3. Коефіцієнт злочинності

Коефіцієнт (індекс) злочинності – це співвідношення кількості злочинів, вчинених на певній території, до чисельності населення, що проживає на даній території в означений період часу.

Коефіцієнт злочинності обчислюється у порівнянні із зазда-легідь обумовленою кількістю населення, 1000, 10000, 100000 за формулою:

Р * 10 000 (100 000)

К = ––––––––––––––––––– ,

Н

де К – коефіцієнт злочинності;

Р – кількість злочинів скоєних на певній території в визначений період часу.

1000; 10000; 100000 – заздалегідь обумовлена кількість населення відносно якої обчислюється коефіцієнт злочинності. Кількість встановлюється для зручності, залежно від загальної кількості населення, яке проживає на даній території;

Н – загальна кількість населення, яке проживає на визначеній території.

Коефіцієнт злочинності дозволяє порівняти стан злочинності на різних територіях чи в різний час. Коефіцієнт злочинності може вимірятися в загальній кількості скоєних злочинів або в кількості злочинів окремого виду. Тоді Р має відповідне значення.

Коефіцієнт може обчислюватися за кількістю виявлених злочинів і за кількістю злочинців.

Коефіцієнт злочинності за кількістю злочинців називають – коефіцієнтом злочинної активності.

Коефіцієнт злочинності обчислюється на все населення, що фактично відображає як населення страждає від злочинності, а коефіцієнт злочинної активності на кількість населення віком від 14-ти років.

4. Структура і динаміка злочинності

Структура злочинності визначається співвідношенням у злочинності видів (груп) злочинів, які класифікуються за кри-мінально-правовими або кримінологічними ознаками. Показники структури дають якісно-кількісну характеристику суспільної небезпеки злочинності, її особливостей, істотних для організації профілактики, і диференціації практики застосування кримі-нально-правових заходів.

Як відзначає російський кримінолог Н.Ф. Кузнєцова, основні показники структури злочинності наступні:

• співвідношення особливо тяжких, тяжких, менш тяжких злочинів і злочинів невеликої тяжкості;

• відношення видів злочинів за їхньою класифікацією, даною в Особливій частині КК України;

• частки найрозповсюдженіших злочинів;

• співвідношення видів злочинів за домінуючою мотиваційною спрямованістю (насильницькі, корисливі, корисливі-насильницькі і необережні);

• частка злочинності неповнолітніх;

• частка групової злочинності, а усередині її – організованої;

• частка рецидиву;

• „географія” злочинності, тобто розподіл її за регіонами і насе-леними пунктами;

• частка злочинів, пов’язаних з незаконним обігом зброї;

• частка злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків;

• вуличні злочини;

• транснаціональні злочини;

• ціна злочинності.

Динаміка злочинності – показник, що відбиває зміну її рівня і структури протягом певного періоду (один, три, п’ять, десять років і т.д.).

Динаміка злочинності як соціально-правового явища випро-бовує на собі вплив двох груп факторів. Перша – це причини й умови злочинності, демографічна структура населення й інші соціальні процеси і явища, які впливають на злочинність. Друга – зміни кримінального законодавства, котрі розширюють або звужують сферу злочинного і карного, що змінюють класифікацію і ква-ліфікацію злочинів.

Диференціація соціальних і правових чинників, які впливають на статистичну криву злочинності, необхідна для реалістичної оцінки дійсних змін у її динаміці і прогнозі. Зни-ження чи ріст злочинності відбувається в результаті як реальних соціальних змін рівня і структури злочинності, так і в результаті правових змін у законодавчій характеристиці кола криміна- льно-карних діянь, у повноті реєстрації, в інших юридичних чинниках.

Статистична картина динаміки злочинності також пов’язана з ефективністю діяльності по своєчасному виявленню і реєстрації вчинених злочинів, їхньому розкриттю і викриттю винних, забезпеченню невідворотності справедливого покарання.