеми, вибір цілі інновації, постановка завдання, переконання членів організації в необхідності нововведення
2. Збирання інформації про можливі нововведення	Пошук інформації щодо способів розв'язання схожих проблем, виявлення варіантів інноваційних рішень (власна розробка, франчайзинг, лізинг тощо)
3. Маркетинг інновації	Вивчається попит на новий продукт або операцію, визначається кількість або обсяг їх випуску, якщо вони лімітуються, визначаються споживчі якості і товарні характеристики
4. Оцінювання інноваційних проектів за критеріями здійснимості та економічної доцільності	Конструкторське і технологічне розроблення інноваційних проектів; аналіз інституціональних умов реалізації задуму і супроводжувальних витрат, їх зіставлення з фінансовими можливостями; оцінювання прогнозованих результатів упровадження кожного проекту; вибір інноваційного проекту. Рішення про доцільність упровадження відібраного інноваційного проекту; ухвалення рішення вищим керівництвом
5. Впровадження нововведення	Планування та організація процесу виробництва чи застосування нововведення; пробне впровадження; повне впровадження; використання
6. Комерційна реалізація	Просування інновації: передавання інформації, реклама, організація торговельного процесу і т. п.
7. Дифузія інновації	Поширення освоєної інновації в нових регіонах і новій фінансово-економічній ситуації. Це процес, завдяки якому нововведення передається по комунікаційних каналах між членами соціальної системи у часі

Слід зазначити, що на відміну від виробничого процесу інноваційний

процес характеризується ( особливості інноваційного процесу) :

• високим ризиком і невизначеністю шляхів досягнення цілей;

• неможливістю детального планування та орієнтації на прогнозні

оцінки;

- циклічний характер, до того ж однією з характеристик ІП є технологічний розрив, що відображує різницю в ефективності нової та старої технології, а також об’єм коштів, що необхідно вкласти в нову технологію з метою досягнення нею результативності, яку має на сьгодні стара технологія.

• необхідністю переборювати опір як у сфері економічних відносин, так і

інтересів учасників інноваційного процесу;

• залежністю від соціально-економічного середовища, у якому він

функціонує і розвивається.

Потреба в інноваційному процесі формується під впливом такої

суперечності, як співвідношення між реальною і бажаною ситуацією в розвитку суспільства. Започатковує інноваційний процес настанова на зміну ситуації або її вдосконалення.

Основні методи організації інноваційного процесу:

1) традиційна послідовна організація робіт- ІП здіснюється по черзі в різних функціонал ьних підрозділах фірми, після завершення роботи в черговому підрозділі предбачається прийняття одного з 2- х рішень: продовжувати чи зупиняти здійснення проекту створення нового продукту. Початок роботи в наступному підрозділі прямо залежить, з одного боку- від зввершення робіт в попередньому підрозіділі, з іншого- від прийняття керівником позитивного рішення.

+ :

- обмежується фінансовий ризик;

- спрощується контроль за ходом робіт

- :

- тривавлість роботи над стовренням інновації.

Успіх або невдача залежать від якості й ефективності взаємозв’язку між виконавцями та взаємодії підрозділів.

2) паралельна органзація робіт- - початок роботи не потребує завершення попереднього етапу роботи, здійснюваного в інщому підрозділі, а допускає одночасне їх проведення. Прицьому предбачається оцінка кожного етапу роботи після його закінчення й прийняття відповідно цієї оцінкирішення про продовження робіт.

+:

- зменшує тривалість ІП.

_ :

- збільшує фінансовий ризик.

3. Інтегральна організація робіт- дає змогу поєднувати в часі виконання усіх видів і фаз інноваційного процесу шляхом формування змішаної бригади, до складу якої включають всіх необхідних фахівців, що дає можливість одночасно вирішувати питання розробки, синхронізації дій з організації виробництва та післяпродажного обслуговвання нового виробу, ІП претворюється в комплексний процес з одним керівником.

+:

- скорочення термінів роботи;

- оперативне реагування на зміни середовища;

- активне співробітницво та творча атмосфера між учасниками ІП.ж