4. Попередження корисливої злочинності

Стратегія попередження корисливої злочинності скла-дається з локалізації явищ, що утворять причинний комплекс загальнокримінальної корисливої злочинності, а також у запо-біганні чи пом’якшенні наслідків дії цих явищ.

З цією метою передбачається вчинення заходів, що могли б забезпечити здатність економіки функціонувати в режимі розши-реного відтворення, стійкості фінансової системи, інших заходів для зміцнення і розвитку економічних відносин.

Заходи профілактичного характеру поділяються на: орга-нізаційні; спеціальні; соціальні.

Організаційні заходи – це заходи, пов’язані з організацією попереджувальної діяльності.

До організаційних заходів належать:

• вивчення й аналіз інформації про рівень, структуру і динаміку корисливої злочинності в регіоні;

• кримінологічне планування;

• профілактичне відпрацьовування окремих територій і об’єктів тощо.

До заходів, які мають спеціальну спрямованість, від-носяться:

• створення економічних і правових умов, що виключають криміналізацію суспільства і всіх сфер господарської і фінансової діяльності, захоплення кримінальними структурами виробничих і фінансових інститутів, їхнє проникнення в різні структури влади;

• експертиза прийнятих рішень із фінансових і господарських питань з позицій економічної безпеки;

• проведення комплексних оперативно-розшукових заходів щодо запобігання усіх видів розкрадань художніх, історичних і інших культурних цінностей; з перевірки дотримання правил обліку, збереження, використання, вивозу за кордон, повернення через кордон культурних цінностей;

• протидія організованій злочинності шляхом проведення опе-рацій із виявлення і припинення злодійських „сходок”, діяльності злодіїв у законі, лідерів і активних учасників злочинних угруповань;

• створення інформаційного банку даних про фізичних і юри-дичних осіб, які проходять по оперативних матеріалах і кри-мінальних справах про розкрадання грошових коштів з вико-ристанням підроблених платіжних документів;

• розробка заходів, які перешкоджають кримінальній діяльності організованих злочинних груп і корумпованих службових осіб на підприємствах з видобутку і переробці нафти, газу, кольорових та рідкоземельних металів;

• розробка системи заходів для організації боротьби з неза-конним використанням об’єктів інтелектуальної власності;

• розробка заходів для виявлення фальшивих грошей, фінан-сових документів і цінних паперів, усуненню їхнього виготовлення і використання;

• створення організаційної системи з захисту банків і інших кредитних установ від проникнення злочинних капіталів та іншого впливу організованої злочинності.

Соціальними заходами, які мають відношення до боротьби з корисливою злочинністю, є:

• правова пропаганда про діяльність правоохоронних органів, засоби і методи самозахисту населення;

• розробка заходів для підвищення рівня матеріальної бази сирітських і соціально-реабілітаційних установ; житлових і побу-тових умов багатодітних і малозабезпечених родин; створення спеціальних служб для дітей, які залишилися без засобів існування;

• розробка і реалізація заходів для забезпечення соціальної зайнятості підлітків і молоді, безробітних і бездомних, біженців і вимушених переселенців, раніше суджених і інших осіб, позбав-лених постійних доходів і джерел існування;

• створення центрів реабілітації осіб, що займаються бродяж-ництвом і жебрацтвом;

• вчинення заходів щодо розвитку мережі установ для соці-альної допомоги особам, без визначеного місця проживання і занять тощо.

Розділ VIII

ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІТЬ

1. Кримінологічна характеристика

економічної злочинності

Економічна злочинність у широкому розумінні включає в себе злочини, які вчиняються в сфері відносин власності, гос-подарсько-економічної діяльності, порушення службовою особою своїх обов’язків, що завдали істотної шкоди економічним інтере-сам державних і колективних підприємств, у галузі економічної безпеки.

Оскільки кримінологічна характеристика злочинів проти власності висвітлювалась у попередньому розділі, в цьому розділі розглянемо питання, що стосуються тільки господарських зло-чинів, передбачених розділом VII чинного Кримінального кодексу України. Це, так би мовити, економічна злочинність у вузькому розумінні. Вона має місце в промисловості, сільському госпо-дарстві, торговельно-посередницькій та іншій підприємницькій діяльності, у фінансово-кредитній галузі, в державного контролю за господарською діяльністю, а також в інших галузях господа-рювання. Отже, мова йде про багатогалузеву злочинність.

Економічній злочинності притаманні такі риси:

• вчиняються злочини у сфері економічної діяльності;

• суб’єктами цих злочинів можуть бути як підприємці, так й інші особи, які сприяють здійсненню господарської діяльності;

• злочини завдають політичної, економічної, моральної шкоди суспільству і державі;

• спрямовані злочини на отримання неконтрольованих прибутків;

• злочини вчиняються тільки навмисно;

• злочини можуть вчинятися найрізноманітнішими способами, відповідальність за які передбачена чинним кримінальним законо-давством.

У загальній структурі злочинності питома вага економічних злочинів склаладає 9–10%. Однак фактичний темп зростання злочинності у сфері економічної діяльності значно перевищує динаміку її виявлення. Необхідно зважити і на ту обставину, що близько 25% злочинів економічної спрямованості за статистич-ними даними входять до групи „інших злочинів”, що не дає змоги дати цій групі злочинів більш об’єктивну характеристику.

Занадто високий рівень латентної злочинності у сфері еконо-мічної діяльності утруднює оцінку її реального стану. До того ж, лише незначна кількість кримінальних справ про злочини у галузі економічної діяльності доходить до судового розгляду. За оцінками експертів розмах тіньової економіки, до якої належить й еконо-мічна злочинність, дорівнює річному державному бюджету.

Протягом 90-х років минулого століття рівень економічної злочинності в Україні виявляв постійну тенденцію до зростання. Особливо ця тенденція загострилася у 1990–1992 рр., на початку переходу до ринкових відносин в економічному житті країни. Так, якщо у 1990 р., за даними органів внутрішніх справ, було зареє-стровано 35723 злочини у сфері економіки, у 1991 р. – 33830, то у 1992 р. – 35872, у 1993 р. – 39917, у 1994 р. – 46 828, у 1995 р. – 60846, у 1996 р. – 61042, у 1997 р. – 62371, у 1998 р. – 65322 злочи-ни. У 1997 р. вчинили злочини у сфері економіки 11200 осіб, у 1998 р. – 44773 на суму 2,5–3 млрд. доларів США.

Висока кримінальна активність характерна і для процесів приватизації державних і комунальних підприємств. Слід зазначити, що з 2,8 тис. злочинів, викритих за фактами пра-вопорушень у процесі приватизації органами Міністерства внут-рішніх справ України, більше 90% припадає на шахрайство з при-ватизаційними чеками. А притягнуто до кримінальної відпові-дальності лише 169 посадових осіб органів державної влади та управління. Засуджено – одиниці, переважно осіб, які працювали у найнижчих ланках державного управління.

Відносно новим для вітчизняної господарської практики є і такий вид злочинної поведінки як ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Це право­порушення було криміналізовано в Україні у 1993 р. і отримало в останні роки значного поширення: у 1995 р. було зареєстровано 3602 таких злочинів, а у 1997 р. – 8796. У структурі господарських злочинів цей вид складає близько 14%.

За останні роки помітно посилився тиск на „тіньовий” сектор економіки. У 2003 р. виявлено 43200 злочинів економічної спрямованості, з яких – 32900 кваліфіковані.

Нарощувались зусилля у протидії злочинам на пріоритетних напрямах економіки, де виявлено майже 28100, або 65,1% від загальної кількості зареєстрованих, зокрема 8900 – у бюджетній сфері, понад 3000 – у сфері банківської діяльності, 6700 – в аграрно-промисловому та 3900 – у паливно-енергетичному комплексах, 3 600 – у сфері приватизації і 1900 – у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Задукоментовано 225 фактів фіктивного підприємництва та 245 факти легалізації (відмивання) доходів здобутих злочинним шляхом. Більш ефективно велася боротьба з хабарництвом. Задокументовано майже 3000 (+ 5,9%) таких злочинів, зокрема 2300 – одержання та 649 давання хабара.

Закінчено провадження у кримінальних справах по 35100 злочинах економічної спрямованості, з яких направлено до суду 31500, що становить 90%.