2. Кримінологічна характеристика осіб учасників організованої злочинності

Російський кримінолог Г.М. Міньковський виділяє наступні особистісні типи учасників організованої злочинності:

• лідери організованих злочинних груп і співтовариств;

• „злодії в законі”, „авторитети”;

• фахівці в різних галузях професійних знань;

• рядові учасники організованих злочинних груп і злочинних організацій;

• корумповані посадові особи.

Лідери злочинних груп і організацій поділяються на:

• керівників організованих злочинних груп (організацій) в галузі економіки, 80% яких є службовими особами підприємств, установ, організацій чи елітним прошарком приватних під-приємців;

• керівників гангстерських структур з числа „злодіїв у законі”, інших „авторитетів”;

• керівників „перевертнів” з числа співробітників правоохо-ронних і контрольних органів.

Для всіх лідерів характерна авторитарність, жорстокість, готовність йти на усе для досягнення мети, організаційні здібності, уміння підкорити собі інших, впевненість у власній перевазі, мотивація панування, відсутність здатності до співпереживання, ставлення до людей як до знарядь для досягнення мети.

Тенденція злиття загальнокримінальних організованих структур і структур, які діють у галузі економіки, приводить до створення змішаних груп (організацій), лідерами яких можуть бути особи з кожної із названих характеристик. Також відбувається еволюція лідерів здирницьких гангстерських структур у бік про-никнення в легальний бізнес.

„Злодії в законі”, інші „авторитети” здійснюють:

• інформаційний взаємозв’язок і іншу координуючу діяльність організованих структур, які діють на визначеній території чи в галузі злочинного бізнесу;

• організаційну і правову допомогу цим структурам на їхнє прохання;

• збереження загальних коштів;

• вирішення суперечок і конфліктів тощо.

Одним з типів учасників організованої злочинності є фахівці в таких галузях професійних знань, як: виготовлення і ремонт зброї, вибухових пристроїв; зв’язку; транспортну; комп’ютерних техно-логій; біохімії, фармакології та ін.

Для цієї категорії осіб характерне зовнішнє дотримання норм міжособистісного спілкування, прийнятих у правослухняному середовищі.

Рядові учасники злочинних груп і організацій – це бойовики, охорона лідерів, особи, що здійснюють розвідувальні і контр-розвідувальні функції, конкретні злочини, приховують їх та інше. Особливістю рядових учасників організованих злочинних струк-тур є доведена до автоматизму, слухняність вказівкам керівника.

Для осіб, яких задіюють як охоронців, бойовиків і т. п., ха-рактерні рішучість, швидкість реакції, професійне використання зброї і прийомів боротьби, агресивність, готовність до вирішення конфліктів шляхом насильства чи залякування, готовність без коливань застосувати жорстокі методи впливу на жертву.

Корумповані посадові особи створюють „дах” для орга-нізованих злочинних структур, забезпечують їхню безпеку, надають юридичну допомогу тощо.

3. Причини та умови організованої злочинності

Існування організованої злочинності пов’язано із складним розвитком нашого суспільства, із суперечностями, які особливо загострилися у перехідний до ринкових відносин період. Деякі з цих суперечностей набувають властивостей криміногенних чинників злочинності, в тому числі й організованої.

За змістом їх можна класифікувати на: економічні, соціальні, організаційно-управлінські, суспільно-моральні та правові чинники. Вони у своїй сукупності породжують організовану злочинність.

До економічних чинників належать глибокі кризові явища в економіці:

• розрив господарських зв’язків;

• деформування зовнішньої торгівлі;

• тривалі взаємонеплатежі;

• помилки в процесі приватизації;

• неналежний контроль за діяльністю комерційних банків;

• широка лібералізація цін;

• поява спільних змішаних акціонерних товариств з участю іноземних фізичних і юридичних осіб (економічна репутація деяких з них породжує сумніви);

• зростання „тіньової” економіки і бартерних взаємороз-рахунків;

• „непрозорість” паливно-енергетичного ринку та ін.

Виразно дають про себе знати криміногенні чинники соці-ального характеру:

• безробіття;

• відсутність можливості одержувати заробітну плату, аде-кватну затраченій праці та своїй діловій кваліфікації;

• розшарування суспільства на бідних та багатих; прагнення окремих громадян жити на рівні високих стандартів сучасних розвинутих країн (дорогий автомобіль, вілла, відпочинок за кордоном тощо) при фактичній відсутності домогтися всього цього правомірним шляхом;

• недовіра окремих людей до держави тощо.

Організаційно-правові чинники, які обумовлюють організовану злочинність, проявляються у:

• відсутності жорсткого контролю з боку державного апарату за обліком і розподілом національного багатства;

• недоліках господарського механізму і практики його функціонування;

• у кричущій безгосподарності та безкарності за її конкретні прояви;

• незадовільній роботі контролюючих органів;

• роз’єднаність у функціях по боротьбі з організованою злочин-ністю між різними правоохоронними відомствами;

• неналежне матеріально-технічне, ресурсне та кадрове забез-печення підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю.

Викликає справедливі нарікання стиль їх роботи.

Під суспільно-моральними чинниками, передусім, розуміють:

• погіршення морального клімату у суспільств;

• девальвацію духовних цінностей. Багато прошарків насе-лення заражені корисливо-здирницькою психологією. Тон у суспільстві стали задавати ділки „тіньової” економіки і корум-повані чиновники. Ці особи вже не бояться демонструвати свої неправомірні доходи. Антисуспільні елементи певною мірою сприйняли досвід і спосіб життя зарубіжних злочинних спільнот.

Організованій злочинності сприяють і такі нездорові явища, як:

• хвиля беззаконня, яка вразила окремих громадян і керівників різного рангу;

• низька державна фінансова і виконавча дисципліна;

• недосконалість системи адміністративного управління;

• значна поширеність і безкарність порушень службової честі та етики.

Перелічені та інші подібні явища підживлюють організовану злочинність.

Особливу роль у визріванні злочинної діяльності кримі-нальних структур відіграють корупція та її найнебезпечніший прояв – хабарництво. Згубний вплив корупції, тобто зловживання владою в особистих цілях (продажність влади), відчувається у всьому світі. Це відбувається тому, що владні та управлінські повноваження містять у собі велику спокусу для осіб, схильних до протиправного збагачення. Цим користуються учасники орга-нізованих злочинних угруповань, зближуючись з чиновництвом. Слід підкреслити, що деякі державні службовці нерідко самі йдуть назустріч кримінальним елементам, бажаючи вигідно продати свої послуги.

Впровадження основних елементів ринкової економіки, децентралізація державних структур, обов’язковість одержання ліцензій на право заняття різними видами господарської, тор-гівельною, посередницькою діяльністю. Штучні, протизаконні можливості занизити оцінку майна, що приватизується, ухилитися від сплати податків і зборів у повному обсязі та багато інших небажаних обставин періоду перебудови усіх сторін нашого життя відкрили необмежені можливості для корупції. Вона, немов злоякісна пухлина, підриває здоров’я державного і суспільного механізму. Кримінальні структури витрачають на підкуп поса-дових осіб різного рангу до 50% своїх злочинних доходів. У подібні кримінальні відносини втягнуто понад половину підприємців та комерційних структур.

Про високий рівень корупції в Україні йдеться на численних нарадах, у пресі, на телебаченні, у Верховній Раді. Інформація щодо неї надходить від власних оперативних органів, зарубіжних спецслужб, Міжнародного банку, іноземних інвесторів та ділових кіл. Проте реальних успіхів у боротьбі з корупцією поки що немає.

На стані боротьби з організованою злочинністю негативно позначаються деякі обставини правового характеру, які належать як до законодавства, так і до процесуальної діяльності право-охоронних і правозастосовчих органів. Йдеться про:

• відсутність оптимальної правової бази з протидії органі-зованій злочинності;

• низька якість попереднього розслідування за даною кате-горією справ; необґрунтоване розчленування багатоепізодних і багатосуб’єктних кримінальних справ, котре не дає змоги до кінця встановлювати усі злочинні зв’язки усередині кримінальних угруповань, що дозволяє багатьом їх членам уникнути кримі-нальної відповідальності;

• невиправданий лібералізм при призначенні покарання, а то й взагалі порушення принципу його невідворотності щодо окремих винних осіб;

• недостатньо гарантована безпека свідків, судово-слідчих працівників по справах щодо злочинів, вчинених організованими кримінальними угрупованнями; не вирішено однозначно питання про право керівників спецслужб із боротьби з організованою зло-чинністю вимагати відомості і документи із банків про фінансові операції юридичних і фізичних осіб тощо.