9.3.Система взаємовідносин страхових компаній із банківськими установами на ринку кредитування

У всіх розвинутих країнах світу не викликає жодного сумніву необхідність у страхуванні специфічних ризиків банківської діяльності. Банк обов'язково має мати поліс комплексного банківського страхування Bankers Blanket Bond (поліс ВВВ). Буде доцільним, на нашу думку, назвати таке страхування як страхові комплексні послуги у банківництві.

Страхові комплексні послуги для банку включають:

- страхування незаконних (чи шахрайських) дій співробітників банку;

- страхування збитку, нанесеного майну банку;

- страхування втрати чи пошкодження цінностей, які знаходяться в приміщенні банку;

- страхування втрати готівки чи інших цінностей при транспортуванні тощо.

При прийнятті рішення щодо конкретних страхових послуг для банку використовують переважно два підходи.

Перший підхід — максимально широке покриття всіх ризиків банку. До недоліків такого страхового покриття можна зараховувати:

• високу вартість;

• великі розміри франшиз;

• значний перелік випадків, за яких страхове відшкодування не здійснюється.

Другий підхід характеризується вибірковістю за видами покриття, і головна його ознака та перевага — менша вартість порівняно з комплексним покриттям.

Весь процес реалізації страхової комплексної послуги для банку може тривати від півтора до трьох місяців і включає такі етапи:

Перший етап — банк подає заяву на страхування, яка передається уповноваженому брокерові. На її основі брокер одержує від андеррайтерів "Ллойда" котирування (визначення ставки премії, за якою готові застрахувати ризик), а також вказівки щодо необхідності сюрвею. До заяви обов'язково додається остання, а також річна фінансова звітність банку та висновок аудиторської компанії за підсумками останньої перевірки (бажано англійською мовою), оформлені за міжнародними стандартами.

Другий етап — організація сюрвею. Остаточне рішення про необхідний обсяг проведення сюрвею стосовно банку-страхувальника завжди приймає андеррайтер на основі вивченої заяви та самостійно обирає сюрвейєрську компанію. Така оцінка може проводитися одним або кількома фахівцями (сюрвейерами) безпосередньо у банку, певних підрозділах, де вони ознайомляться з його діяльністю та менеджментом. Результатом сюрвею є сюрвейєрський звіт, основне завдання якого — дати фахову експертну оцінку банку щодо напрямів його діяльності та пропонованих банківських послуг, організаційної структури банку та його корпоративного менеджменту, організації безпеки в банку, використання комп'ютерних та інших інформаційних систем тощо.

Протягом одного-двох тижнів сюрвейєр готує чорновий варіант звіту та надає його брокеру й банку. Остаточний варіант звіту подається андеррайтерам, а банк здійснює зазначені у звіті рекомендації. Залежно від розмірів банку і замовленого андеррайтерами обсягу оцінки вартість сюрвею може коливатися в межах 10—30 тис. дол. США. У кінці 90-х років XX ст. сюрвейєрська оцінка сховища одного з японських банків коштувала 20 тис. дол..

Третій етап — затверджується національна страхова компанія, яка видаватиме поліс ВВВ і за посередництвом брокера передаватиме ризик у "Ллойд".

Четвертий етап — розроблений та погоджений договір страхування підписується затвердженою страховою компанією та банком.

П'ятий етап — за посередництвом брокера відбувається перестрахування ризику.

Відповідно до світової практики передбачено й страховий захист від кримінальних ризиків, тобто незаконних чи шахрайських дій співробітників банку; втрати чи пошкодження цінностей, які знаходяться в приміщенні банку; втрати готівки при транспортуванні; збитків, нанесених майну банку; збитків у результаті втрати чи підробки цінних паперів тощо.

Доповненням до поліса ВВВ є страхування від комп'ютерних та електронних зловживань (Electronic & Computer Crime) та страхування професійної відповідальності працівників банку (Professional Indemnity Policy) за необережність та помилки, допущені в процесі виконання ними своїх обов'язків перед клієнтами.

Страхування від комп'ютерних злочинів у світовій практиці можливе у двох варіантах — англійському та американському. Англійський поліс страхування від комп'ютерних злочинів є деталізованіший і виділяє такі об'єкти покриття:

- страхування комп'ютерних систем банку від несанкціонованого входу;

страхування банку від нелояльності персоналу, який тимчасово виконує роботу за контрактом (наприклад, незалежні консультанти);

- страхування електронних даних і носіїв;

- страхування засобів електронного зв'язку банку;

- страхування відповідальності страхувальника щодо здійснення його клієнтом операцій на основі отриманих підроблених банківських документів;

- страхування комп'ютерних систем банку від комп'ютерних вірусів;

- страхування операцій банку з цінними паперами на електронних носіях.

Банк на власний розсуд обирає, яким варіантом (англійським із детальним описом об'єктів страхування чи коротким американським) скористатися.

Українські банки використовують традиційні класичні види страхування, які характерні для промислових, торгових установ (страхування приміщень, споруд, автомобілів, обов'язкові види страхування тощо). Запроваджуються програми зі страхування від шахрайських дій з міжнародними платіжними картками, страхування працівників банків за програмами медичного страхування, страхування від нещасних випадків.