5. Спеціальні методи кримінологічного дослідження

Спеціальні (приватнонаукові) методи кримінологічних досліджень – це способи і прийоми конкретного дослідження об’єкта чи процесу з метою його оптимального регулювання.

До спеціальних методів відносяться:

– аналітичне обстеження (групування і ранжирування);

– соціологічне обстеження (контент-аналіз, вибірка, експертні оцінки);

– статистичний аналіз (апроксимація, екстраполяція);

– соціологічні методи (опитування, анкетування, інтер-в’ювання);

– функціональний аналіз (дисперсійний, кореляційний) та інші.

Аналітичне обстеження статистичних даних про зло-чинність може здійснюватися у вигляді групування злочинів. Статистичне групування – це розподіл одиниць сукупності на однорідні, чи такі що якісно відрізняються між собою групи за тими чи іншими істотними для даного дослідження ознаками.

Основне завдання групувань у кримінологічному досліджен-ні – дати найповнішу і всебічну кількісну характеристику злочинності, злочинцям, жертвам злочинів, причин та умов злочинності і реакції суспільства на них.

Ранжування злочинів здійснюється за ознакою суспільної небезпеки в аспекті виявлення ефективності застосування кримінально-репресивних заходів.

Соціологічні методи включають: опитування, анкетування й інтерв’ювання.

Опитування – це метод збору даних про об’єктивні факти, думки, знання тощо, заснований на безпосередній (очне опи-тування – інтерв’ю) і опосередкованій (заочне опитування – анке-тування) взаємодії між дослідником і опитуваним (респондентом).

Інтерв’ювання дозволяє збирати інформацію про факти, суб’єктивні судження, мотиви поведінки, установки тощо. Тому особистісний характер відносин між дослідником і респондентом, суб’єктивність оцінок вимагають жорстких методологічних і методичних вимог до підготовки і проведення опитування, невиконання яких веде до перекручування результату. Інтер-в’ювання використовується рідше, ніж анкетування, тому що є більш трудомістким.

Виділяють три види інтерв’ю:

• формалізоване – за списком запитань;

• фокусоване – вивчається конкретний об’єкт;

• неформалізоване (вільне), без списку запитань; при цьому необхідно визначитися з переліком необхідної інформації в конк-ретному випадку.

Анкетне опитування (анкетування) – один з ефективних і таких, що широко використовується у кримінології методів одер-жання даних про думки і настрої осіб; рівень знання ними вимог права і їх дотримання; про їхні симпатії і антипатії; оцінки своїх дій і поведінки інших у таких самих ситуаціях; про не зафіксовані в інших документах відомості про минуле, про оточення і т.д.

Анкетне опитування (анкетування) може бути груповим чи індивідуальним.

Процес застосування методу анкетного опитування скла-дається з наступних етапів: формулювання питань, що ви-пливають із програми дослідження; розміщення питань в анкеті; обговорення і рецензування анкети; пробне опитування; врахування зауважень і підготовка остаточного варіанта анкети; розмноження анкети; поширення і збір анкет; логічний аналіз анкет; кодування анкет і складання таблиць; статистична обробка інформації, зібраної в результаті анкетного опитування.

Переваги анкетного методу в порівнянні з очним опитуванням є в тому, що він дає можливість:

• у короткий термін і за невеликих матеріальних затрат охопити представницьку групу досліджуваних осіб, отримати відомості „з перших рук”;

• швидко провести повторні опитування через визначений проміжок часу з метою виявлення змін, що пройшли;

• шляхом ретельної розробки, одержання кваліфікованих кон-сультацій підготувати питання анкети на високому якісному рівні за змістом і формою;

• за необхідністю забезпечити ефект анонімності опитуваних.

Соціологічне обстеження – це методи дослідження суспільних процесів і явищ.

Контент-аналіз – це прийом оцінки змісту тексту за ключовим словом, таким, що часто вживається й відттворює суть змісту тексту.

Для соціологічного обстеження групи більше як 500 чоловік, як правило, застосовується вибірковий метод. Процес вибірки заснований на взаємозв’язку і взаємозумовленості якісних характеристик соціальних об’єктів. Висновки про ціле на підставі вивчення його вибірки будуть правомірними в тому випадку, якщо вибірка за своїми основними характеристиками є моделлю всієї досліджуваної сукупності явищ.

Розрізняють вибірки вірогідні і цілеспрямовані. Вірогідна (випадкова) вибірка зводиться до того, що кожний елемент су-купності має рівну можливість потрапити у вибірку. Ціле-спрямована вибірка – це вибірка, до якої не застосується принцип імовірності чи випадковості; вона здійснюється за допомогою методів: стихійності вибірки; основного масиву; квотної вибірки.

У залежності від мети визначається припустима точність вибірки.

Метод експертних оцінок полягає в одержанні, обробці й інтерпретації суджень фахівців у певній галузі знань чи практики з визначених питань, важливих для дослідника. Кількість залучених експертів звичайно не перевищує 20–30 чоловік. При оцінці думок відкидаються крайні оцінки.

Статистичний аналіз припускає використання таких способів як апроксимація й екстраполяція.

Апроксимація (наближення) – це заміна одних математичних об’єктів іншими, більш простими, але близькими по суті до вихід-них, наприклад заміна кривих ліній близькими до них ламаними. Це буває важливо при дослідженні динаміки злочинності.

Екстраполяція означає поширення висновків, отриманих зі спостереження за однією частиною явища на іншу його частину. Метод екстраполяції використовують для короткочасних прогнозів злочинності.

Дисперсійний аналіз – це сукупність методів визначення розмірів частин і цілого в дисперсійних системах. Дисперсія в математичній статистиці і теорії імовірності є мірою розсіювання величини, яка спостерігається.

Кореляція – це вірогідна чи статистична залежність. На відміну від функціональної залежності кореляція виникає тоді, коли залеж-ність однієї з ознак від іншої ускладнюється низкою випадкових чинників.

Дисперсійний і кореляційний аналіз необхідні при дослідженні злочинності для визначення її зв’язку з причинами й умовами, а також зв’язку між останніми.